1. Проміжний характер етнічної демографії в системі суспільних наук.

Поява етнічної демографії як окремої галузі знань відобразила загальний і закономірний процес диференціації напрямків наукових досліджень. Він полягає у появі на межі окремих давно сформованих наук проміжних дисциплін. Диференціація предмету досліджень призводить до виділення цілих областей наукових знань, що не вивчаються жодною з класичних наук окремо. Саме тоді на допомогу приходить проміжна наука синтезуючи предмет, обєкт, завдання і методи дослідження вже сформованих наук у нову область знань. Так сформувалася і етнічна демографія.

Проміжний статус етнічної демографії виявляється в тому, що фахівці відносять її одночасно до кола двох наукових систем - демографічної (обєктом якої є вивчення “народонаселення”) та етнографічної (народознавчої) - обєктом наукових інтересів якої є “етнос”. Якщо до середини ХХ століття про демографію та етнографію (етнологію) йшлося переважно як про єдині унітарні науки, то сьогодні вони розглядаються як центральні інтегруючі систем знань про народонаселення (демографічних) та про етнос (етнологічних). Відповідно до того, як народознавство являє собою комплекс наук про етнос, що розвивається на ґрунті загальної теорії етносу, так демографія, у свою чергу, формує систему демографічних наук, що розвиваються на ґрунті загальної теорії народонаселення.

Отже, етнодемографія, посідаючи проміжне місце між демографією та етнографією є своєрідним містком, що інтегрує предметну сферу та обєкт дослідження етнографічної науки з методологією та методикою демографічного аналізу.

Перш ніж розглядати обєкт, предмет і завдання етнічної демографії необхідно, хоча б коротко, зупинитися на тих науках, які власне сформували етнічну демографію як специфічну галузь наукових досліджень - це етнографія та демографія. Обидві науки маючи формальну термінологічну тотожність (у буквальному перекладі з грецької мови означають -“народоопис”) все ж суттєво відрізняються обєктом, предметом та завданнями власних наукових досліджень.

Етнографія - галузь гуманітарних наук, яка вивчає народи (етноси), їхнє походження, етнічну історію, традиційно-побутову культуру та характер міжетнічних відносин, базуючись переважно на даних польових досліджень. Концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва.

Етнографія -- це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому сенсі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв. Останнім часом більшість учених відносять етнографію не до історичної, а до суспільствознавчої науки.

Інакше кажучи, етнографія вивчає соціальні відносини, опосередковані матеріальними предметами. Наприклад, функції одягу на перших етапах -- захисні (від холоду, інших несприятливих впливів природи); у жаркому кліматі - інша функція, також первинна -- прикрашати тіло. Але вже з давніх-давен зявляються й інші вторинні функції одягу: статево-роздільна і соціально-роздільна, остання включає в себе обрядову культову роль одягу. Таким чином, одяг виступає як соціальний знак, мітка, що позначає місце людини в суспільній системі. Він обєднує людей однакового соціального (в тому числі й етнічного) статусу, разом з тим -- є інтегруючим фактором усередині даної групи, водночас протиставляючи її іншим.

До певного рівня аналогом терміну етнографія є поняття соціальна антропологія (у Великобританії), культурна антропологія (у США) і етнологія (у ряді західноєвропейських країн). Вона тісно звязана з власне історією, археологією, мовознавством, фольклористикою. З конкретною соціологією її ріднить вивчення взаємодії соціально-класових і етнокультурних явищ (етносоціологія), з лінгвістикою -- дослідження генеалогічного споріднення народів, взаємодія мовних та етнічних процесів (етнолінгвістика). З соціальною психологією етнографія має спільний розділ -- етнопсихологію. У дослідженні численності народів світу, міграційних процесів вона стикається з демографією

Демографія - наука про закономірності відтворення населення в суспільно-історичній обумовленості цього процесу. Обєктом вивчення демографії є “народонаселення” як суспільно-історична категорія.

Демографія вивчає такі емпіричні дані про населення, як: кількість, статево-вікова структура, приріст (скорочення) населення та фізичне переміщення населення (міграція); закономірності та соціальну зумовленість народжуваності, смертності, шлюбності та переривання шлюбу, відтворення шлюбних пар і сімей та відтворення населення в цілому як єдності цих процесів. Вона досліджує зміни статево-вікової, шлюбної та сімейної структури населення, взаємозвязок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальної чисельності населення і сімей як результат взаємодії цих явищ. Сімя та шлюб -- як соціальні інститути, соціалізація конкретно-історичних індивідів як масовий процес -- також належать до комплексу обєктів демографії.

Демографія розробляє методи опису, аналізу і прогнозу демографічних процесів і демографічних структур на основі дослідження внутрішнього взаємозвязку між процесами і структурами, а також впливу на них умов життя і суспільних відносин. Демографія виявляє як загальні закономірності демографічних процесів так і їх конкретні прояви в певних територіальних та часово-просторових умовах.

Основною ціллю демографії можна вважати виведення закономірностей та законів розвитку народності.

На відміну від демографії, яка досліджує складові процесу відтворення народонаселення загалом, етнодемографія зосереджує свою увагу на аналізі традиційних систем життєзабезпечення властивих певним етнічним угрупуванням - при вивченні смертності; традицій шлюбу та сімї, етнічних “норм” народжуваності, побутових умов сімї, міжнаціональних шлюбів та їхньої ролі у формуванні установок щодо народжуваності та форм сімї - при дослідженні народжуваності; традицій осілості та ступеня рухливості етнічної групи в різних етнічних середовищах, етнокультурної адаптації переселенців, трансформації їхнього побуту, традицій, звичаїв та обрядів - при вивченні міграційних процесів.

Розвиток і укріплення звязків між етнографією і демографією були зумовлені обєктивними потребами розвитку обох наук. Всебічне дослідження етнічних явищ і процесів неможливе без детального аналізу їх кількісної характеристики та її змін у часі. Чисельність народів тісно повязана з їх етнічною історією, вона має на цю історію певний вплив і сама підлягає змінам в ході історичного процесу. Кількісний критерій має суттєве значення для типології етнічних спільнот, він застосовується, зокрема при визначенні етнічних меншин. Взаємодія етнічних спільнот, і обумовлений нею розвиток етнічних процесів, також багато в чому визначаються кількісним співвідношенням контактуючих спільнот, особливостями їх статевого та вікового складу. Так, наприклад, природна асиміляція значною мірою є характерною для етнічних меншин, особливо для етнічних груп, які проживають в іноетнічному оточенні. Переважання кількості молодих чоловіків серед переселенців до іноетнічного середовища веде, як правило, до утворення етнічно змішаних шлюбів, що прискорюють їхнє зближення з цим середовищем.

При вивченні динаміки чисельності народів етнічна демографія враховує роль етнічних процесів (консолідації, асиміляції, міжетнічної інтеграції), спираючись на матеріали етнографії. В основному ж дослідження з етнічної демографії спираються на етнічну статистику, в першу чергу на матеріали переписів населення.

Найбільш знані спеціалісти у галузі етнічної демографії B.I. Козлов, С.І. Брук, В.М. Кабузан, Ї.М. Прибиткова та ін. залучають до своїх досліджень також матеріали інших суспільних наук, в тому числі етнічної екології, етногеографії, етнопсихології, медицини.