Угольная промышленность.

На початку XX ст. вугілля було основним енергоносієм. Наявність вугільних копалень визначала можливості розвитку конкурентоздатної великої промисловості, а водночас і місце у світовому виробництві. Роль вугілля можна поцінувати за його місцем у структурі паливно-енергетичного балансу. Ще 1948 p. частка вугілля у загальному споживанні основних джерел енергії в економічно розвинутих країнах становила 3/5. Відкриття та освоєння великих покладів нафти на Близькому Сході викликало приплив дешевого палива на ринки таких країн, як США, Японія, держави Західної Європи, і призвело до скорочення вуглевидобутку в цих країнах. Його питома вага у загальному споживанні енергії знизилась у Західній Європі до 21—23% у 70-ті роки. Вугільна промисловість у США та Західній Європі почала згортатися. Сфери використання вугілля обмежувались теплоелектростанціями та коксохімічною промисловістю. Сьогодні вугілля — єдиний енергетичний ресурс, якого за теперішніх технологій видобутку в США, Канаді, Австралії, Росії та деяких інших країнах вистачить на віддалену перспективу. Сьогодні вугілля — єдиний енергетичний ресурс, якого за теперішніх технологій видобутку в США, Канаді, Австралії, Росії та деяких інших країнах вистачить на віддалену перспективу. Ще однією проблемою є транспортування вугілля від місця видобутку — до місця споживання. За загальними запасами лідирує Північна Америка (24% світових запасів), по кам'яному вугіллю — Азія (25%), по бурому — Північна Америка (27%). Серед країн світу за покладами вугілля перше місце займає США (23% світових запасів), на другому місці — Росія (13%), на третьому — Китай (11%). Вугілля оцінюється за кількома параметрами: 1. За глибиною залягання. Вугілля видобувають відкритим або закритим (шахтовим) способами: від цього залежить собівартість. Кам'яне вугілля відкритого видобутку належить до найбільш економічно вигідного виду палива і його видобуток невпинно зростає(в Україні — Дніпровський буровугільний басейн). 2. За марочним складом та якістю. Щодо цього вугілля поділяється на кам'яне, буре, коксівне, енергетичне. У Росії та Україні на кам'яне вугілля припадає 2/3 запасів. Хоча загальні світові запаси кам'яного вугілля великі й воно є у багатьох країнах, на деякі марки високоякісного вугілля — зокрема коксівного — вони бідні. Наприклад, Японія, Франція, Індія мають чималі родовища кам'яного вугілля, але відчувають брак коксівного. Угольная промышленность по объёмом добывания топлива в натуральном виде стоит на первом месте среди других отраслей. Тут сосредоточено большинство работников и основных фондов топливной промышленности. Основным районом добывания каменного угля является Донбасс с запасами 240 млрд.т. Тут є усі марки вугілля: коксівне (половина запасів), антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугілля має високу теплотвірну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу потужність. Це знижує його конкурентоспроможність. С угольной промышленностью прямо или косвенно связана деятельность почти 40% местного населения Донецкой и Луганской области. Угольные шахты сосредоточены в центральной и северной частях Донецкой и южной части Луганской областей. Новое шахтное строительство налагоджено на Восточном Донбассе. Также уголь добывается в Львовско-Волынском и Днепровском угольных бассейнах, но залежи тут не такие большие как в Донбассе. Украина импортирует уголь из России(5 млн т) и Польши (1 млн т.), а экспортирует в Словакию, Болгарию, Белорусь и Польшу (2-3 млн т).