1.1. Закономірності утворення і поширення пустель

Пустеля – тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею, розрідженістю або відсутністю флори та специфічної фауною.

Процес формування та розвитку пустель заснований, насамперед, на нерівномірності в розподілі на Землі тепла і вологи, зональності географічної оболонки нашої планети. Зональний розподіл температур та атмосферного тиску визначає специфіку вітрів, загальну циркуляцію атмосфери. Над екватором, де відбувається найбільший нагрів суші і водної поверхні, панують висхідні рухи повітря. Тепле повітря, що піднімається над екватором, дещо охолоджуючись, втрачає велику кількість вологи, що випадають у вигляді тропічних злив. Потім у верхніх шарах атмосфери повітря стікає на північ і південь, у бік тропіків. Ці повітряні потоки називають антипасати. Під дією обертання землі в північній півкулі антипасати відкланявся вправо, у південному - вліво. Приблизно над широтами 30-40⁰С(у субтропіків) кут їх відхилення становить близько 90⁰С, і вони починають переміщатися вже по паралелях. На цих широтах повітряні маси опускаються до нагрітої поверхні, де ще більше нагріваються, і віддаляються від критичної точки насичення. У зв'язку з тим, що в тропіках круглий рік високий атмосферний тиск, а біля екватора, навпаки, знижений, у поверхні землі виникає постійний рух повітряних мас (пасатів) від субтропіків до екватора [11].

У помірному поясі умови для формування пустель виникають у внутрішньоконтинентальних районах, таких як Центральна Азія, де опадів випадає не більше 200 мм. У зв'язку з тим, що Центральна Азія відгороджена від циклонів і мусонів гірськими підняттями, тут влітку утворюється баричний депресія. Повітря відрізняється великою сухістю, високою температурою (до 40⁰С і більше) і сильною запиленістю. Рідко проникаючі сюди з циклонами повітряні маси з океанів і з Арктики швидко прогріваються і висушуються.

Таким чином, характер загальної циркуляції атмосфери, обумовлені планетарними особливостями, і місцеві географічні умови створюють своєрідну кліматичну обстановку, формує на північ і південь від екватора, між 15 і 45⁰С широти, зону пустель. До цього додається вплив холодних течій тропічних широт (Перуанський, Бенгальській, Західно-Австралійська, Канарська і Каліфорнійське). Створюючи температурну інверсію, прохолодні, насичені вологою морські повітряні маси, східних постійних вітрів баричний максимумів призводять до утворення прибережних прохолодних і туманних пустель із ще меншим випаданням опадів у вигляді дощу [3].

Якби суша покривала всю поверхню планети і не було океанів і високих гірських піднятть, пояс пустель був би суцільним і межі його точно збігалися б з певною паралеллю. Але так як суша займає менше 1/3 площі земної кулі, розподіл пустель і їх розміри залежать від конфігурації, величини і пристрої поверхні континентів [див. Додаток Б.]. Так, наприклад, азіатські пустелі поширилися далеко на північ - до 48⁰ с.ш.

Таким чином, виникнення, розвиток і географічний розподіл пустель на земній кулі обумовлюються наступними чинниками: високими значеннями радіації і випромінювання, малою кількістю опадів, що випадають або їх повною відсутністю. Останнє, у свою чергу, обумовлюється широтою місцевості, умовами загальної циркуляції атмосфери, особливостями орографічного будови суші, материковим або приокеаніческим становищем місцевості.

Рис. 1. Пустелі світу, М.П. Петров [11]