Характеристика Кримських гір

курсовая работа

2.1 Геологія і рельєф

Кримські гори знаходяться на півдні Кримського півострова і простягаються від мису Іллі на сході до мису Херсонес на заході. Довжина гірської системи 180 км, ширина в середній частині - 50-60 км. Гірська споруда являє собою північну частину мегантиклінорію, південне, крило якого по тектонічних розломах опустилось під рівень Чорного моря. На будову поверхні Кримських гір впливають тектонічні процеси, літологія гірських порід, екзогенні процеси. Орфографічно тут чітко виділяються три гірські пасма:

· Головне (найвище),

· Внутрішнє,

· Зонішнє, а також поздовжні зниження між ними.

Максимальні висоти Головного пасма досягають 1545 м (г. Роман-Кош), 1540 м (г. Демір-Капу), 1525 м (г. Еклізі-Бурун) (рис. 2). До Південного берега Криму Головне плато обривається стрімкими вапняковими схилами. (Рис. 2.1)

Рис. 2.1 - Південне узбережжя Криму

Внутрішнє і зовнішнє пасма поступово знижуються в північному напрямку. Утворення пасом і міжпасмових знижень зумовлено склепінчастим підняттям Кримських гір, інтенсивним ерозійним розчленуванням в антропогені. У межах

Кримського мегантиклінорію виділяються антиклінорії:

· Качинський (на північному схилі),

· Південнобережний,

· Туакський антиклінорії (на південному схилі).

Вони розділяються синкліноріями Південно-Західного і Східного Криму. В південно-східній частині Криму знаходяться Судацький синклінорій та Судацько-Карадазька складчаста системи. Особливістю геологічної будови Кримських гір є наявність таврійських флішових порід - глинистих сланців, пісковиків верхньотріасового і нижньоюрського віку, що відслонюються, складених вулканічними породами - лавами, у долинах річок, підніжжі Головного пасма. На породах таврійського флішу залягають вапняки, мергелі та глини середньо- та верхньоюрсъкого віку. Антиклінорії Качинський, що знаходиться у верхівях річок Бельбек, Кача та Альма, Південнобережний на ділянці Ялта - Форос, Туакський - між Гурзуфом і Судаком складені вулканічними породами - лавами, туфітами, туфобрекчіями, великими напівлаколітами (Аюдаг, Кастель, Плакка) та ін. (рис.3). Судацько-Карадазька складчаста система розбита на окремі блоки, характеризується численними насувами. Тут знаходиться середньоюрський вулканічний масив Карадаг, складений лавами, спілітами, ліпаритами, дацитами, туфобрекчіями, трасом, кератофірами та іншими породами потужністю до 800 м. Судацький синклінорій (Судак - Карадаг) збудований середньо- і верхньоюрськими глинистими, пісковиковими і конгломератовими породами, серед яких є вапнякові масиви верхньої юри (гори Сокіл, Караульна та ін.) (рис. 4). Північний схил Головного пасма, Внутрішнє і Зовнішнє пасма складені верхньомезозойськими, палеогеновими і неогеновими породами. Головне пасмо приурочене до Південно-Західного і Східного синкліноріїв, збудованих потужною товщею верхньоюрських брекчієподібних і рифових вапняків, мергелів, пісковиків. У будові Східного синклінорію важливу роль відіграють також крейдові й палеогенові відклади.

Передгірні пасма Криму являють собою куести з характерною для них асиметрією схилів: південні - урвисті, скелясті, з гребенеподібними вершинами, а північні - пологі, розчленовані річковими долинами. Середні висоти Внутрішнього пасма (куести) - 500 м, Зовнішнього - 250 м. Міжпасмові зниження мають неоднакову ширину: між Головним і Внутрішнім вона змінюється від 2-3 до 15-20 км, між Внутрішнім і Зовнішнім пасмами - 3-5 км. Річкові долини в передгірях каньйоноподібні, а в міжпасмових зниженнях - широкі й терасовані.

У Кримських горах спостерігаються залишки двох поверхонь вирівнювання: верхня, з відмітками 1250-1400 м, що має досередньоміоценовий час; та нижня, з відмітками 500-1000 м сарматського віку. Наявність цих поверхонь впливає на особливості ландшафтної структури вершин Кримських гір.

Помітну роль у формуванні рельєфу Кримських гір відіграють сучасні фізико-географічні процеси, зокрема ерозійні. На південному схилі Головного пасма розвиваються зсувні и обвальні процеси. Повсюдне поширення карбонатних порід, тріщини і розломи в них, розчленованість рельєфу, достатня кількість опадів зумовили інтенсивний розвиток карсту й утворення різноманітних карстових форм: понор, лійок, польїв, карів, колодязів, шахт, печер, гротів. [6, 4].

Делись добром ;)