2. Додаткова:

Тема 1

Бурлацкий Ф.М. Мао Цзедун, Цзян Цин и Советник Дэн. – М., 2002.

Величко В. З часів Великого шовкового шляху. До десятої річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною і КНР // Політика і час. – 2002. - № 2.

Головченко В. „Дракон у тумані”: геополітичний виклик Пекіна і відповідь Вашингтона // Людина і політика. – 2004. - № 4.

Головченко В.І. Китайська дипломатія: традиційні засади й сучасність // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 53, ч. ІІ. – К.: ІМВ, 2005.

Головченко В.І. Мінливе обличчя сучасної китайської дипломатії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. Вип. 31-32. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005.

Гончарук А. Основа – стабільність, мета – розвиток, засіб – реформи. Китай на порозі нового тисячоліття // Політика і час. – 2000. - № 1-2.

Ігнатьєв П. „Слон” і „дракон” в азіатській грі. Індо-китайські відносини на тлі світових політичних процесів // Політика і час. – 2006. - № 6.

Марцун Є. Нова дипломатія Китаю // Політика і час. – 2004. - № 11.

Нікішенко С. Вільні економічні зони Китаю // Політика і час. – 2001. - № 4.

Таран М. Один із азійських “тигрів” // Політика і час. – 2001. - № 12.

Шевчук О. Проблема врегулювання міжнародного статусу Тайваню // Нова політика. – 2002. - № 1.

Шорт Ф. Мао Цзедун / Пер. с англ. – М., 2005.

Тема 2

Актуальне проблемы политики и экономики современной Японии. – М., 1991.

Боровик В. Японія після свого „дива” // Політика і час. – 2004. - № 4.

Костенко Ю. Україна – Японія: грані співробітництва // Політика і час. – 2004. - № 9.

Латышев А.А. Политическая власть в Японии. Механизм функционирования на современном этапе. – М., 1988.

Михайленко О. Про деякі аспекти внутрішньополітичної ситуації у Японії // Нова політика. – 1997. - № 4.

Михайленко О. На межі нових перспектив: Японія у ХХІ столітті // Нова політика. – 2001. - № 1.

Накасоне Я. и др. После «холодной войны»: Пер. с япон. / предисл. М.Л.Титаренко, В.Н.Бунина, Б.В.Поспелова; Послесл. С.Нисибэ. – М., 1993.

Накасонэ Я. Политика и жизнь: Мои мемуары. – М., 1994.

Накасонэ Я. Государственная стратегия Японии в ХХІ веке. – М., 2000.

Рубель В.А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. – К., 1997.

Сигрейв С. Династия Ямато / Пер. с англ. – М., 2005.

Сила-Новицкая Т.Г. Культ императора в Японии: мифы, история, доктрины, политика. – М., 1990.

Япония: конец ХХ века. Последние тенденции трансформации. – М., 1996.

Тема 3

Большов И.Г., Толорая Г.Д. Корейская Народно-Демократическая Республіка. – М., 1987.

Павленко Р. Реформи по-корейські: уроки для України // Людина і політика. – 1999. - № 4.

Панин А., Альтов В. Северная Корея. Эпоха Ким Чен Ира на закате. – М., 2004.

Торкунов А.В. Загадочная война: корейский конфликт 1950-1953 гг. – М., 2000.

Фуркало В. Взаємовигідне партнерство // Політика і час. – 2002. - № 7.

Фуркало В. Перемир’я, що затягнулося на півстоліття. До 50-річчя закінчення Корейської війни // Політика і час. – 2003. - № 8.

Тема 4

Бектимирова Н.И. Новейшая история Кампучии. – М., 1989.

Білодід Р., Шергін С. Індикатор глобальних змін. Україна і Південно-Східна Азія в ХХ столітті // Політика і час. – 2001. - № 4.

Грищенко Т. Регулювання внутрішньої політики в перехідному суспільстві (Досвід В’єтнаму) // Нова політика. – 1999. - № 4.

Грищенко Т. Грищенко Т. Регулювання внутрішньої політики в перехідному суспільстві (Досвід В’єтнаму) // Нова політика. – 1999. - № 4.

Грищенко Т. В’єтнамський шлях суспільної модернізації // Людина і політика. – 1999. - № 5.

Грищенко Т. Між і ідеалом і життям. Соціально-політичний аспект модернізаційної політики у СРВ // Політика і час. – 2001. - № 3.

Грищенко Т. Відкрившись для решти світу. Ідеократичні країни Індокитаю на шляхах соціально-економічного прогресу // Політика і час. – 2002. - № 4.

Ильинский М.М. Индокитай: пепел четырёх войн (1939-1979). – М., 2000.

Султанський П. Стратегія „доі мой” – оновлення // Політика і час. – 2005. - № 4, 5.

Хо Ши Мин. Избранное. Воспоминания о Хо Ши Мине. – М., 1990.

Шергін С. Ще одне “диво” ? В’єтнам: політика “оновлення” і трансрегіональне співробітництво // Політика і час. – 1998. - № 8.

Тема 5

Величко В. „Тиха” Малайзія у вирі перетворень // Політика і час. – 2004. - № 6.

Ігнатьєв П. Сінгапур: з третього світу до першого // Політика і час. – 2002. - № 6.

Ігнатьєв П. “Балканізація” не загрожує. Індонезія: складний шлях до демократизації і федералізму // Політика і час. – 2002. - № 10.

Ігнатьєв П. На порозі “епохи Азії”. Між Японією й КНР: АСЕАН у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. - № 2.

Ігнатьєв П. Під гаслом „Малайзія може зробити це” // Політика і час. – 2003. - № 9.

Ігнатьєв П. Такий він, „острів стабільності”. Таїланд: консервативна монархія рятує країну // Політика і час. – 2004. - № 1.

Капица М. Сукарно: политическая биография. – М., 1980.

Нечитайло О. Різні, але разом. До 30-ї річниці утворення Асоціації країн Південно-Східної Азії // Політика і час. – 1998. - № 5.

Щербак В. Доктор М. Штрихи до політичного портрета Махатіра Мохамада // Політика і час. – 2004. - № 2.

Тема 6

Баранов С. Сикхський сепаратизм: досвід незалежної Індії // Політика і час. – 1997. - № 5-6.

Горобець І. Індійсько-пакистанська криза 1999 року: її наслідки для Індостану // Людина і політика. – 2000. - № 1.

Горобець І. Індія та Пакистан на межі ХХІ століття: компаративний аналіз особливостей сучасного внутрішньополітичного становища // Людина і політика. – 2000. - № 5.

Ігнатьєв П. Арійська спадщина у добу модернізації // Політика і час. – 2004. - № 6.

Ігнатьєв П. Пакистан: країна конфліктів у пошуках стабільності // Політика і час. – 2004. - № 7-8.

Ігнатьєв П. Бангладеш: заручниця ворожого довкілля // Політика і час. – 2005. - № 5.

Ігнатьєв П. Республіка Індія: від традиційного виробництва до новітніх технологій // Політика і час. – 2006. - № 2.

Ксьондзик Н. Який іслам і для якої нації? Пакистан: проблеми і суперечності політичного розвитку // Політика і час. – 2003. - № 2.

Маначинський О. Ні кроку назад, ні півкроку вперед. Індія і Пакистан: протиборству – 50 років // Політика і час. – 2003. - № 1.

Поліха І. Кашмірська криза // Політика і час. – 1997. - № 2.

Поліха І. Свобода опівночі або чому не справдився жоден песимістичний прогноз // Політика і час. – 1997. - № 7.

Поліха І. У пошуку консолідуючої ідеї. Зростання впливу партій релігійної орієнтації на внутрішньополітичні процеси сучасної Індії // Політика і час. – 1997. - № 11.

Тема 7

Агаев С.Л. Рухолла Мусави Хомейни // Вопросы истории. – 1989. - № 6.

Варбанець П. Режим шаріату країні не загрожує. Іслам у турецькій політиці // Політика і час. – 2002. - № 10.

Волович О. Між Сходом і Заходом. Туреччина на європейсько-азіатському роздоріжжі // Політика і час. – 1998. - № 8.

Гусаков В. Еволюція визначальних чинників зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран // Людина і політика. – 2002. - № 4.

Долгов І. Не лише Чорне море єднає нас. Посольству України в Туреччині 10 років: минуле, сьогодення, майбутнє // Політика і час. – 2003. - № 1.

Ксьондзик Н. З батьківщиною, але без держави. Курдське питання на межі тисячоліть // Політика і час. – 2002. - № 3.

Майдан І.Г. Інститути державної влади в Ісламській Республіці Іран (ІРІ) // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 2001. – Вип.5.

Маначинський О. Іран: в епіцентрі бурі // Політика і час. – 2006. - № 5.

Розалиев Ю.Н. Мустафа Кемаль Ататюрк // Вопросы истории. – 1995. - № 8.

Шишкіна В. Чорноморський вектор зовнішньої політики Туреччини: історична ретроспектива і сучасність // Людина і політика. – 2004. - № 1.

Тема 8

Аппатов С., Сайгакова Л. На основі ментальної близькості. Україна та Ізраїль: до історії національних і міжнародних відносин // Політика і час. – 1998. - № 3.

Валах С. Ашкенази та сефарди: етнокультурна спільність єврейського народу // Людина і світ. – 2001. - № 10.

Веселовський А. Об’єкт суперництва – водні ресурси. Екологічні проблеми Східного Середземномор’я // Політика і час. – 2001. - № 8.

Головченко В. Збройні сили в політичній системі Держави Ізраїль // Політика і час. – 2006. - № 4.

Гура В. Арабський світ: політичний іслам і суспільство // Нова політика. – 2001. - № 1.

Гусаков В. Ізраїльсько-єгипетський та ізраїльсько-палестинський досвід врегулювання близькосхідного конфлікту. (Історія та перспективи) // Людина і політика. – 2003. - № 1.

Коломієць П. Нова буря увірвалася в пустелю. Війна в Іраку: огляд версій // Політика і час. – 2003. - № 4.

Кушніренко В. Шаріатська концепція реформування державної системи в ісламських країнах // Людина і політика. – 2003. - № 2.

Магда Є. Близькосхідна криза: ретроспектива та прогноз // Нова політика. – 2001. - № 4.

Нанинець В. Коли є бомби і ракети... Афганістан, Ірак, знову – Ірак... Політика, що спирається на зброю // Політика і час. – 2006. - № 4.

Пророченко Н. Самої нафти вже не досить. Країни Аравійського півострова: економіка, суспільство і проблеми регіональної інтеграції // Політика і час. - 2001. - № 7.

Пророченко Н. Сила ісламських традицій. Політичні традиції й демократизація у державах Аравійського півострова // Політика і час. – 2003. - № 8.

Тарасенко В. В останні хвилини перед голосуванням. Біля витоків створення Держави Ізраїль // Політика і час. – 1997. - № 1.

Тарасенко В. Біля витоків створення Держави Ізраїль // Політика і час. – 1997. - № 5-6.

Федченко Є. Інтифада нового зразка. Ізраїльсько-палестинський конфлікт у вимірі етноконфесійних уявлень про політичну раціональність // Політика і час. – 2000. - № 11-12.

Федченко Є. Сіонізм проти постсіонізму // Політика і час. – 2001. – № 2.

Федченко Є. Політика у погонах. Ізраїль: суспільство, влада, армія // Політика і час. – 2002. - № 2.

Тема 9

Дріс Камілі. Розвиток громадянського суспільства в королівстві Марокко // Людина і політика. – 2003. - № 5.

Егорин А.З. Современная Ливия. – М.. 1996.

История Алжира в новое и новейшее время. – М., 1992.

История Ливии в новое и новейшее время. – М., 1992.

Каддафи Муаммар. Зелёная книга. – М., 1989.

Королевство Марокко. Справочник. – М., 1991.

Макух В. Сучасні тенденції алжирської дипломатії // Людина і політика. – 2002. - № 2.

Мохамед Ж. Політична система Марокко: конституційні аспекти // Нова політика. – 2001. - № 4.

Мохамед Жарраф. Етапи модернізації політичної системи Марокко // Людина і політика. – 2002. - № 5.

Мохамед Жарраф. Марокко: досвід модернізації часів правління короля Хасана ІІ // Людина і політика. – 2003. - № 5.