2.1. Донецький економічний район

Природно-ресурсний потенціал. Район має потужний природно-ресурсний потенціал (21 % від природно-ресурсного потенціалу України), який відіграє важливу роль у формуванні економіки району. В його структурі особливо виділяються мінерально-сировинні й земельні ресурси. Водні і лісові ресурси досить обмежені.

Рельєф і клімат Донецького економічного району в цілому сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння його території.

Рельєф району — переважно рівнинний, слабо розчленований долинами річок. Клімат — помірно-континентальний, з відносно холодною і малосніжною зимою та теплим літом. Вегетаційний період коливається від 200 діб на півночі до 210—215 діб на півдні району. Недостатньою в районі є кількість опадів — від 550 мм на північному заході до 375 мм на південному сході. Ґрунтовий покрив — різноманітний, але переважають родючі, середньогумусні чорноземи.

За потужністю і різноманітністю мінеральної бази район є одним з найбагатших у Європі й характеризується високим рівнем зосередження ресурсів.

В її структурі найбільше значення має кам'яне вугілля, промислові запаси якого складають 48 млрд. т, у тому числі 16 млрд. т — коксівне вугілля. Велика глибина видобутку вугілля (понад 1200 м) та мала потужність шарів (до 1 м) негативно впливають на його собівартість і обсяги видобутку.

Відкриті запаси нафти й природного газу є незначними і мають місцеве значення. Серед рудних корисних копалин виділяються запаси ртуті (Микитівське родовище). Розвідані запаси малопотужних залізних руд, які не розробляються. Виявлені, але ще недостатньо досліджені, запаси мідних, алюмінієвих і поліметалевих руд.

Донецький економічний район багатий на різноманітні нерудні корисні копалини. Великі поклади кам'яної солі поблизу Артемівська й Слов'янська та значні родовища крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини.

Регіон має достатні запаси допоміжної сировини для розвитку металургійного комплексу: вогнетривкі глини, флюсові вапняки, формувальний пісок, доломіти, кварцити, графіт і каолін. Для розвитку будівельної індустрії тут є потужні ресурси цементної сировини — мергелю (Амвросіївське родовище), піску та будівельного каменю, керамзитової, черепичної, скляної сировини.

Більшість корисних копалин регіону характеризуються не тільки високою якістю, але й великими запасами та високою транспортною доступністю для освоєння.

Земельні ресурси Донецького економічного району характеризуються значною освоєністю як у сільськогосподарському відношенні, так і великою зайнятістю під об'єктами промисловості, транспорту та ін. У структурі сільськогосподарських угідь переважають орні землі, площі яких складають 81 %, тоді як площі під сіножатями і пасовищами — лише 19 %.

З метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів району й запобігання негативним процесам антропогенного порушення земель необхідно переходити до ресурсозберігаючого природно адаптованого землекористування, зменшуючи екстенсивне використання земельного фонду, і за допомогою інтенсивних технологій здійснювати збільшення агровиробничого потенціалу.

Лісові ресурси району представлені зеленими зонами навколо великих міст та полезахисними смугами, які не мають-промислово-експлуатаційного значення. У видовому складі лісів переважають листяні породи — дуб, липа, зрідка зустрічаються хвойні— сосна, ялина. Ліси регіону потребують відновлення та розробки загальнодержавної програми їх охорони.

Водні ресурси Донецького економічного району дуже обмежені. Основою їх формування є річковий стік Сіверського Донця і Кальміусу, який зарегульований

численними ставками і водосховищами. За обсягами споживання води (2824 млн. м³) район поступається лише Придніпровському економічному району (3186 млн. м³). Вирішення проблеми прісної води здійснюється шляхом її повторного використання після п'ятикратної очистки, перекидання в Донбас води з Дніпра каналом Дніпро — Донбас та опріснення води Азовського моря.

Рекреаційні ресурси представлені ресурсами узбережжя Азовського моря, лікувальними грязями, мінеральними водами різних типів у центральних районах Донецької області. Найбільшими центрами морської кліматології є Маріуполь і Новоазовськ.

Демографічний потенціал. Чисельність населення Донецького економічного району на початок 2008 р. становила 6894 тис. осіб (14,9 % від загальної чисельності населення України, займаючи 8,8 % площі території України). Починаючи з 1995 р., в Донбасі спостерігається тенденція до скорочення чисельності населення регіону, яка за останні 12 років зменшилася на 1,1 млн. осіб (майже на 14 %), унаслідок зростання смертності та зниження народжуваності населення.

Густота населення району на початок 2008 року становила 130 осіб на 1 км² проти 77 осіб на 1 км² в середньому по Україні. Це — найвищий показник серед усіх економічних районів України.

Відтворення населення. Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення Донецького економічного району є гіршими за середньо українські і складають відповідно 8,8 %о, 17,9 та мінус 9,1 %о. Це зумовлено, передусім, соціально-економічними, екологічними причинами, постарінням населення, поширенням міського способу життя. Показник дитячої смертності у Донбасі становить 13,8 %о і є вищим, ніж у середньому в Україні.

Загальний коефіцієнт народжуваності у Донецькій області протягом 1990—1999 р. знизився з 10,9 до 6,1 %о, у Луганській області — з 11,6 до 6,1 %о. З початку нового тисячоліття ці показники поступово зростали: в Донецькій області — до 8,9 %о у 2007 р., в Луганській області — до 8,6 %о, проте вони не змогли вийти на рівень початку 1990-х рр., залишаючись одними з найнижчих в Україні.

Загальний коефіцієнт смертності у Донецькій області у 1990— 1995 рр. поступово зростав — відповідно з 12,1 до 17,1 %о. В подальші роки відбувалися його коливання з 15,3 %о у 1998 р. до 18 %о у 2005 і 2007 рр. У Луганській області він підвищувався в період з 1990 по 1996 рр. (відповідно з 12,2 до 17,3 %о), а в подальші роки коливався від 15,5 %о у 1998 р. до 18,3 %о у 2005 р. У 2007 р. його значення досягли 17,8 %₀. Наслідком зміни народжуваності та смертності стало різке зростання від'ємних коефіцієнтів природного приросту у 1990-х рр. та їхні незначні коливання протягом 2000-х рр.

Вікова структура. Спостерігається постаріння населення. Питома вага населення пенсійного віку в загальній чисельності збільшилася з 21,1 % у 1990 р. до 25,8 % у 2007 р. У віковій структурі частка осіб працездатного віку у 1990 р. становила 56,8 %, у 2007 р. — 61,4 %, але надалі це співвідношення зменшуватиметься на користь населення пенсійного віку. (Практичне завдання побудувати вікову діаграму населення району у 2007 році).

Трудовий потенціал. Чисельність зайнятого населення у Донецькому економічному районі у І півріччі 2008 р. складала 3196,7 тис. осіб: у Донецькій області — 2134,2 тис. осіб (60,6 % відповідного віку), у Луганській області — 1062,5 тис. осіб (57,7 %). У структурі зайнятості регіон має одну з найбільших у державі питому вагу зайнятих у сфері матеріального, і насамперед промислового виробництва.

З 1995 по 2000 р. чисельність зайнятих у всіх сферах економічної діяльності району скоротилася на 16,5%. Структурні зміни в економіці зумовили зменшення попиту на робочу силу, зростання безробіття. У 2000 р. пропозиція робочої сили у 7 разів перевищувала попит на неї, хоч надалі спостерігається зближення цих показників. Показники безробіття, за методологією МОП, у І половині 2008 р. в Донецькому економічному районі становили: у Донецькій області — 5,3 %, в Луганській області — 6,9, за середнього рівня в Україні — 6,2 %.

Специфічною проблемою Донбасу є значне вивільнення працівників з об'єктів паливно-енергетичного комплексу, зумовлене закриттям нерентабельних шахт. Тому проблема подолання безробіття, спричиненого цими проблемами, в регіоні залишається надто гострою.

Виробничий потенціал. Донецький економічний район — це старопромисловий район, де більше двох століть формується виробничий потенціал, у структурі якого різко переважають галузі важкої індустрії. Зокрема, у структурі основних фондів найбільшу питому вагу займають галузі матеріального виробництва: промисловість —.51,3 %, транспорт та зв'язок — 11,1, сільське господарство — 4,5, будівництво — 1,5 %. В основних галузях соціальної сфери питома вага основних фондів незначна: в освіті — 2,9 %, охороні здоров'я і соціальній допомозі — 1,0, у роздрібній торгівлі — 2,0 %. Ці дані показують не стільки високий рівень розвитку галузей матеріального виробництва, скільки недостатній рівень розвитку соціальної інфраструктури.

Науково-технічний потенціал. Основою науково-технічного потенціалу району є науково-дослідні установи галузевого та академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, а також 15 наукових установ, в яких досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної промисловості. В економіці та галузях соціальної сфери працюють понад 730 докторів та майже 5,8 тис. кандидатів наук.

У регіоні діє Донецький науковий центр НАН України, до складу якого входять п'ять науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних установ у Горлівці, Макіївці, Луганську. Науково-дослідною базою Донбасу є 91 дослідне виробництво, основними напрямами дослідження яких виступають гірничо видобувні технології, вуглехімія, інформаційні системи, прикладна математика, економіка промисловості тощо.