logo
Курсова Пустелі Азії

2.3. Пустелі Центральної Азії

Центральна Азія – область високолежащіх рівнин і нагір’їв, обрамлених високими кліматороздільними хребтами. Сухий клімат, властивий аридним областям, формується тут у великому віддаленні, нерідко в ізоляції від атлантичних і тихоокеанських повітряних мас. Поверхня пустель складена еоловими пісками, лесом, а також піщано-гальковими відкладеннями, на підгірських рівнинах – пролювій. Поверхневими водами Центральна Азія бідна.

У багатьох місцях спостерігаються сухі русла, або сайри, приурочені до улоговин. У межах Центральної Азії розрізняють давньоалювіальні рівнини (Такла-Макан в Таримській западині, Алашань у Північному Китаї, піски Кузупчі в нарір’ї Ордос), пустелі третинних і крейдових структур (частини Джунгарії, Цайдама, Алашань, Ордоса), кам’яно-щебенисті пустелі на місці зруйнованих і вирівняних древніх гір (Бейшань, Гашунская і Монгольська Гобі).

На заході Центральної Азії переважають піщані пустелі, в центральній частині - кам'янисті і піщано-галькові. Пустелі не являють собою однією суцільною території, а розчленовані гірськими підняттями [10].

Пустеля Алашань займає западину між Наньшанем і Гобійський Алтай. Абсолютна висота дорівнює 800 м. і більше. Поряд з тектонічними формами у вигляді окремих хребтів зустрічаються акумулятивні форми – крейдяні піщано-галькові рівнини, а також ерозійні – з сухих русел і еолових акумулятивних форм у вигляді барханних пісків.

Джунгария - рівнина, розташована на сході близько 300 м. Тут можна зустріти дрібносопкове підняття древніх кристалічних порід, щебнисто-галькові рівнини, такири і такировідние грунти, солончаки, горбисті піски, зарослі пустельною рослинністю, і барханних піски, котрі піддаються розвіювання. Піщані пустелі розташовані в центрі і на півдні Джунгарії, на південній околиці закріплені піски переходять в рухливі.

Гобі - розташована між горами Монгольського Алтаю і Ханга, Східного Тянь-Шаню, Алтинтаг, Бейшань і Іньшань. Вона простягнулася з заходу на схід на 1750 км при ширині 600 км. Хоча гобі, як тип пустелі зустрічається в Центральній Азії досить часто, проте власну назву відноситься до Східної Гобі, що знаходиться на півночі Центральної Азії [рис.3.]

Рис.3. Пустеля Гобі [16]

Східна Гобі - рівнина лежить на сході в середньому близько 1000 м. Рівнинність рельєфу чергується з увалами і сухими долинами. Випадає 200 мм опадів. Підземні води слабкосолоні, залягають неглибоко, живлячи озера і джерела. У ландшафті переважають пустелі і напівпустелі, але там, де опадів випадає більше, утворюються степи.

Пустелі Центральної Азії лежать у помірному поясі й належать до аридних областях з холодною зимою і максимум опадів влітку. Середні річні температури повітря в пустелях Центральної Азії коливаються від +2,5С в високогірному Цайдамі до +11,6С в Кашгарі. Середня липнева температура в Цайдаме – +17,9С, в Чечні – +27,3С. В інших пустелях температура коливається в цих межах. Опадів за рік випадає менше 100 мм. Східна частина Центральної Азії до Бейшань відчуває слабкий вплив східних мусонів і тому найбільше отримує опадів влітку (Алашань – 219 мм).

Фауна Центральної Азії малочисельна за видовим складом; ендемізм на видовому рівні значний, є і ендемічні види серед гризунів. Тільки в цьому регіоні мешкає єдиний сучасний представник сімейства верблюжих в Старому світі – двогорбий верблюд. Основу світу гризунів становлять тушканчики, на щільних грунтах звичні земляні зайці, тушканчик стрибун, монгольський тушканчик. Крім тушканчиків в пустелях Центральної Азії широко розповсюджені сірий і джунгарський хом’ячки. Два види піщанок – полуденна і пазуриста, населяють піщані пустелі. Звичайний в піщаних пустелях регіону невеличкий заяц-толай. Копитні не численні. Звичайний лише джейран, великі стада якого ще зустрічаються в піщаних пустелях. Кінь Пржевальського за останнє десятиліття повністю зник в колишніх місцях свого проживання у Західній Гобі і Джунгарії. Хижаки в пустелях Центральної Азії також нечисленні (тхір-перев'язка, степовий кіт, зрідка можна побачити сліди лисиці і вовка). Найбільш помітні птахи – жайворонки (сірий і більше великий монгольський) [2].