Глава 2. Принципи розміщення продуктивних сші. Формування вк. Регіонів
Найбільш водомістким видом виробництва є вирощування сільсько господарських культур на зрошувальних землях. Так, на виробництвс 1т рису необхідно 8 тис. м3 води, бавовнику - 5 тис.м3 тощо. Водн ресурси на Україні обмежені і це потрібно врахувати при розміщенн того чи іншого виробничого підрозділу.
Велика роль відводиться наявним водосховищам, що споруджені і басейнах Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, та ряд) інших на малих річках. Регулювання водостоку за допомогою водосховищ забезпечує потреби народного господарства в енергетиці тг водопостачанні галузей промисловості, сільського господарства, на селення міст та селищ України. Нині потрібно також широко використовувати технологію водопостачання по замкнутому циклу, тобто оборотне водопостачання, що значною мірою може скоротити потреб* води в промисловості.
«з* Демографічні фактори - це чисельність населення і його розміщення, кількісна і якісна оцінка трудових ресурсів у розрізі регіонів і областей. Нерівномірність розселення населення викликає потребу розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його можливої міграції з огляду перспективи розвитку економічних регіонів. При наявності великих промислових центрів ефективне використання трудових ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах, обмеження нового будівництва у великих. Демографічні фактори великою мірою впливають на розміщення трудо- та науко-містких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної галузей тощо). Необхідно зазначити, що ці виробництва можуть успішно розвиватися за умови наявності висококваліфікованих працівників і значних інвестицій в науково-дослідну базу. Сьогодні, як правило, виробництва, що залежать від фактора наукомісткості, розміщуються в центрах науки і освіти (Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Львові). Вплив Цього фактора на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво одиниці продукції, кількістю робітників
4Рег.ек.
49
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
(робочого часу), потрібних для виробництва певної (необхідної) кількості продукції, кількістю продукції, необхідної з розрахунку на одного працівника.
вг Техніко-економічні фактори. Сюди зараховують науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва. Головним і вирішальним фактором виступає науково-технічний прогрес, який істотно впливає на розміщення підприємств і галузей у результаті наукових досягнень та корінних змі н у технологіях промислового та сільськогосподарського виробництва. Прискорення його впровадження послаблює вплив природно-географічних і демографічних факторів, оскільки він знижує матеріале- і трудозатрати, фондо- і капіталомісткість, сприяє прискореному розвитку продуктивних сил економічних районів, стимулює комплексне використання природно-ресурсного потенціалу. Особливо науково-технічний прогрес важливу роль відіграє у розміщенні виробництва хімічної галузі, яка значно розширює можливості задоволення потреб підприємств у сировині та основних матеріалах, створює можливість економити натуральні види сировини, утилізувати відходи у різних галузях (гірничодобувній, деревообробній, сільськогосподарській, харчовій та інших) та активно впливати на поліпшення охорони навколишнього середовища.
шг Транспортний фактор є одним з найбільш впливових при розміщенні продуктивних сил. Залежно від віддалі транспортних пере-возок, витрат на них, розміщення виробництва тяжіє як до сировини, так і до споживачів. Враховуючи характер транспортного впливу, необхідно визначати, в першу чергу, витрати сировини, палива та інших важливих елементів на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то в цьому випадку, підприємство доцільно розміщувати поблизу сировини і палива, оскільки це приводить до скорочення транспортних витрат (наприклад, промисловість будівельних матеріалів - виробництво цементу і стінових матеріалів). У випадках, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можуть бути розміщені на значній
Глвва 2. Принципи розміщення продуктивних сим. Формування ек. регіонів
відстані від сировинних баз (виробництво суперфосфату, макаронних виробів, виробів галузей легкої промисловості тощо). Якщо на виробництво готового продукту витрачається стільки сировини, скільки становить його вага, тоді підприємство доцільно розміщати виходячи із економічної ефективності, де є найбільш сприятливі умови (або в районах поблизу сировини, або в споживача готової продукції, або в місцях концентрації населення).
Певний вплив на характер розміщення промислового виробництва мають форми суспільної організації - концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Вдо сконалення цих форм зумовлює зростання потужності підприємств, розмірів сировинної і паливно-енергетичної баз в економічному районі. Як правило, це значною мірою сприяє комплексному підходу до використання сировинних ресурсів та більш ефективному використанню як промислової, так і соціальної інфраструктури в регіоні.
вг Соціально-економічні фактори. Ці фактори мають винятково важливе значення в розміщенні будь-якого виробництва. Вони покликані забезпечиш подолання соціально-економічних відмінностей між містом і селом, промисловістю і сільськогосподарським виробництвом, раціональну зайнятість населення, охорону природи, розвиток освіти і охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг; поліпшення умов праці і рівня життя людей. З розвитком продуктивних сил роль соціально-економічного фактора постійно підвищується. У площині практичних дій це означає необхідність створення потужного інфраструїсгурного потенціалу соціальної сфери та задоволення зростаючих потреб населення, особливо в сільській місцевості. Це повинне сприяти доаігненню внутрішньорегіональної збалансованості в економічному і соціальному розвитку нарівні міських і сільських поселень. З розвитком науки і техніки дія окремих факторів розміщення продуктивних сил послаблюється. Одночасно посилюється дія інших факторів, тобто їх актуальність зростає. Наприклад, впровадження тру-дозберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини. В ринко-
вих умовах значною мірою зростає роль фактора часу, оскільки в конкурентному середовищі для спорудження того чи іншого об'єкта час може відігравати вирішальну роль. Зволікання з будівництвом може дезорганізувати виробництво інших галузей, які орієнтуються на його продукцію. Звідси суспільство може мати збитки як матеріальні, так і моральні. З іншого боку, збільшення строків будівництва призводить до замороження вкладених коштів, що зумовлює зростання вартості витрат на завершення розпочатих об'єктів.
До соціально-економічних факторів можна зарахувати споживчий фактор, який формує систему обслуговування населення (виробництво товарів народного споживання та послуг) або ж виробляє мало-транспортабельну продукцію (порівняно з вихідною сировиною і паливом). Значимість споживчого фактора посилюється фактором робочої сили, оскільки в місцях зосередження населення розташовані не тільки джерела трудових ресурсів, а й райони споживання промислової і сільськогосподарської продукції. Цей фактор підсилюється ринковою кон'юнктурою, яка визначає цінову політику, рух цін, цінних паперів, обсягів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку регулює співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями, послугами та потребами в них. Тут стимулом для розвитку виробництва є зростання попиту на виготовлену продукцію, оскільки зменшення попиту призводить до скорочення виробництва. Ринкова кон'юнктура регулюється під впливом науково-технічних змін, що сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їх конкурентоспроможність. Такі товари користуються підвищеним попитом і вони реалізуються за більш високими цінами.
У результаті ринкової конкурентної боротьби між виробниками перемагають сильніші, ті, хто випускає продукцію вищої якості або за нижчою ціною. Це сприяє розширенню їх виробництва, збільшенню виробничих потужностей (шляхом будівництва нових об'єктів), що значною мірою вносить зміни в розміщення та територіальну структуру виробництва.
шг Екологічний фактор. Відіграє вирішальну роль у розміщенні продуктивних сил і розвитку економіки регіонів. У кінці XX і на початку
XXI ст. надзвичайно посилився вплив людини на природу за рахунок великомасштабного зростання промислового і сільськогосподарського виробництва. Це призвело до зростання використання природно-ресурсного потенціалу, що вплинуло на швидке зменшення на планеті лісів, родючих земель, забруднення навколишнього середовища. Надзвичайно небезпечним є збільшення викидів в атмосферу вуглецю і двоокису сірки великими тепловими електростанціями, хімічними та металургійними підприємствами. Не менш небезпечним є забруднення довкілля відходами господарської діяльності.
Розширення природокористування в процесі подальшого розвитку продуктивних сил супроводжується виснаженням природних ресурсів і накопиченням у навколишньому середовищі відходів виробництва і споживання, що негативно впливає на життєдіяльність суспільства. Щоб уникнути цього, необхідно проводити ряд заходів з метою раціоналізації природокористування й екологізації господарської і перш за все виробничої діяльності. Нинішній екологічний стан вимагає комплексу взаємозв'язаних робіт, які повинні здійснюватись за спеціальною довгостроковою програмою. Збереження природно-ресурсних комплексів в зонах техногенного впливу нині є головним і найбільш складним завданням екологізації виробництва, яке безпосередньо пов'язане з розміщенням продуктивних сил.
Екологізсщія виробництва - це складова екологічної політики держави, яка має стати комплексною програмою правового та економічного регулювання ресурсоспоживання. Врахування екологічного фактора в розміщенні продуктивних сил повинне передбачити неприпустимість концентрації шкідливих виробництв у населених пунктах і регіонах з високою концентрацією населення.
Наукове обґрунтування найважливіших закономірностей і факторів є основою вирішення завдань прикладного характеру. До основних стратегічних напрямків розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України необхідно включати:
И структурну трансформацію народного господарства з метою збільшення в галузевій структурі наукомістких галузей обробної промисловості і галузей споживчого комплексу економіки;
53
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМШ
0 більш інтенсивний розвиток соціальної інфраструктури з метою більш повного науково-обгрунтованого забезпечення потреб населення;
0 підвищення ефективності використання наявного економічного потенціалу, з обмеженням спорудження нових промислових об 'єктів на основі проведення їх реконструкції та впровадження нової техніки і технології;
0 раціональне використання природно-ресурсного потенціалу та наявних відходів виробництва, вторинних ресурсів, зниження водо-, енерго- та матеріаломісткості виробництва;
0 розвиток екологобезпечного напряму в розміщенні продуктивних сил.
- Глава 1. Предмет, метод і завдання дисципліни «Регіональна еконо міка»... .• 15
- Глава 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення про дуктивних сил та формування економічних регіонів. 31
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. 61
- Глава 4. Регіони у системі територіального поділу праці 96
- Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної по літики. 111
- Глава 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.,129 6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики 129
- Глава 7. Господарський комплекс України, його структура і транс формація в ринкових умовах. 157
- Глава 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України. 182
- Глава 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особ ливості їх розвитку і розміщення. 266
- Глава 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-еко номічних систем. * 284
- Глава 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи роз-
- 11.2. Економіка Придніпровського регіону. 336
- 11.6. Економіка Подільського регіону. 408
- 11.8. Економіка Причорноморського регіону. 449
- Глава 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція в європейські та світові структури..... 470
- Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил. 498
- Глава 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері
- Глава 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- 1.1. Визначення предмету курсу
- Глава 1 Предмет, тетод і завдання дисципліни "Регіональна економіка™
- 1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- Глава 1. Предмет, шштод і зав&ання дмсщіітіт "Рв&ішшьш &яомоиікш"
- Глава 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
- 2.4. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил
- Глава 2. Принципи розміщення продуктивних сил. Формування ©я. Регіонів
- 2.5. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- Глава 2. Принципи розміщення продуктивних сші. Формування вк. Регіонів
- 2.6. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- Глава 2. Принципи розміщення продуктивних сил. Формування ек. Рвгіонт
- Глава 2. Принципи розміщення продуктивних сил. Формування т. Регіонів
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- Глава 3. Економічне районуваша та територіальна організація господарства
- 3.2. Наука про економічне районування
- 3.3. Економічний район, його головні ознаки, районоутворю ючі фактори
- Глава 3, Економічне районування гаа територіальна організація господарства
- Глава 3, Єіюномїчнє раионушнш та територіальна організація тслодзрстаа
- 3.4. Принципи економічного районування
- 3.5. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- 3.6. Типи економічних районів
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- Глава 3. Ешшішічн® дшйонутжнш mm вшршжорЬтьма орваиюацїя socnodapctm@a
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- 3.9. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства fTj ' " -*у
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організацій господарства
- 3.10. Удосконалення територіальної організації і структури народного господарства
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- Глава 4. Регіони у системі територіального поділу праці
- Глава 4. Ревіоии у системі територіального поділу праці
- Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- 5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- Глава 5. Сутність, тата і завдання регіональної окономічнсії політики
- 5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- Глава 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- Глава 6. Шеханізва реалізації'регіональної'економічная'політики
- Глава 6. Механішй реалізації регіональної економічної політшш
- Глава 6. ІШвланізвв реалізації'регіональної'економічної'політики
- Глава 6. Шехамізм реалізації регіошльтйтоноввічноЯ політики
- 6.4. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- Глава 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- Глава 6. Механізм ртамізшцйрегіональної'економічної'політики
- Глава 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- Глава 7. Господарський котплекс України, його структура і трансформація
- §3 Територіальними -урозміщенні галузей виробництва в окремих регіональних економічних районах;
- 7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- Глава 7. Господарський комплекс Утрати, його структура і трансформація
- Глава 7. Господарський комплекс Уеіраїнм, його структура і трансформація
- Глава 7. Господарський вюмплвис України, його csnpytanfpa і трансформація
- Глава 7. Господарський комплекс Ущраїнм, його структура і трансформація
- Глава 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України
- Глава 8. Природний ms ресурсно-трудовий потенціал економіки України
- Глава 8. Природний та ресурсно-трудовмй потенцішл шюноші'ти УкраШт
- Глава 8. Природний та ресурсмо-трудовий потенціал еконоішіии України
- Глава 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал екомошіки України
- Глава 8. Природний та рвсурсно-трудовий потенціал економіки України
- 8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- Глава 8. Природний та рвсуреио-трудовий іюттіцШа екомоввівш України
- Глава 8. Природний та ресурсмо-трудовий пот&мцішг економіки України
- Глава 8. Природний та ресурсио-трудовий потенціал економіки України
- Глава 8. Природний та p®cypcno-mpfдовий потенціал енонотіки Україш
- Глава 8. Природний та ресурсно-трудотий потенціал @иомоміки Ущшни
- Глава 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки Утаїш
- 8.6.4. Міграційні процеси та їх види
- Глава 8. Природний та ресуремо-трудовий пот®нціал етмоміш Умраїни