2.2 Оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості життєдіяльності населення

Ефективність соціально-економічного розвитку регіонів можна оцінювати відповідно до економічних або соціальних критеріїв, які, безумовно, взаємоповязані та взаємозалежні. Тому бажано мати порівняно невелику кількість узагальнювальних критеріїв і показників (або ще ліпше - єдиний синтетичний критерій чи показник-індикатор), на підставі яких можна оцінювати ефективність регіонів у ракурсі сукупної ефективності суспільств; проте пошук таких критеріїв і показників триває.

Аналіз підходів до вирішення цієї проблеми впродовж останніх десятиліть засвідчує, що нині пріоритетним напрямом у дослідженні ефективності суспільств є підхід, який ґрунтується на концепції якості життя. Сьогодні цю концепцію активно розробляють і використовують у соціально-економічних дослідженнях зарубіжних учених і діяльності деяких міжнародних організацій [26, 29, 32-34]. Зокрема, спеціалісти ООН оцінюють соціально-економічний стан 177 держав із обчисленням індексу розвитку людського потенціалу і призначенням кожній країні міжнародного рейтингу [33]. Щорічний моніторинг соціально-економічного розвитку майже 50 країн виконують також на базі Міжнародного інституту управління розвитком (IMD International, Лозанна, Швейцарія). Серед головних його результатів [34] є й показник "якість життя" ("Quality of Life").

У працях [27, 28] наведено аналітичний огляд методологічних і методичних підходів до побудови синтетичних індикаторів якості життя населення регіонів. Ідеться про напрями використання ідей факторного аналізу, спрямованих на згортання визначеного апріорного набору статистичних показників у базові регіональні синтетичні критерії-індикатори якості життя населення з метою забезпечення комплексного оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів України.

Рис. 2.2 Ієрархічна система базових критеріїв-індикаторів якості життя населення регіонів України

Побудова будь-якої системи критеріїв-індикаторів і показників якості життя ґрунтується, передусім, на зясуванні факту, що розуміють під інтегральною характеристикою "якість життя". Аналіз різних підходів до визначення якості життя дає підстави зробити висновок про безперспективність пошуку єдиного розуміння цієї категорії. Необхідно визнати, що будь-яке визначення якості життя буде мати критичні зауваження, зумовлені суб єктивними чинниками. Тому ми не ставили за мету розкриття змісту категорії "якість життя". Наше завдання - визначити систему базових критеріїв-індикаторів та статистичних показників, які забезпечують можливість обєктивної оцінки якості життя населення регіонів України в найширшому розумінні (див. рисунок).

Очевидно, що кожний із компонентів I-V можна розглядати як базовий синтетичний критерій (індикатор) якості життя, оскільки він відображає умови, в яких відбуваються процеси задоволення біологічних та соціальних потреб населення регіону. Послідовна ієрархічна декомпозиція кожного з регіональних синтетичних критеріїв якості життя дає змогу перейти до набору характеристик найнижчого рівня, що переважно можна відобразити соціально-економічними показниками регіональної статистики.

У табл. 2.1 наведено приклад апріорного переліку базових індикаторів і статистичних показників, які так або інакше характеризують вказані на рисунку компоненти.

Таблиця 2.1

Набори базових індикаторів і показників якості соціальної сфери регіонів

Апріорний перелік структурованих аналогічним чином статистичних показників, які нині реєструють та публікують, дає змогу оцінювати як групові, так і синтетичні характеристики базових ознак якості життя населення регіонів. Така можливість грунтується на застосуванні потужної техніки багатовимірного статистичного аналізу. Коротко розглянемо суть її використання.

На засадах ієрархічної системи критеріїв та статистичних показників якості життя населення (див. рисунок) ми намагаємося розв язати задачу побудови системи порівняно невеликої кількості синтетичних індикаторів, спрямованих на підтримку комплексної оцінки ефективності соціально-економічного розвитку регіонів України. Суть задачі полягає в тому, що вхідний перелік апріорних статистичних показників треба ніби зважити (тобто внутрішньо оцінити питому вагу їхнього впливу на групові та синтетичні критерії) та запропонувати систему деяких скалярних агрегованих індикаторів базових ознак якості життя населення регіонів. Кожен індикатор є латентним (прихованим), оскільки принципово не піддається безпосередньому вимірюванню (не існує або нам невідома об єктивна шкала, в якій його можна було б виміряти). Проте він з деякою точністю може відновлюватися за значеннями аналізованого набору статистичних показників. Це означає, що між відповідним індикатором і набором статистичних показників є певний статистичний зв язок.