Лекція 3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу (прп) України

План:

1. Основні поняття та класифікація природних ресурсів.

2. Структура ПРП.

3. Характеристика та оцінка природних умов та ресурсів України.

1. Природні ресурси (ПР) — тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

Треба відрізняти від природних ресурсів інше поняття — природні умови.

Природні умови (ПУ) — це тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і обслуговуючій діяльності людей.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, виражена в їхній суспільній споживній вартості.

Є багато класифікацій природних ресурсів: природно-географічна, екологічна, економічна, комбінована, економіко-географічна тощо.

Природно-географічна класифікація ПР — поділ ПР на групи залежно від того, в якій земній сфері вони утворилися і перебувають — літо -, гідро-, атмо- чи біосфері: ресурси земної кори (літосфери) — мінеральні (корисні копалини), земельні; ресурси гідросфери — водні; ресурси атмосфери — повітряні; ресурси біосфери — рослинні (флористичні) та тваринні (фауністичні) тощо.

Екологічна класифікація ПР — поділ ПР на вичерпні і невичерпні. Вичерпні—це ті ПР, які у процесі їх використання зменшуються у запасах. Сюди належать усі ресурси літосфери—так звані корисні копалини. Відповідно, вичерпні ресурси поділяються на відновлювані і невідновлювані. Відновлюваними є всі ресурси біосфери, але всі вони потребують раціонального й регламентованого використання. Невідновлювані ресурси представлені мінеральною сировиною та паливними ресурсами.

Невичерпні природні ресурси—це ті, які у процесі їх використання кількісно не зменшуються. Наприклад, ресурси сонячної радіації, енергії вітру, припливів, тепла земних надр тощо.

Економічна класифікація—поділ ПР на групи залежно від їх використання в окремих галузях господарства. Передусім виділяються ресурси виробничої сфери і ресурси сфери послуг. Ресурси виробничої сфери поділяються на промислові та сільськогосподарські. До ресурсів промислового сектора належать: паливно-енергетичні, металургійні, ресурси хімічної сировини, ресурси сировини для виготовлення мінеральних будівельних і конструктивних матеріалів. До сільськогосподарських природних ресурсів належать передусім земельні, ґрунтові, ресурси сонячного тепла, водні ресурси. Другу велику групу становлять ресурси сфери послуг. У них особливу підгрупу становлять рекреаційні ресурси, науково-інформаційні ресурси тощо.

Економіко-географічна класифікація (за М.М. Паламарчуком). За цією класифікацією усі ПР поділяються на дві групи: міжрайонного значення та внутрішньорайонного значення. Кожна група складається з двох частин. Зокрема, ресурси міжрайонного значення поділяються на ті, що: суттєво впливають на структуру комплексу регіону і дають масову продукцію для вивезення в інші райони; мало впливають на галузеву структуру комплексу регіону, але визначають його спеціалізацію у міжрайонному поділі праці.

Ресурси внутрішньорайонного значення поділяються на ті: на базі яких розвиваються виробництва, що суттєво впливають на галузеву структуру регіону, але дають мало продукції для вивезення; які суттєво впливають на територіальну структуру господарства.

2. Природно-ресурсний потенціал території має таку структуру:

• компонентну;

• функціональну;

• територіальну;

• організаційну.

Компонентна структура ПРП – це внутрішньовидові та міжвидові співвідношення природних ресурсів (лісових, земельних, водних, мінеральних, біологічних тощо).

Найбільшу частку в компонентній структурі ресурсів України займають земельні (44,4% усього ресурсного потенціалу) і мінеральні (28,3%) ресурси. Найнижчим є потенціал фауністичних (0,5%) і лісових (4,2%) ресурсів.

Функціональна структура ПРП відображає класифікацію природних ресурсів за їхньою здатністю до формування комплексів та участі в територіальному поділі праці. Природні ресурси поділяються на чотири групи: міждержавного, загальнодержавного, регіонального та місцевого значення.

Територіальна структура ПРП характеризує різні форми просторової організації природно-ресурсних комплексів.

Організаційна структура ПРП розглядає природні ресурси під кутом зору їхньої самоорганізації, самовідтворення, а також щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони й відтворення.

3. Мінеральні корисні копалини України.

Паливні (горючі) корисні копалини.

Кам’яне і буре вугілля. Основні запаси зосереджені в трьох вугільних басейнах: Донецькому і Львівсько-Волинському кам’яновугільному та Дніпровському буровугільному.

Нафта і природний газ. Питома вага України у видобутку нафти країнами Європи складає 0,2%, природного газу – 1,6%. Основні родовища вуглеводнів зосереджені в трьох нафтогазових районах – Дніпровсько-Донецькому, Прикарпатському та Причорноморсько-Кримському (Південному).

Торф, горючі сланці. Промислові запаси торфу в Україні оцінюються в 3,5 млрд. т (з них балансові – 660 млн. т). Основні запаси торфу сконцентровані в Українському Поліссі. В Україні на півночі Кіровоградської і на півдні Черкаської області є значні запаси горючих сланців. Прогнозні запаси горючих сланців складають 3,7 млрд. т. Найбільший інтерес має Бовтишське родовище.

Рудні корисні копалини.

Залізна руда. Основними басейнами залізних руд є Криворізький та Керченський, а районами – Кременчуцький і Білозерський.

Марганцеві руди. Україна посідає друге місце в світі за запасами марганцевої руди. Їх добувають в одному з найбільших у світі Нікопольському марганцеворудному басейні. Загальні запаси – 2,3 млрд. т. Вміст марганцю в рудах становить в середньому 25-30%. Певний інтерес можуть представляти марганцеві руди Українських Карпат, зосереджені в Чивчинських горах, але залягають вони у труднодоступних районах.

Україна має значні запаси титанових руд. Найбільшими родовищами титанових руд є Іршанське в Житомирській області та Самотканське в Дніпропетровській області.

Солі магнію є в Сиваші, а також у складі калієвих солей Калусько-Голинського родовища. Запаси нікелевих руд є в Придніпров’ї і на Побужжі.

Запаси ртутних руд (кіновар) – Микитівське родовище (Донецька обл.), невеликі запаси руд є в Криму і Закарпатті. За запасами ртутної руди Україна посідає друге місце в світі.

Україна небагата алюмінієвою сировиною – боксити Дніпропетровської обл., Черкаської обл.; нефеліни Запорізької обл.; алуніти Закарпатської обл.

В Закарпатті, на Донбасі є поліметалічні руди (свинцево-цинкові).

На Волині та Рівненщині виявлено родовища міді.

Україна займає перше місце в світі за запасами германію як супутного розсіяного елемента в кам’яному вугілля Донецького і Львівсько-Волинського басейнів.

Україна перспективна на золото. Зусиллями геологів в Україні відкрито ряд великих родовищ у золоторудних районах: Придніпровському, Кіровоградському, Побузькому, Закарпатському та Донецькому.

В Україні є значні запаси уранових руд. «Урановим Донбасом» України називають Кіровоградську область. З 1951 р. уран добувається в Жовторіченському родовищі на околицях м. Жовті Води (Дніпропетровська область).

Нерудні корисні копалини.

Кухонна соль. Найбільшими є Слов’янське і Артемівське родовища в Донецькій області, ропні води Сиваша та Сакського озера в Криму, соляні озера та лимани Азово-Чорноморського узбережжя, Солотвинське родовище в Закарпатській області. Балансові запаси твердих солей України становлять близько 16,7 млрд. т.

Запаси калійних солей в Україні невеликі. Розташовані в Прикарпатті – у Львівській та Івано-Франківській областях. Промислові запаси зосереджені в Калусько-Голинському (Івано-Франківська обл.) і Стебниківському (Львівська обл.) родовищах. Балансові запаси 13 розвіданих родовищ становлять майже 2,4 млрд. т.

Самородна сірка. Основні запаси розміщені у Львівській обл. Балансові запаси сірки становлять 526 млн. т.

В Україні є також незначні поклади фосфоритів – сировини для виробництва добрив. Важливою сировиною є мінеральні барвники (кольорові глини, окислені залізні руди, малахіт, кіновар, лазурит, кольорові туфи тощо). За запасами мінеральних барвників Україна займає значне місце в СНГ. Розвідано 8 родовищ, з них систематично розробляються три: Цілик (Дніпропетровська область), Суха Кам’янка (Харківська), Яснопольське (Донецька).

Графіт. Наша країна має значні ресурси графіту (126 млн. т балансових запасів). Найбільше родовище – Завалівське (Кіровоградська обл.).

Основні родовища флюсових вапняків (40%) розташовані в Донецькій області — Новотроїцьке, Первомайське, Північно-Шевченківське, Каракубське, Єленівське, в Дніпропетровській області і Криму. Запаси флюсових вапняків Україні дорівнюють 3,3 млрд. т.

Основні балансові запаси вогнетривких глин (520 млн. т) зосереджені в Донецькій області. Промислове значення також мають Полозьке (Запорізька обл.), П’ятихатське (Дніпропетровська), Кіровоградське й ін. родовища. До вогнетривів відносяться доломіти. За їх запасами перше місце посідає Донбас – Новотроїцьке, Комсомольське, Оленівське, Микитівське родовища.

Родовища кварцитів розташовані в Житомирській, Кіровоградській, Сумській та Донецькій областях.

Найбільші родовища скляних пісків – у Донецькій, Харківській, Чернігівській, Львівській областях. В цих областях зосереджено 55% усіх запасів.

Крейда. В Україні існують 60 розвіданих родовищ із загальними запасами 450 млн. т. На першому місці за запасами крейди знаходиться Донецька область.

В Україні необмежені запаси формувальних пісків – кварцових. Вони розташовані в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та деяких інших областях.

В країні 36 родовищ цементної сировини. Найбільші запаси цієї сировини розташовані в Донецькій, Харківській, Львівській, Чернігівській, Рівненській, Хмельницькій областях, в Криму.

Значні запаси облицювального каменю - гранітів, габро, лабрадоритів. Найперспективнішими родовищами граніту є: Жежелівське (Вінницька область), Старобабанське (Черкаська), Богуславське (Київська) тощо. До цінних облицювальних каменів належать лабрадорити Головинського, Горбулівського та інших родовищ Житомирської області. Значні ресурси мармуровидного вапняку і мармуру зосереджені в Закарпатській області, в Криму, на Житомирщині тощо.

В Україні значні запаси дорогоцінного й напівдорогоцінного каменю – берилів, топазів, бурштину, аметисту, гірського кришталю, моріону, агату, халцедону, сердоліку, яшми тощо. Світову відомість має Володар-Волинське родовище топазів і берилів. Цінні самоцвіти залягають в Криму, Карпатах, на Донбасі. Перспективними для видобутку бурштину є Житомирська, Рівненська і Волинська області.

Найбільшу частку в сумарному ПРП областей мінеральні ресурси складають в Донецькій (72,8%), Луганській (73,8%) та Дніпропетровській (68,9%) областях, а найменшу – в Волинській (1,%), Тернопільській (1,2%), Херсонській (1,6%) областях.

Водні ресурси України. Україна слабо забезпечена водними ресурсами. Запаси прісних вод на одного жителя становлять лише 1 тис. м³. Це одне з останніх місць в Європі (в Європі – 4,6 тис. м³, у світі – 8,2).

Перше місце серед водних ресурсів займають річки. Загальні водні ресурси поверхневого стоку України становлять 209 км³. Всього на території України розташовано близько 73 тис. річок, але це переважно малі річки. З них тільки 125 мають довжину більше 100 км, в т.ч. 8 – довжину більше 500 км.

Чималі запаси водних ресурсів України зосереджені в озерах, яких нараховується близько 3 тис., у т.ч. 30 озер площею понад 10 км². В озерах акумулюється близько 11 км³ води, з яких 2,5 км³ - прісна. В Україні також створено понад 1057 водосховищ (найбільші з них на Дніпрі) та понад 27 тис. ставків.

У країні зосереджені значні болотні масиви загальною площею 1,2 млн. га. Переважна їх більшість розміщена на Поліссі.

Ресурси підземних вод становлять 21 км³/рік і концентруються в трьох артезіанських басейнах – Волино-Подільському, Дніпровсько-Донецькому та Причорноморському.

Водні ресурси найбільшу частку в сумарному ПРП областей займають в Івано-Франківській (33,3%) та Закарпатській (31,5%) областях, а найменшу – в Дніпропетровській і Донецькій (по 4,8%) та Луганській (6,8%) і Вінницькій (9,7%) областях.

Земельні ресурси України. До земельних ресурсів належать землі, що використовуються або можуть бути використані для промисловості, транспорту, сільського і лісового господарства, містобудування тощо. Практично вся поверхня України придатна для промислового, транспортного та сільськогосподарського освоєння. Адже, 95% її території має рівнинний рельєф. Дуже важлива особливість земельних ресурсів полягає у тому, що верхній тонкий шар землі – ґрунти - має природну родючість. Найродючішими і найрозповсюдженішими ґрунтами України є чорноземи, які займають 40% загальної площі країни.

В Україні частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 70% (41,7 млн. га), з них близько 62% (26 млн. га) займають орні землі.

Земельні ресурси найбільшу частку в сумарному ПРП областей займають у Вінницькій (79,1%), Тернопільській (75,0%), Хмельницькій (72,6%), Одеській (71,8%) та Кіровоградській (70,3%) областях, а найменшу – в Луганській (13,8%), Донецькій (16,8%), Закарпатській (19,4%), Дніпропетровській (21,3%) областях.

Рослинні ресурси України. До рослинних природних ресурсів належать вищі рослини, гриби, мохи, лишайники, водорості, які використовуються або запаси яких є потенційною сировиною для технічної, харчової, кормової, лікувальної галузей, виконання природоохоронних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних функцій. Виняткове значення мають лісові ресурси.

Україна належить до територій з недостатньою лісистістю. Загальна площа лісового фонду України становить близько 10 млн. га, в т.ч. вкрита лісом – 8,6 млн. га (14,3%).

Найбільш забезпечені лісовими ресурсами області, розташовані на території Українських Карпат та Українського Полісся. Саме в них лісові ресурси мають найбільшу питому вагу в їх сумарному ПРП в Україні. До таких областей відносяться Івано-Франківська (17,6%), Закарпатська (17,4%), Волинська (16,2%) та Рівненська (16,1%). Найменш залісеними є області степової зони України: Дніпропетровська (0,3%), Донецька (0,4%), Миколаївська (0,5%), Запорізька (0,7%) та Луганська (0,8%).

Фауністичні ресурси України. До фауністичних ресурсів відносяться сукупність усіх видів тварин, які використовуються людиною, виконують суттєві ландшафтно-генетичні, геоекологічні функції, є об’єктом господарювання, відновлення та охорони. На використання ресурсів тваринного світу спеціалізуються мисливські, промислові господарства. В Україні мисливські угіддя займають близько 48 млн. га.

Найбільшу питому вагу в сумарному ПРП областей фауністичні ресурси мають у Херсонській (1,2%), Сумській і Полтавській (по 1,1%) та Чернігівській і Миколаївській (по 1,0%) областях, а найменшу – в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській (по 0,1%), Луганській, Львівській, Тернопільській, Черновицькій (по 0,2%) областях.

Природно-рекреаційні ресурси України. Серед природних рекреаційних ресурсів можна виділити кліматичні, бальнеологічні, водні, біотичні (флористичні і фауністичні), орографічні, біосферні рекреаційні ресурси.

Найбільшим природно-рекреаційним потенціалом володіють АР Крим (29,8% від сумарного ПРП області) та Закарпатська область (28,6%), а найменшим – Дніпропетровська (4,3%), Луганська (4,6%) та Кіровоградська (4,8%) області.

Кліматичні ресурси України. Кліматичні ресурси характеризуються кількістю сонячного сяйва, тепла, вологи, вітровим режимом. Залежно від природокористування виділяють енергетичні, агрокліматичні, рекреаційні кліматичні ресурси. До енергетичних кліматичних ресурсів належить енергія вітру та сонячного сяйва, яку можна використовувати на вітрових та геліотехнічних електростанціях. Агрокліматичні ресурси характеризують запаси вологи в ґрунті, місячні суми температур повітря та атмосферних опадів. Рекреаційні кліматичні ресурси визначаються показниками, які зумовлюють сприятливість погодних умов для відпочинку, лікування, оздоровлення.

Для раціонального використання ПР важлива їхня комплексна суспільно-географічна оцінка. До неї входить:

а) оцінка місцезнаходження ПР.

б) оцінка освоєності території знаходження ПР.

в) визначення знаходження певного ПР у так званому територіальному поєднанні природних ресурсів (ТППР).

г) кількісна та якісна оцінка ПР.

д) економічна оцінка ПР.

є) оцінка можливостей комплексного і повного використання ПР.

Контрольні запитання:

1. Як співвідносяться поняття «природні умови», «природні ресурси» та «природно-ресурсний потенціал»?

2. Як класифікують природні ресурси України?

3. Які області найбільше і найменше забезпечені основними видами природних ресурсів?

4. Охарактеризуйте паливні, рудні, нерудні корисні копалини.

5. Дайте оцінку водним, лісовим, фауністичним, флористичним, рекреаційним ресурсам України.