3. Етнічна демографія як наука: предмет і завдання

Етнічна демографія як синтезна наука, що сформувалася на перетині етнографії та демографії має специфічний предмет дослідження. Предметом етнодемографічної науки є вивчення закономірностей і особливостей відтворення етносів методами демографії.

З етнографією етнічна демографія повязана перш за все завданням вивчення динаміки чисельності народів (а також етнографічних, расових, етнорелігійних груп), а з демографією - аналізом етнічних аспектів відтворення населення та впливу на цей процес окремих етнічних чинників.

Як і кожна повноправна наукова галузь, етнодемографія реалізує предмет власного дослідження в конкретних наукових завданнях.

Досліджуючи етнічні аспекти процесів природного відтворення, етнодемографія виявляє відносну роль кожного з них, розглядає, як вони повязані з біологічними, економічними, психологічними та іншими аспектами. У завдання етнічної демографії входить не тільки вивчення факторів, що впливають на народжуваність, смертність та інші демографічні явища, але і порівняльний аналіз цих показників у різних народів, дослідження впливу на деякі процеси природного виробництва (народжуваності, шлюбністі, розлучуваності) демографічної поведінки сусідніх етносів. Вивчається також, як у різних народів показники природного приросту змінювалися з плином часу. Одним із важливих завдань етнодемографії є аналіз етнічного аспекту міграцій (виявлення етнічної структури міграційних потоків, визначення міграційного сальдо для різних національностей і т.д.). Етнодемографію цікавить, як міграція впливає на динаміку етнічного складу населення і на характер розселення того чи іншого народу.

Колом завдань, що стоять перед етнічної демографією, визначається і характер основних джерел, що використовуються в етнодемографічних дослідженнях. Найважливішим джерелом служать, безперечно, перепеси населення. З їх матеріалів етнодемографи черпають відомості про етнічну приналежність населення, розселення народів, про статево-віковий склад різних національних груп.

Оскільки в переписах багатьох країн світу відсутні прямі питання про етнічну приналежність, етнодемографам доводиться використовувати різні непрямі показники, за допомогою яких можна визначити національну приналежність. Завдання етнодемографії не залишалися сталими і незмінними, а розширювалися та уточнювалися одночасно із становленням і утвердженням самої науки. Спочатку етнодемографічна наука була спрямовано переважно на обслуговування етнодемографічних досліджень, а також соціальної історії. Саме тому, головним завданням етнічної демографії на цьому етапі було встановлення національного (етнічного) складу населення тієї чи іншої країни, регіону, визначення чисельності народів, вивчення динаміки національного складу населення та динаміки чисельності окремих народів у процесі їх історичного розвитку. Згодом рамки предметної сфери етнодемографії розширились і до кола її завдань долучився також аналіз основних демографічних показників та демографічних процесів в етнічному середовищі, а також аналіз їх звязку з культурно-побутовими особливостями народів та іншими етнічними чинниками. Наприкінці 70-х та 80-х років ХХ століття українські радянські етнодемографи взяли активну участь у підготовці і проведенні переписів населення СРСР 1979 та 1989 років. Тоді вчені-етнодемографи працювали головним чином над розробкою програм переписів, формулюванням етнічних і мовних питань, складанням переліків народів і мов для остаточної розробки отриманих відомостей у переписних листах тощо.

Помітна роль етнодемографів у визначенні етнічного складу населення зарубіжних країн. Вони розробляють методологічні основи аналізу та корегування етностатистичних даних переписів інших країн Світу, засади використання різноманітних непрямих даних в етнодемографічних дослідженнях (підданство, віросповідання тощо). Чільне місце в дослідженнях радянських демографів протягом 70-х - 80-х років ХХ століття відводилося вивченню динаміки чисельності народів Світу, при цьому одне з центральних місць у проблематиці наукових студій посідали питання поглибленого вивчення процесу відтворення населення.

Із здобуттям Україною незалежності чітко окреслилось коло пріоритетних проблем вітчизняної етнодемографічної науки. Серед них вирізняються актуальністю проблеми дослідження сучасної етнодемографічної ситуації в Україні, особливостей динаміки чисельності народів нашої держави на зламі століть. Увагу дослідників привертають такі етнодемографічні проблеми сучасності як: збільшення кількості народжень позашлюбних дітей, висока смертність серед українців (особливо чоловіків) у працездатному віці, низька стійкість шлюбів та велика кількість розлучень, надзвичайно високий рівень старіння населення, стрімке зменшення кількості сільського населення. Серед важливих наукових проблем української етнодемографії можна виділити питання історії етнодемографічної ситуації в середовищі українського народу протягом XVI - ХХ століть, а також дослідження чинників, що впливали та продовжують впливати на динаміку чисельності української діаспори у світі.

Як видно, коло завдань етнічної демографії досить широке і до того ж постійно змінюється. Зрозуміло, що з огляду на це, повністю розкрити їх зміст не просто.