Історія виникнення та розвитку теорії безпеки життя та діяльності людини

У другій половині XIX століття в країнах Західної Європи, в Росії, США почався інтенсивний розвиток машинного виробництва з усіма його негативними вадами, характерними і для сучасності - недосконалість техніки, технологій і через це - забруднення при­родного середовища відходами, збільшення рівня захворюваності та смертності як загальної, так і пов'язаної з виробничими умовами - смертельні травмування, виробничі хвороби, зменшення тривалість життя людей, народжуваність, активні процеси деградації природи.

Все це ми тепер позначаємо єдиним терміном - глобальна еко­логічна криза. Це комплексне поняття, пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами життя і діяльності людини в різ­них сферах - природній, яка зумовлює всі інші - виробничу, побу­тову, соціальну, політичну, економічну, психічну. Отже, в цей час виникла необхідність аналізувати, прогнозувати ці явища, від яких залежить безпека людини, суспільства, всієї цивілізації.

Першим, на сучасному науковому рівні, про забезпечення без­пеки людині вказав польський натураліст В. Ястшембовський. В 1857 р. він опублікував роботу «Риси ергономіки», розуміючи під цим науку про безпеку праці, в якій пріоритет надавався машинам, не враховуючи психіку людини-працівника, оператора. Він вважав, що коли машини, механізми, техніка стануть безпечними, то і люди­на, працівник (оператор) будуть у цілковитій безпечності. Але крім технічної сторони потрібно враховувати і психічний стан людини - людський фактор, який може часто змінюватися в залежності від си­туації на що вказував відомий російський вчений В.М. Бєхтєрєв. Він став засновником ергології - вчення про психічні аспекти безпеки людини в її різних сферах діяльності, перед усім у виробничій.

Слід підкреслити, що приблизно в цей же період розвитку сус­пільства - у 1865 році виникла наука екологія (гр. ейкос - місце жит­тя, гр. логос - вчення). Вона вивчає проблеми взаємодії живих та неживих об'єктів, людини та суспільства з природою, їх взаємовп­ливи одне на одного, проблеми безпечної життєдіяльності людини, суспільства у природі.

Отже, ці дві галузі знання - екологія та безпека життєдіяльнос­ті людини дуже тісно пов'язані, бо мають спільні об'єкти досліджен­ня - людина, природа (біосфера), результати їх взаємодії. Але слід підкреслити, що для БЖД основним об'єктом вивчення є людина та її безпека в залежності від різноманітних факторів, і перед усім які вона сама і створює: антропогенні, техногенні, соціально-політичні - штучні, а також і природні.

Вже в глибокій давнині обговорювали проблеми безпеки лю­дини в процесі трудової діяльності. Перші поняття про безпеку праці можна зустріти у Гіппократа (460-377 р.р. до н. е.), Аристотеля (384-322 р.р. до н.е.). Вже вони писали про важливість умов, в яких здійснюється трудова діяльність.

У період епохи Відродження відомий лікар Парацельс (1493- 1541 р.р.) вивчав небезпеки, пов'язані з гірничорудною справою.

Він першим висловив принцип нормування (принцип Парацельса) - усе є отрута, і усе є ліки - все залежить від їх дози, норми. Цей принцип став тепер основою виробничої санітарії, нормування дії гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин на людину. Німецький лікар і металург Агрикола (1494-1555) виклав питання охорони праці у своїй роботі «Про гірничу справу». Італійський лі­кар Рамаццані (1633-1714) заклав основи виробничої гігієни у ро­боті «Про хвороби ремісників».

Необхідно згадати і М.В.Ломоносова (1711-1765), який написав основні роботи з безпеки праці у гірничорудній справі.

Пізніше, у 19 сторіччі, в зв'язку з інтенсивним розвитком про­мисловості, з'являються роботи В.Л. Кирпичова (1845-1913), Д.П. Нікольського (1855-1918), АА. Пресса (1857-1930), В А. Левиць- кого (1867-1936), АА. Скочинського (1874-1960) та інших вчених, їх праці яких стали основою сучасного вчення про безпечну жит­тєдіяльність людини. Пізніше були розроблені основи системного аналізу безпеки, що дозволяє виявляти небажані події, закладені основи вчення про трудову діяльність, яке є основою сучасної комп­лексної науки - ергономіки.

У Харкові діє Українська спілка фахівців з БЖД та відділення Міжнародної Ака­демії Наук екології та безпеки життєдіяльності. Ця міжнародна на­укова спільнота є навіть асоційованим членом ООН з цих проблем, які стали тепер надзвичайно актуальними.

Активно функціонує в Україні Академія безпеки та здоров'я, співробітники якої досліджують наукові проблеми в галузі безпеки життєдіяльності, освіти, за результатами яких проводяться конфе­ренції, симпозіуми, конгреси. Завдання ергономіки визначаються не тільки необхідністю підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, але і суспільною потребою в збереженні здоров'я і розвитку особистості робітника. От чому в цьому вченні велика увага приділяється теоретичним і практичним проблемам людини, збереженню її здоров'я.