Лекція 5. Хімічний комплекс та лісова і деревообробна промисловість України
План:
1. Загальна характеристика хімічної промисловості України.
2. Особливості розвитку та розміщення галузей гірничої хімії, основної хімії та хімії органічного синтезу.
3. Структура і значення лісової промисловості.
4. Характеристика лісозаготівельної, лісопильної, деревообробної, целюлозно-паперової та лісохімічної промисловості.
5. Проблеми та перспективи розвитку галузей.
1. Хімічний комплекс належить до найскладніших міжгалузевих комплексів та складається з таких галузей як: гірничо-хімічна промисловість, основна хімія, хімія органічного синтезу.
Найважливішими техніко-економічними особливостями хімічної промисловості є: різноманітна сировинна база, складна галузева структура, значні витрати електроенергії, води та сировини на одиницю продукції, комбінування виробництва, кооперування з галузями, що виступають споживачами продукції хімічної промисловості.
2. До гірничо-хімічної промисловості входять галузі виробництва, пов'язані з видобуванням і збагаченням сировини для одержання переважно продукції основної хімії. Україна багата на гірничо-хімічну сировину: кам'яну і калійну солі, карбонати і фосфати, барит, бром, йод, борні руди, самородну сірку, ропні води, мінеральні фарби тощо.
Основна хімія виробляє різні види реактивів, особливо кислоти, соду, мінеральні добрива. Підприємства цієї галузі концентруються здебільшого у районах видобутку гірничо-хімічної сировини, вугілля та металургійних баз, а також поблизу центрів виробництва електроенергії. Основний продукт виробництва — сірчана кислота (Суми, Одеса, Вінниця, Рівне, Горлівка). Серед мінеральних добрив основне місце належить виробництву азотних добрив (Рівне — ВАТ „Рівнеазот", Черкаси — ВАТ «Азот»). Основними центрами є: Сіверськодонецьк (гранульована аміачна селітра), Горлівка (ВАТ «Концерн Стирол»), Дніпродзержинськ (азотнотуковий завод), Лисичанськ, Запоріжжя.
Виробництво фосфатних добрив орієнтується на споживача. Основні підприємства з виробництва фосфатних добрив зосереджені у Костянтинівні (суперфосфатний цех), Одесі (суперфосфатний завод), Вінниці (ВАТ «Хімпром», суперфосфатний завод), Сумах (ВАТ «Сумихімпром»).
Виробництво калійних добрив орієнтоване на сировину і зосереджене в районах залягання родовищ калійних солей (Калуш, Стебник). Основним споживачем продукції калійної промисловості є сільське господарство. Калійний завод концерну «Оріана» (Івано-Франківська область) проводить комплексну переробку всіх компонентів сировини.
Содове виробництво, зокрема виготовленню кальцинованої та каустичної соди. Содове виробництво розміщене в районах видобування сировини, зокрема кухонної солі і вапняків. Найбільшим районом содового виробництва є Слов'янськ (Донецька область), Лисичанськ (Луганська область). У Криму на базі ропи Сиваша у м. Красноперекопську працює содовий комбінат з випуску каустичної соди.
Хімія органічного синтезу — це збірна назва галузей, які працюють на основі переробки вуглеводнів і тих синтетичних препаратів, що виходять з вуглеводнів, природного газу, нафти, вугілля. Орієнтується на вуглеводневу сировину, водні ресурси та енергетичну базу.
Виробництво синтетичних смол і пластмас зосереджено у Донецьку (поліхлорвінілові смоли і пластмаси), Сєверодонецьку (склопластики і пластмасові вироби), Луцьку, Запоріжжі, Лисичанську, Сімферополі, Слов'янську.
Виробництво хімічних волокон характеризується високою матеріало-, енерго- і водомісткістю. Хімічні волокна поділяються на штучні, що виробляються із целюлози і синтетичні, що виробляються із синтетичних смол. Вони використовуються в авіакосмічній техніці, автомобілебудування, побуті. Найбільші підприємства розташовані в Києві (Дарницький шовковий комбінат), Черкасах (штучний шовк), Чернігові (штучні волокна).
Найбільшими центрами лакофарбової промисловості є Дніпропетровськ, Львів, Київ, Одеса.
В останні роки інтенсивно розвивається хіміко-фармакологічна промисловість, підприємства якої виробляють синтетичні лікарські засоби, медикаменти, вітаміни, антибіотики, кровозамінники, готові лікарські препарати тощо. В Україні є Полтавський, Львівський, Донецький, Борщагівський та Дарницький хіміко-фармацевтичні заводи. Київське AT „Індар" випускає інсулін, київське ВАТ „Фармак" — препарати для лікування хвороб щитовидної залози.
3. Лісова промисловість — це сукупність галузей і виробництв, підприємства яких заготовляють, проводять комплексну механічну та хімічну обробку й переробку деревини.
До лісового комплексу України відносять лісогосподарську, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну промисловості.
Регіональні лісовиробничі комплекси (ЛВК) — міжгалузеві об'єднання взаємопов'язаних підприємств, які виробляють, заготовляють, переробляють продукти лісу на території та реалізовують готову продукцію.
Головним принципом ведення лісового господарства є комплексність, що дає змогу проводити, крім відтворення лісових ресурсів, лісозаповідну, охоронну та екологічну діяльність, заготівлю сировини для лісохімії, ефективну переробку лісорубних решток тощо.
4. Лісозаготівельна промисловість належить до видобувних галузей промисловості, підприємства якої проводять лісосічні роботи, вивозять і сплавляють деревину, здійснюють її первинну обробку.
Лісозаготівельна промисловість зосереджена у двох спеціалізованих районах: Карпатському і Поліському. Найбільше деревини заготовляють у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській, Рівненській і Житомирській областях.
Лісопильне виробництво тяжіє до районів лісозаготівлі. Найбільшими лісопильними центрами є Чернівці, Вигода, Надвірна, Рожнятів (Івано-Франківська область), Рахів, Тересва (Закарпатська область), Сколе, Стрий (Львівська область), Ковель (Волинська область), Костопіль, Сарни (Рівненська область), Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область).
Деревообробна промисловість. Підприємства цієї галузі проводять механічну та хіміко-механічну переробку заготовленої деревини та виготовляють з неї велику кількість матеріалів, зокрема виготовлення деревних плит, фанери, меблів, виробництво будівельних матеріалів.
Підприємства деревообробної промисловості розташовані в усіх областях України і характеризуються концентрацією як у районах заготівлі лісу, так і в місцях використання готової продукції: у Карпатах, Прикарпатті, Закарпатті, Поліссі, де вона розвивається на власній сировині. Основними центрами є: Житомир, Шостка, Чернігів, Чернівці. Івано-Франківськ.
Центрами використання деревинних відходів, зокрема для виробництва деревостружкових і деревоволокнистих плит є Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вигода, Свалява, Тересва та інші. Виробництво фанери розміщене в західному регіоні, зокрема у Львові, Чернівцях.
Целюлозно-паперова промисловість. Для її розвитку потрібно: наявність сировини, води, електроенергії та кваліфікованої робочої сили. Целюлозно-паперова промисловість у нашій державі розвинена недостатньо. Центрами є Жидачів (картонно-паперовий комбінат, Львівська область), Рахів (картонна фабрика, Закарпатська область), Херсон, Ізмаїл (целюлозний завод), Обухів (картонний комбінат, Київська область), Корюків (фабрика технічного паперу, Чернігівська область), Малин (паперова фабрика, Житомирська область), Понінка (целюлозно-паперовий комбінат, Хмельницька область).
Лісохімічна промисловість є окремою підгалуззю лісового комплексу й об'єднує в собі галузі, підприємства якої виготовляють понад 40 найменувань різних видів продукції: деревне вугілля, оцтову кислоту, каніфоль, скипидар, ефірну олію, формалін, метиловий спирт, кормові дріжджі. Розміщення лісохімічних підприємств орієнтується в основному на лісопромислові райони та деревообробні центри. Основними центрами лісохімії є: Великий Бичків, Свалява (Закарпатська область), Вигода (Івано-Франківська область), Славута (Хмельницька область), Коростень (Житомирська область), Клевань (Рівненська область). Новою галуззю промисловості є гідролізна, що допомагає хімічно переробляти деревину та нехарчову сировину, з яких методом гідролізу виробляють етиловий і метиловий спирт, білкові дріжджі, кристалічний цукор (глюкоза) тощо. Сировиною для гідролізної промисловості є тирса та інші відходи деревообробної промисловості, подрібнена деревина, солома та ін. Основні підприємства галузі — це гідролізно-дріжджові заводи у Верхньодніпровську (Дніпропетровська область) та Запоріжжі. Окремі цехи і виробництва є в Одесі, Сімферополі, Василькові (Київська область), Кіровограді, Вінниці. Гідролізна промисловість кооперується з олійною та консервною промисловістю.
5. Про ступінь впливу хімічного комплексу на розвиток української економіки свідчить той факт, що в міжгалузевій структурі споживання хімічна продукція становить майже четверту частину. Хімічний комплекс нараховує понад 250 підприємств, на яких зайнято близько 220 тис. працівників, що становить 5,4 % всього промислово-виробничого персоналу країни. Для забезпечення зростання обсягів виробництва необхідно вводити нове, високопродуктивне обладнання, в тому числі у виробництві аміаку, сірчаної кислоти, синтетичних смол і пластмас. У зв'язку з специфікою роботи хімічної промисловості виникає проблема переробки відходів.
У хімічному комплексі України виникла низка проблем які потребують негайного вирішення, зокрема: залежність від імпорту широкого спектра сировини і напівпродуктів, технічне переозброєння більшості виробництв з метою зменшення енергомісткості, зменшення собівартості та підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.
В державі склалася напружена ситуація із лісоматеріалами, папером, картоном та іншою продукцією з деревини. Все це призводить до інтенсивного неконтрольованого використання лісових ресурсів, що негативно впливає на стан лісів.
Слід звернути увагу на незадовільну забезпеченість лісового господарства активною частиною основних виробничих фондів – спеціальними транспортними засобами, машинами для заготівлі деревини, проведення лісогосподарських робіт, охорони лісів. Відсутність на озброєнні лісогосподарських підприємств багатоопераційних агрегатних машин не дозволяє запровадити у виробництво прогресивну екологічно зорієнтовану технологію асортиментної заготівлі деревини.
Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення повноцінної системи моніторингу лісів як комплексу безперервного спостереження, оцінки і прогнозу їх стану.
Контрольні запитання:
1. Розкрийте структуру хімічного комплексу України.
2. Охарактеризуйте сировинну базу хімічного комплексу України.
3. Назвіть основні центри розвитку галузей хімічної промисловості.
4. Які особливості розвитку лісопромислового комплексу України.
5. Визначить основні проблеми розвитку цих галузей.
- Економічна і соціальна географія україни
- Економічна і соціальна географія україни
- Загальні положення
- Структура курсу
- Зміст програми
- Тема 6. Агропромисловий комплекс України (апк)
- Тема 7. Соціальний комплекс України: територіальні та галузеві особливості розвитку
- Тема 1. Особливості суспільно-географічного районування України (за різними авторами). Характеристика Донецького економічного району
- Тема 2. Суспільно-географічна характеристика Столичного, Центрального, Північно-Східного економічних районів
- Тема 3. Суспільно-географічна характеристика Причорноморського, Придніпровського, Подільського економічних районів
- Тема 4. Суспільно-географічна характеристика Карпатського, Північно-західного економічних районів. Особливості та перспективи розвитку України
- Список рекомендованої літератури
- Тези лекцій
- Лекція 1. Основи соціально-економічної географії України. Україна на економічній та політичній карті світу.
- Лекція 2. Історико-географічні аспекти формування території України та її господарського освоєння.
- Лекція 3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу (прп) України
- Лекція 4. Етно-демографічні особливості України
- Питання для самоконтролю знань студентів:
- Лекція 1. Загальна характеристика господарства України.
- Лекція 2. Паливно-енергетичний комплекс України
- Лекція 3. Територіальна організація металургійного комплексу України
- Лекція 4. Машинобудівний комплекс (мбк)України
- Лекція 5. Хімічний комплекс та лісова і деревообробна промисловість України
- Лекція 6. Агропромисловий комплекс України (апк)
- Лекція 7. Соціальний комплекс України: територіальні та галузеві особливості розвитку
- Питання для самоконтролю знань студентів:
- Лекція 1. Особливості суспільно-географічного районування України. Характеристика Донецького економічного району
- Лекція 2. Суспільно-географічна характеристика Столичного, Центрального, Північно-Східного економічних районів
- Лекція 3. Суспільно-географічна характеристика Причорноморського, Придніпровського, Подільського економічних районів
- Лекція 4. Суспільно-географічна характеристика Карпатського, Північно-Західного економічних районів. Особливості та перспективи розвитку України
- Питання для самоконтролю знань студентів
- Практично-семінарські заняття
- Заняття № 2
- Комплексна практична робота №1 Тема: Економіко-географічна положення України. Природно-ресурсний потенціал України. Населення України.
- Завдання:
- Модуль 2. Заняття № 1 Тема: Загальна характеристика господарства України. Територіальна та галузева структура пек України.
- Питання для обговорення:
- Заняття № 2 Тема: Металургійний комплекс України: особливості територіальної та галузевої структури
- Питання для обговорення:
- Заняття № 3
- Заняття № 5
- Тема для самостійного опрацювання:
- Комплексна практична робота № 3 Тема: Територіальна організація: апк, соціального комплексу. Завдання:
- Модуль 3.
- Практична робота № 1
- Тема: Економіко-географічна характеристика суспільно - географічних
- Районів України
- Завдання:
- Оцінювання результатів навчальних досягнень учнів
- Рекомендований план характеристики галузі промисловості
- Рекомендований план характеристики апк:
- Рекомендований план характеристика економічного району