1.3 Будівництво судів

Говорять, саме адмірал Ф.Ф. Ушаков передав сюди з Севастополя перші саджанці білої акації і чагарників для прикраси Миколаєва. При губернаторові міста - адміралові А.С. Грейге в місті вперше була зроблена спроба побудувати водопровід, що доставляв воду як в райони, заселені морськими офіцерами, так і в робочу слобідку, почалася прокладка камяних тротуарів, озеленення вулиць.

Місто росло, розвивалося, жило своїм життям. Створений в кінці ХVІІІ ст. план забудови міста швидкими темпами був закріплений на місцевості вже в перше десятиліття його існування і цілком, без змін зберігся до наших днів, будучи унікальним містобудівним памятником епохи класицизму. Відкриття в 1862 р. в місті комерційного порту послужило поштовхом до перетворення Миколаєва у великий торговий порт. Цей факт знайшов своє відображення в гербі міста, яке було затверджене в 1883 і відновлене в 1997 рр. Так, в проекті “Записки про герб військово-портового міста Миколаєва” виконуючого посаду керівника гербовим відділенням департаменту герольдії Сенату було вказано: “Оскільки місто Миколаїв є одним з найголовніших портів Південної Росії, то залишаючи митру і палицю я вважаю зобразити в гербі цього міста понад те корабель”. Вже в кінці ХІХ ст. Миколаївський порт займав третє місце після Петербургу і Одеси за обємом торгівлі із закордоном, а по експорту зерна, постачальниками якого були степові губернії, - перше місце в країні. Сам же Миколаїв стає великим промисловим центром на півдні України.

Йшли роки, парусний флот застарівав, йому на зміну прийшли судна з паровими двигунами. У Миколаєві стали будуватися нові верфі, зводилися промислові підприємства.

Бури історії не щадили Миколаїв. У жовтневі дні 1917 р. його називали “червоним Пітером України”. У 1918 р. місто вперше пережило окупацію іноземними військами. У 1920 р. тут остаточно затвердилася Радянська влада. Під час Другої світової війни 1789-90 рр.