Глава 8. Природний та ресуремо-трудовий пот®нціал етмоміш Умраїни

_{ш— ^}

Зовнішні міграції класифікують також за принципом легальності (легальні та нелегальні) і за статусом мігрантів. Як окремі категорії учасників міграційного процесу вирізняються:

ф особи, що переїжджають на постійне проживання;

ф трудові мігранти, які переїжджають на роботу за контрактом (на строк дії контракту);

ф висококваліфіковані спеціалісти - працівники транснаціональних компаній та спільних підприємств, які за характером діяльності переїжджають з країни в країну;

ф нелегальні трудові мігранти;

ф особи, що шукають політичного притулку, біженці.

Характерними рисами сучасної міграційної ситуації в Україні великою мірою є ліквідація наслідків (помилок) міграційної політики колишнього Радянського Союзу, зокрема:

ф репатріація представників депортованих народів та етнічних українців - жертв політичних репресій;

ф поступове згасання міграційних контактів з державами Балтійського регіону, Закавказзя, Центральної Азії разом з поглибленням зв 'язків з країнами, що не входили до складу колишнього ЄРСР;

ф зменшення інтенсивності стаціонарних міграцій (які пов 'язан і зі зміною місця, проживання і реєструються державною статистикою) разом із становленням і розвитком нового для України виду міжнародного руху населення - трудової міграції.

Широкомасштабні коливання міграційного приросту відбуваються на тлі стабільного зниження інтенсивності стаціонарних міграцій населення.

В абсолютному виразі головним міграційним партнером як прибуття, так і вибуття є Росія. На неї припадає близько 55 % загального зовнішньоміграційного обороту.

За відносною інтенсивністю вибуття з України перше місце посідає Ізраїль (у 1999-2000 pp. близько 300 вибулих, в розрахунку на 100000 мешканців цієї країни в середньому за рік), далі йдуть Молдова, Росія, Білорусь (30-50 чол на 100000 населення), Німеччина та

253