Зміни клімату та значення його в господарській діяльності

курсовая работа

1.4 Розподіл температур повітря, ґрунту і опадів по території України

Температура повітря. Показниками термічного режиму є середні температури повітря. Характерною рисою їх річного ходу в Україні є незначні середньомісячні зміни в літні й зимові сезони, а також різкі зміни у весняний і осінній час. У річному ході температур спостерігається майже пряма кореляція із сумами сонячної радіації, що надходять на земну поверхню. Однак "зональний" розподіл температур порушується сезонними змінами атмосферної циркуляції та адвекцією повітря. Взимку на територію України надходять теплі повітряні маси з Атлантики, Середземноморя, Чорного моря і поширюються на південно-західні райони. Тому січневі ізотерми ( тут і в північній частині території прямують з північного заходу на південний схід і тільки на півдні мають близький до широтного напрямок. Найнижчі середні січневі температури повітря (рис. 10) характерні для східних, північно-східних районів рівнинної частини території. Українських Карпат і становлять -7, -8°С. Найвища середня місячна температура спостерігається на Південному березі Криму і становить 2-4°С. А на значній території країни середні січневі температури повітря коливаються від -4 до -6°С. [16]

Рис. 10. Температура повітря (січень)

Починаючи з березня температура повітря зростає і в травні встановлюється літня погода. Підвищення температури повітря влітку (рис. 11) зумовлюється надходженням сонячної радіації. Найвищі середні температури спостерігаються в липні. У їх розподілі територією є такі особливості: у зоні мішаних лісів і лісостепу вони становлять +18...+20 °С, у степовій зоні сягають +21...+23 °С. У Кримських горах і Українських Карпатах вони становлять відповідно +16і+14°С на висотах до 1000 м. За час із вересня до жовтня знижуються на 5-7 °С. За даними спостережень, середні місячні температури відхиляються від середніх багаторічних. Річні й добові амплітуди температур повітря характеризують ступінь континентальності клімату України. На більшій частині її території з листопада до лютого спостерігається найменша добова амплітуда, яка становить 2-3 °С. А найбільші добові амплітуди температури повітря характерні з квітня по вересень і коливаються від 10-12 °С на півдні до 4 °С у гірських районах. [4]

Рис. 11. Температура повітря (липень)

Екстремальними характеристиками термічного режиму є максимальні й мінімальні температури повітря. У просторі та часі вони дуже мінливі, що зумовлюється атмосферною циркуляцією та місцевими чинниками. Максимальні температури повітря в їх річному ході корелюють із середніми температурами. Протягом року в Україні абсолютний максимум -- вище 0 °С, найнижчий взимку -- 10-15 °С, найвищий -- влітку, коли його значення сягають +39 °С, а на півдні та південному сході -- +41 °С (рис.12, 13). При надходженні влітку сухого континентального повітря помірних широт, тропічного повітря із Середньої Азії на території України формуються високі температури повітря, які сягають +25 °С і вище. Найбільша повторюваність днів з високими температурами характерна для степової зони. Південного берега Криму, найменша -- для західної частини зони мішаних лісів, лісостепу. [4]

Рис.12 Абсолютний максимум температур

Коли надходить континентальне арктичне повітря, температури різко знижуються. Найнижчі мінімальні температури сягають -42 °С на сході, на південному заході -- -28 °С, на Південному березі Криму -- -17 °С. На розподіл мінімальних температур повітря істотно впливають місцеві умови -- наявність річкових долин, улоговин, ущелин, в які опускається і де застоюється холодне повітря. Тому температура повітря на днищі долин може бути нижчою, ніж на схилі, вершині. Небезпечним явищем погоди в Україні є температури, які становлять -10 °С і нижче. Вони зумовлюються надходженням холодного арктичного повітря, яке може поширюватися на всю територію України в разі впливу відрогу Сибірського антициклону. Найбільше число днів з температурами -10 °С і нижче на північному сході, а в Закарпатті й на Південному березі Криму така температура буває не щороку.[10]

Рис. 13. Абсолютний мінімум температур

Морозонебезпечними є північні й гірські райони України, де можливі весняні заморозки пізніше першого травня. А на більшій частині території вони закінчуються в останній декаді квітня. Небезпечними є ранні заморозки, які на більшій частині території фіксуються 15-20 вересня. Для північних і гірських районів тривалість безморозного періоду становить 160 днів, на півдні він збільшується до 250 днів, а в теплі роки -- до 270 днів.

Таблиця 1. Середня тривалість безморозного періоду та періодів з температурами повітря, що забезпечують вегетацію рослинності

Одиниці фізико-географічного районування

Середня тривалість безморозного періоду, днів

Середній багаторічний період (дні) з температурами повітря вищими за

0 °С

+5 °С

+10 °С

+15 °С

Мішанолісова зона

140--170

230--270

190--205

150--160

95--110

Лісостепова зона

150--180

230--275

190--210

155--170

100--125

Степова зона

150--225

230--240

190--245

160--195

115--145

Українські Карпати

110--190

240--195

180--240

125--190

30--140

Південний берег Криму

225--255

--

275--290

200--210

140--155

Із середніми температурами повітря корелюють середні температури ґрунту. Так, середні температури ґрунту в січні коливаються від -4...-8 °С на північному сході до 0...+3 °С на півдні. Влітку на більшій частині території температура ґрунту підвищується до +25 °С, а найбільших показників досягає в липні -- +29 °С. Весняні заморозки на поверхні ґрунту закінчуються в першій декаді травня, а перші осінні заморозки спостерігаються наприкінці вересня. При переході температури через 0 °С ґрунт промерзає. Глибина промерзання коливається в середньому від 50 до 100 см. Тривалість промерзання ґрунту становить 150-125 днів у північно-східних районах і 100-50 днів у південних і південно-західних. [9]

Опади. У розподілі річних сум опадів по території України спостерігається така закономірність: вони поступово зменшуються із заходу і північного заходу на південь і південний схід (рис. 14). Це повязано з циклонічною діяльністю і надходженням повітряних мас. Територію України влітку охоплюють південні ділянки фронтів атлантичних антициклонів, які переміщуються із заходу на схід.

Зимові опади повязані з середземноморськими циклонами, що рухаються з Чорного моря на північ і північний схід. Річні суми опадів змінюються від 600 мм і більше на заході й півночі рівнинної частини України до 500-400 мм на півдні й південному сході. У зоні мішаних лісів середні суми опадів зменшуються в напрямку із заходу на схід від 650 до 550 мм, у лісостеповій зоні -- 550-500 мм, у степовій зоні -- від 450 до 380мм і менше на Азово-Чорноморському узбережжі. В Українських Карпатах за рік випадає 1000-1700 мм опадів, у Кримських горах -- 700-1000 мм.

Таблиця 2. Розподіл сум опадів по території України

Одиниці фізико-географічного районування

Середня багаторічна сума опадів, мм

За рік

Холодний період (XІ ІІІ)

Теплий період (ІУ-Х)

Січень

Липень

Мішанолісова зона

510--610

150--195

355--490

25--35

65--105

Лісостепова зона

455--690

130--205

320--515

25--40

60--110

Степова зона *"5

405--500

120--190

180--340

20--45

25--65

Українські Карпати

605--1410

130--525

405--1000

20--85

65--130

Південний берег Криму

425--635

300--400

225--240

55--95

30--40

Напрям ізоліній річних сум опадів свідчить про вплив на їх розподіл рельєфу. Так, на навітряних схилах Волинської, Подільської, Донецької височин випадає на 15-20 % опадів більше, ніж на решті їх території. У Присивашші, на Азово-Чорноморському узбережжі спостерігаються найменші річні суми опадів -- 380-350 мм. В окремі роки суми опадів та їх розподіл територією і протягом року можуть відрізнятися від середніх багатолітніх. Так, у 1975 р. опадів було на 20-30 % менше норми, у 1978 р. перевищення їх норми становило від 10 до 30 %. Основна кількість опадів (75-85 % річної суми) на рівнинній території випадає протягом теплого періоду (з квітня до жовтня). У цей час розподіл опадів територією подібний до річного і їх кількість зменшується від 500 до 200 мм з північного заходу на південний схід. Найменші суми опадів спостерігаються в січні -- лютому, їх кількість збільшується з березня по липень. Максимум опадів спостерігається в червні й становить 75-100 мм у зоні мішаних лісів, 60-70 мм у лісостепу і північному степу, 40-50 мм у південному степу. Показово, що на загальному фоні зменшення кількості опадів у зоні мішаних лісів спостерігається їх річний максимум. Найсухішим місяцем теплого періоду в Україні є вересень. За цей місяць у зоні мішаних лісів випадає 50-60 мм, у лісостеповій зоні 40-50, у степовій зоні 40-30 мм. Деяке збільшення місячних сум опадів спостерігається в жовтні, а кількість їх зменшується в листопаді й грудні. [5]

Наведені характеристики свідчать про те, що в Україні річний хід опадів належить до континентального типу: опадів більше випадає в теплий період року. Однак в окремі роки максимальні й мінімальні суми опадів можуть спостерігатися в інші місяці. Найбільші місячні суми опадів перевищують середньомісячні їх показники вдвічі або втричі. Влітку і восени спостерігається найбільша мінливість опадів. Сніговий покрив в Україні найраніше формується в гірських районах і на північному сході (перша декада грудня).

А в другій декаді грудня сніговий покрив спостерігається в лісостеповій зоні; на більшій частині території сніг наявний наприкінці листопада. У Закарпатті й Причорноморї сніг зявляється на початку грудня. В окремі роки сніговий покрив на території України зявляється на початку листопада. Стійким він буває 60-70 днів, а в окремі роки його тривалість може змінюватися від 20-30 до 130-160 днів. Найраніше сніг сходить у Причорноморї і Північному Криму (друга декада березня). У зоні мішаних лісів, гірських районах сніг розтає на початку квітня. Висота снігового покриву на більшій частині території в лютому становить 12-15 см, а в окремі зими сягає 50 см і більше. Від запасів води в снігу та його танення залежать розміри і тривалість повені, запаси вологи в ґрунті та ін. [14]

Рис. 14. Розподіл опадів на території України

Делись добром ;)