Економіка Франції

курсовая работа

1.1 Географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення ФРАНЦІЇ

Франція межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італію та Іспанією. Франція займає крайню західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - IHexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш. Столиця - Париж (Paris) - 2,116 млн. жителів (1999 p.). З передмістями - близько 10 млн. жителів.

Великі міста - Марсель (801 тис.), Ліси (415 тис.), Тулуза (359 тис.), Ніцца (342 тис.), Страсбург (252 тис.), Нант (245 тис.), Бордо (210 тис.).

Адміністративний устрій Франції має 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (region), комуни (commune). Існує також поділ на 37 історичних провінцій.

Володіння: 6 заморських департаментів: в Америці - Гваделупа, Гвіана Французька, Мартініка (Центральна Америка), Сен-Пєр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта; Французькі південно-антарктичні території. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.

Природно-ресурсний потенціал Франції

Ландшафт - 2/3 території Франції - рівнини і пагорби. За площею Франція є найбільшою країною Західної Європи. Понад 3/5 території становлять рівнини, які тягнуться суцільною смугою від бельгійського кордону до Піренеїв. Гірські території (Арденни, Воґези, Центральний Французький і Армориканський масиви) належать до середньовисотних, сильно зруйнованих і вирівняних. Надра Франції багаті на залізні руди (Лотарингія), боксити (Прованс), калійну (Ельзас) і камяну (Лотарингія) сіль, уранові руди (Центральний масив). На паливні ресурси країна бідна. Вугільні басейни -- Північний (одне ціле з бельгійським) і Лотаринзький (одне ціле з Саарським) -- невеликі та економічно невигідні. Нафти і природного газу практично немає. Значними є ресурси гідроенергії та енергії припливів.

Важливим природним багатством Франції є її кліматичні умови і родючі рівнинні землі. Більша частина країни лежить у південній смузі помірного поясу. Зима мяка, літо тепле. Клімат морський, опади рівномірні впродовж усього року. Річна сума їх понижується з заходу на схід від 1200 до 600 мм. На південному узбережжі й Корсиці клімат субтропічний середземноморського типу. Майже 1/5 території країни залишається вкритою лісом. Природне середовище Франції порівняно мало забруднене, багато земель охороняється. Дуже значними є рекреаційні і туристські ресурси.

Найбільші гірські масиви - Альпи, Центральний Французький масив. Найвища точка - гора Монблан в Альпах (4807 м).

Найбільші річки - Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара Гарониа, Poна.

Понад 85 % населення -- французи. Це нащадки кельтських племен (галлів), які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Французька мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сімї. Назва країни походить від назви германських племен франків, які захопили Галлію в V-VI ст., але незабаром самі були асимільовані місцевим населенням. Крім французів, на окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які є нащадками аборигенного населення або за своїм походженням і мовою близькі до сусідніх народів. Найбільшою серед цих груп є ельзасці на кордоні з Німеччиною, які говорять німецькою та французькою мовами. За своєю релігією більшість французів є католиками. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці. Французька мова також має офіційний статус у більшості колишніх колоній Франції, особливо в Африці. Демографічні показники населення Франції однотипні з іншими розвиненими країнами. Специфічним є те, що низький природний приріст унаслідок парцеляризації сільського господарства став реальністю тут ще в XIX ст. З ним повязана інтенсивна імміграція. За 1850--1914 рр. в країну вїхало 4,3 млн. іноземців, а між першою та другою світовими війнами ще 3,0 млн. Переважали трудові мігранти, хоча чимало було й політичних. Зараз 7 % населення франції становлять іноземці. В основному це робітники. Найбільше серед них італійців, іспанців і португальців; із колишніх колоній -- алжирців, із Центральної Європи -- поляків. Еміграція з Франції ніколи не набувала таких масштабів, як із Великобританії. Найбільшим було переселення французів у XVII--XVIII ст. до Канади.

Середня густота населення у Франції (105 чоловік на 1 км кв) значно менша, ніж у її північних та східних сусідів. Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр--Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід -- менша. Максимальних показників густота населення досягає у Фландрії, в басейні Сени, долинах Рейну і його приток, Рони і Ґаронни, на узбережжі Бретані і Провансу.

Понад 78 % французів живуть у містах. Характерною є домінуюча роль Парижа, де мешкає 1/6 всього населення. З інших тільки метрополітени Ліона і Марселя мають трохи більше мільйона жителів. Переважають малі і середні міста, а в сільській місцевості -- хутори і невеликі села. Такий тип розселення спричиняє маятникові міграції. Так, 80 % працюючих на автомобільному заводі компанії «Пежо» в маленькому містечку Сошо проживають у навколишніх поселеннях. Така ж картина на металургійному комбінаті в Дюнкерку. Міста Франції, як правило, старовинні і багаті на історичні та архітектурні памятки і мистецькі скарби. Основний їх каркас виник ще за часів Стародавнього Риму.

Делись добром ;)