2. Країни, що розвиваються:

а) «Ключові країни»: Індія, Бразилія, Мексика (разом дають стільки промислової продукції, скільки весь інший світ, що розвивається);

б) Нові індустріальні країни: «Азіатські тигри» і деякі країни Латинської Америки;

в) Нафтодобувні країни: насамперед країни Південно-Західної Азії;

г) Країни, які відстають у своєму розвитку (із відсталою економікою та значними феодальними пережитками): більшість країн, що розвиваються;

д) Найменш розвинуті країни (їх 42): Бангладеш, Непал, Афганістан, Ерітрея, Сомалі, Чад, Нігер, Мозамбік тощо;

е) Китай -- окрема стаття зі своїми специфічними особливостями: поєднання планової та ринкової економіки [1, c.85].

Одна із найбільш поширених типологіій українських географів це типологія П. Масляка, Я. Олійника, А. Степаненка. У ній виділяють:

1. Високорозвинуті країни:

а) «Велика сімка»: США, Японія, ФРН, Франція, Велика Британія, Італія, Канада;

б) Малі індустріальне розвинуті країни: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Швеція, Норвегія, Австрія, Швейцарія;

в) Країни «переселенського капіталізму»: Канада, Австралія, Нова Зеландія, ПАР.

2. Середньорозвинуті країни:

а) Країни, які досягли середнього рівня розвитку: Ірландія, Фінляндія, Ісландія, Ізраїль, Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина, Чехія, Словенія;

б) Країни, що відстали у своєму розвитку (переважно колишнього соціалістичного табору): Росія, Україна, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Югославія, Болгарія, Румунія, Литва, Латвія, Естонія.