22.Предмет і метод європейського податкового права.

Податкове право Європейського союзу - сукупність правових норм окремих положень Договору про Європейський Союз (первинне право), а також актів інститутів Європейського союзу, прийнятих в рамках їх компетенції та повноважень у Європейському співтоваристві (вторинне право), а також практика Суду Європейського союзу і Суду першої інстанції в сфері податкової політики ЄС. [1] .Податкове право Європейського союзу - окрема галузь права Європейського союзу. Податкове право Європейського союзу відображає дійсні інтеграційні процеси і не поширюється на національне і міжнародне право третіх країн європейського континенту, які не залучені в інтеграційні процеси (наприклад, Норвегія, Швейцарія або Ліхтенштейн). [1]

1. Податкова політика Європейського союзу.Податкова політика Європейського союзу - система заходів, що проводяться інститутами та органами Європейського союзу, а також його державами-членами, з метою гармонізації податкового законодавства держав-членів для усунення податкових бар'єрів на внутрішньому ринку Європейського союзу, забезпечення реалізації основних свобод, передбачених Договором про Європейський Союз (свобод руху товарів, осіб, послуг і капіталів), недопущення недобросовісної та згубної податкової конкуренції юрисдикцій держав-членів, недопущення податкової дискримінації на внутрішньому ринку, вироблення нових принципів і механізмів усунення подвійного оподаткування, а також забезпечення боротьби з податковими правопорушеннями. [2] У Договорі про Європейський союзу податкова політика Європейського союзу в окремий вид не виділена, але є найважливішим напрямком як внутрішньої, так і зовнішньої політики Європейського союзу. 2. Джерела податкового права Європейського союзу До основних джерел податкового права Європейського союзу (раніше до 2010 року - Європейського співтовариства) належать: Установчі акти союзу, зокрема положення Договору про заснування Європейського союзу (раніше йменувалося Європейським співтовариством, а до цього - Європейським економічним співтовариством), підписаним у Римі в 1957 році. Регламенти (близькі за формою до конституційного закону, мають пряму дію, і підлягають точного і безумовному застосуванню на території всіх держав-членів) Директиви (більш гнучка форма нормативного правового акта, є основним інструментом гармонізації права в ЄС, вона встановлює переважно кінцеві цілі та параметри, одночасно залишаючи державам-членам способи та механізми їх досягнення).Значну частину податкового права Європейського союзу займає практика Суду Європейського союзу з питань заборони дискримінації оподаткування резидентів і нерезидентів держав - членів Європейського союзу, порушень і обмежень свободи установи (ст. 43, Директиви 434 Про оподаткування процедур з реорганізації та 435 з оподаткування материнських і дочірніх компаній ), свободи пересування капіталу (ст. 56), порушень і невідповідності законодавства про ПДВ (директива 112 про загальну систему ПДВ), а також окремі питання заборони надання державної допомоги (ст. 88).

До судової практиці ЄС відносяться:

Рішення Суду ЄС

Рішення Суду першої інстанції