Економіко-географічні особливості Камінь-Каширського району

дипломная работа

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

В єдиному народногосподарському комплексі області, як його органічна складова частина, функціонує і розвивається економіка Камінь-Каширського району. Суспільне виробництво, що склалося на її території, утворює складну сукупність взаємозвязаних і взаємодіючих галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери - районний суспільно-географічний комплекс, який за низкою своїх підрозділів займає помітне місце в загально обласному територіальному поділі праці. Формування суспільно-географічного комплексу Камінь-Каширщини - це результат багаторічного перетворення економіки і господарського розвитку в складі України, подолання відсталості, успадкованої від минулого, корінних змін в галузевій і територіальній структурі промисловості і всього народного господарства.

Для Камінь-Каширського району характерна своя специфіка у розвитку продуктивних сил, яка зумовлена географічним положенням території, природно-ресурсними факторами, історично складеними і новими тенденціями в розміщенні господарства.

Сучасний розвиток економіки району характеризується тим, що на Камінь-Каширщині отримали розвиток галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери. За окремими видами продукції район робить значний внесок у загально обласне виробництво. У територіальному поділі праці район спеціалізується на лісовій і деревообробній, легкій і харчовій промисловості, на виробництві льону-довгунця, цукрових буряків, зернових культур і картоплі, мясо-молочному тваринництві[26].

В районі створено достатньо розгалужену виробничу інфраструктуру: залізниця, автошляхи, трубопроводи, лінії електропередач і звязку. Камінь-Каширщина має розгалужену транспортну систему, яка репрезентована основними наземними видами транспорту - залізничним та автомобільним. Створена сучасна база будівельної індустрії, будівельні організації сформувались у систему спеціалізованих підприємств, забезпечуючи введення в дію виробничих і цивільних обєктів, монтаж все більш складного сучасного обладнання в усіх галузях народного господарства району. Значні прогресивні зрушення пройшли і в галузях невиробничої сфери. В районі створені необхідні галузі сфери обслуговування, включаючи торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорону здоровя, освіту та ін. зросло значення цих галузей у вирішенні різноманітних завдань комплексного економічного і соціального розвитку поліського краю

Сучасне народне господарство району - це багатогалузевий комплекс з розвинутою промисловістю і механізованим сільським господарством, виробничою і соціальною інфраструктурою, який розвивається як невідємна складова частина народногосподарського комплексу Волині.

У повоєнний час на Камінь-Каширщині здійснені заходи щодо відбудови тих промислових обєктів, які працювали на початку сорокових років. Потреби розвитку народного господарства були великими і вимагали нарощення економічного потенціалу. Враховуючи, що провідною галуззю промисловості краю було лісопереробне виробництво, то одразу в повоєнний час розпочалося його відновлення.

У 2000 р. колектив Камінь-Каширського державного лісгоспу став найчисельнішим у районі. У 7 лісництвах трудилося 623 чоловіки. Лише у 1995 р. від санітарних рубок догляду заготовлено і вивезено 23,5 тисячі кубічних метрів ревни. Щорічно збільшується експорт продукції. У 2000 р. заготовки для євро піддонів закуповують фірми з Австрії, а березові баланси, технологічні дрова, що є цінною сировиною - фірми Чехії, Словенії, Австрії, Німеччини. Поставляється лісопродукція на підприємства Білорусі.

Заготовляє ділову деревину колектив Камінь-Каширського міжгосподарського лісгоспу. Підприємство щорічно відправляє за межі району значну кількість лісодеревини, у тому, числі кріпильний ліс на шахти Донбасу.

Входження у нові економічні умови стало досить складним для багатьох підприємств краю. Так, з початку девяностих років щорічно зменшував обсяг виробництва деревообробний завод, а другу половину останнього десятиріччя -взагалі простоював. Нині здійснено заходи щодо відновлення його діяльності. У 1992 р. на базі місцевого цеху райпобуткомбінату створене виробниче підприємство «Меблевик». Поборює складні економічні проблеми колектив виробничо-торгової фірми «Полісся», яка виготовляє як меблі, так і швейні вироби[28].

Фактично ще йшла війна, як у місті запрацювали цехи районного промкомбінату. Розпочали свою роботу промартілі кравців, шевців, колісників. У 1946 р. райпромкомбінат мав два чоботарських цехи, два - шевців, чотири -вовночесальних, один - з обробки шкіри, а також ковальську, колісну, столярну і бондарну майстерні. Виготовляли колісну мазь - дьоготь. Артіль «Мукомол» обєднувала два млини: «паровий» і «генераторний», які переробляли 250 тонн зерна в квартал. Почала працювати миловарня, цех по «топленню сала». У 1947 р. при райпобуткомбінату відкрита майстерня по ремонту годинників та фотографія. У травні 1946 р. збудовані цехи по виробництву цегли і по випалюванню вапна в селі Олексіївка. У 1955 р. місцевий райпобуткомбінат випустив 174 тисячі штук цегли, десять тисяч штук черепиці, велику кількість деревяного покриття дахів - ґонти.

Згодом прийшло реформування. Створився комбінат побутового обслуговування. У 60-их рр. він налічував у районі 40 майстерень, у тому числі в Камені-Каширському - 19. Переважна більшість сільських майстерень вважалася кравецькими, але траплялися й такі, що ремонтували мотоцикли і електроприлади, виконували малярські роботи, займалися вязанням трикотажу. З часом тут відбулися зміни, особливо у девяностих роках, повязані із загальними народногосподарськими проблемами.

Того ж, останнього року другого тисячоліття в місті після більш як чотирирічної перерви завдяки іноземним інвестиціям запрацювало відкрите акціонерне товариство «Консервний завод». Завоювала визнання у населення така його продукція, як «Квас Камінь-Каширський», лікувальна вода тощо. Взагалі девяності роки, як період входу у ринкові умови, були серйозним іспитом для багатьох колективів і підприємств краю.

Багато з них реформувалися, знайшли своє місце в тісному ринковому середовищі. Проте ряд підприємств опинився у складній ситуації.

Так, з середини сімдесятих років на південно-східній околиці міста виросли споруди льонозаводу - однієї з найбільших місцевих будов. До цього район та сусіди не мали власної бази для переробки сировини. Хоч із значними труднощами, але будівництво в основному завершили. Вже 1994 р. завод переробив і направив споживачам 1566 тонн чудової поліської сировини для майбутніх тканин.

Однак нині підприємство не має сировини для переробки. Як приватні великі господарства, так і селяни майже не займаються льоном. Ринок заполонила чужоземна тканина, і ціни на льоно-сировину у кінці минулого сторіччя були вкрай низькі, що не стимулювало його виробництво.

Окремою темою є питання шляхів і комунікацій, що визначає стан економічного розвитку. У повоєнний час шляхів із твердим покриттям у районі не було. У довідці 1947 р. зазначено, що до Ковеля, Ратного, Любешова можна було дістатися лише ґрунтовими дорогами.

У 1951 р. районна влада констатувала, що шляхи, які сполучають місто з Ковелем, особливо на території Нуйнівської сільської ради, повністю непроїзні. У такому ж стані дороги при виїзді в напрямку Гута-Камінська, Верхи, Воєгоща, Грудки, Осовці[15].

Інший вид транспорту, про який уже говорилося, - вузькоколійна залізниця, яка сполучала Камінь-Каширський у тридцятих роках з Пінськом, у сорокових - з Любешовом. Окрім того, на території району ще з кінця XIX сторіччя була заснована приватна єврейська вузькоколійка, якою возили ліс з карасинських лісів до Ковеля.

У пятдесятих роках у Камені-Каширському вимощені бруківкою були лише центральна площа і вулиця. Саме місто у 1970 р. займало територію 787 гектарів, або в два рази більше, ніж у 1939 р. У 1996 р. площа в міських межах вже становила 1172 гектари. Нині, після реалізації рішень про розширення, вона збільшується до 1500 га. У місті нараховується 107 вулиць, 23 з них - з твердим покриттям, що становить по довжині третину.

У давнину в Камені-Каширському були деревяні тротуари. Про це свідчать розкопки, проведені під час спорудження нового адміністративного будинку та на місці колишньої фортеці, які ствердили, що в давнину центральні вулиці вимощувалися дубовими колодами. Зокрема, в районі будинку № 42 по вул. Шевченка на глибині півтора метра лежали дубові плахи на ширину 1,5 метра.

Нині через Камінь-Каширський йдуть асфальтовані дороги на Ковель (55 кілометрів), вимощення яких каменем здійснювалося в пятдесятих, а асфальтування - в шістдесятих роках. Згодом, у 1962 р., дорога з твердим покриттям довжиною 66 км зєднала Камінь-Каширський через село Велика Глуша з Любешовом, який тоді входив до Камінь-Каширського району. На початку шістдесятих років 35-кілометрова асфальтна дорога зєднала місто через села Бузаки і Видричі з автотрасою Брест - Ковель в районі м. Ратне. Згодом шляхи з твердим покриттям пролягли до всіх центральних садиб колгоспів, а невдовзі - майже до всіх сіл. Проте ще й понині до с.Стобихва та деяких інших невеликих поселень можна дістатися лише ґрунтовою дорогою.

На початку сорокових років електричним освітленням користувалися лише в Камені-Каширському. Там ще в середині двадцятих років діяла невеличка електростанція, потужності якої вистачало на декілька десятків лампочок. Правда, після війни по-новому змонтували газогенератор і у вересні 1945 р. електростанція почала діяти з нарощеною потужністю. На ній використовувалися двигун і генератор марки «Дойч». Вмикалося електроосвітлення з 6 години вечора до 1 години ночі. Інколи воно зникало. Причина того - відсутність дров, якими потрібно було «заправляти» генератор. До речі, майже кожне засідання міськвиконкому кінця сорокових-початку пятдесятих років так чи інакше стосувалося роботи електростанції. Постійно приймалися рішення зробити запас дров, однак з такою ж постійністю вони не виконувалися[35].

Електромережа у березні 1948 р. складала всього 119 «світо-точок». Ще у 1947 р. планувалося встановити на млині потужну динамо-машину, щоб допомогти міській електростанції освітлювати хоча б центр. Однак не знайшли кошти як на генератора, так і на проводку. Остання прикріплювалася до стовпів нашвидкуруч, без ізоляторів, що було причиною різних аварійних ситуацій. У 1952 році змонтували новий двигун потужністю 90 к.с. Із початку пятдесятих років почали встановлювати невеликі електростанції у селах. Найперше вони зявилися у Пнівному і Тоболах, а в 1954 р. - в селі Нуйно. У 1960 р., як значне досягнення, відзначалося, що в місті встановлено ще 25 «електроточок». Кардинальним рішенням електрифікації району було будівництво Камінь-Каширської підстанції напругою 110/35/10 кіловат. У четвертому кварталі 1965 року місто і район підєднали до Добротворської електростанції.

Нині на Камінь-Каширщині діє філіал ДАЕК «Волиньобленерго», в якому трудяться 85 чоловік. Вони обслуговують електролінію у пяти поліських районах протяжністю 450 кілометрів. Чотири підстанції напругою 110/35/10 кіловат встановлені під містом, а також у селах Сошичне, Воєгоща і Тоболи. У районі протяжність електроліній напругою 10 кіловат становить 550 кілометрів, є ще 298 трансформаторних підстанцій, 800 кілометрів повітряних ліній. Нині кожна квартира, господарство електрифіковані.

Телеграфний звязок з Каменем-Каширським проклали у кінці двадцятих років, коли встановлювали обіч залізничної станції стовпи. У східній частині району проходила телеграфна лінія на Пінськ. 1940 р. в місті обладнали телефонний комутатор на 20 номерів. У повоєнні роки воно мало вкрай ненадійний телефонний звязок. Ще у середині 1946 р. нарікали, що з обласним центром можна звязатися лише через радіостанцію військових. У 1945 р. поштові відділення організували найперше в селах Нуйно, Пнівне і Великий Обзир. Одне відділення обслуговувало до 10 і більше населених пунктів. Уже в кінці 1946 р. працювало 40 поштарів, однак кореспонденція, як писала місцева газета, доставлялася до адресата через 10-15 днів.

У тому ж році почалася телефонізація району. Було поставлено телефонний комутатор на 50 абонентів. Лише на час виборчої кампанії 1947 р. встановили телефонний звязок з усіма сільськими радами. Про якість звязку свідчить публікація у місцевій газеті від 9 жовтня 1947 р. У ній говориться, що потрібно більше години просити телефоністку, щоб вона увімкнула інший номер. «Скоріше можна було дійти пішки», - наголошується в статті. Проте звязок утверджувався. У 1949 р. телефонізували 42 сільські ради із 49! Нині діє введена у 1992 році АТС. На 1 січня 2001 р. жителі району мають 5266 основних телефонних апаратів, в тому числі 2346 у сільській місцевості. За минулий рік було встановлено 19 телефонів. Звязок повністю автоматизований.

Ще у 1941 р. розпочалася радіофікація міста. Встановили відповідну апаратуру, дроти провели до 50 приміщень. Однак радіозвязок фактично не діяв - розпочалася війна. У повоєнний час відновили радіомережу в Камені-Каширському. Вже на початку 1946 р. тут було 69 радіоточок, у тому числі гучномовці, які вивішували на стовпах у центрі міста. Тоді ж радіофікували села Раків Ліс, Олексіївку і Підріччя. Згодом почали встановлювати невеликі радіовузли у селах, насамперед у Пнівному, Тоболах, Великому О6-зирі та інших. Звідти почали вести радіолінії у ближні села. У шістдесятих роках провели майже суцільну радіофікацію.

Стихія 1997 р. зруйнувала багато радіоліній, які вже не відновлювали. У 2000 р. в районі налічувалося 3202 абоненти, тоді як десять років тому їх було 5800. Нині радіомовлення стає більш динамічним. Збільшується кількість радіоприймачів на РМ-діапазоні, зростає ліс телеантен і відповідно вибір слухачем і глядачем різноманітної інформації.

3а роки незалежності нашої держави з кожним роком збільшується кількість тих, хто користується природним газом. У районі діє управління газопостачання та газифікації, сфера якого поширюється і на Любешівський район. Нині газовики обслуговують 154,1 кілометра газових мереж, 7 газо регуляторних і 9 шафних пунктів. Мешканці 2671 будинку користуються природним газом, а 25,9 тисячі квартир і господарств - скрапленим. Лише в райцентрі газифіковано 1907 будинків і квартир. Природний газ уже надійшов в оселі мешканців сіл Раків Ліс, Бузаки, Черче, Підциря, Добре, Грудки, Видерта. Програма газифікації передбачає подальше розширення мережі, яка дасть змогу все більшій кількості жителів користуватися екологічно чистим паливом.

Нині в Камінь-Каширському районі нараховується понад півсотні малих підприємств. Також більше 400 підприємців ведуть свою справу, свій бізнес. Вибудовується нова економічна сфера - більш дієва, активна. Проте цей процес суперечливий.

У цілому економічні проблеми району на початку третього тисячоліття досить складні. Обсяг промислового виробництва не відповідає перспективі регіону. Налічується на обліку 675 безробітних. Ці цифри відображають реальність, на відміну від замовчування у сімдесятих-вісімдесятих роках про велику кількість людей, які не мали роботи. Тоді частина з них подавалася на заробітки. Приховане безробіття налічувало декілька тисяч осіб. Про це говорив на районному зібранні 14 лютого 1991 р. прокурор району, який підкреслив, що понад 20 відсотків мешканців району є безробітними, тобто більше 12 тисяч [31].

Нині перед владою стоять гострі проблеми подолання негативних наслідків економічної кризи, реалізація тих реформ, які відповідатимуть інтересам людей, сприятимуть піднесенню народногосподарського комплексу.

2.1 Економічний розвиток та особливості розміщення галузей промисловості

Промисловість - провідна галузь народного господарства Камінь-Каширського району. Вона визначає рівень економічного розвитку і масштаби участі регіону в територіальному поділі праці та інтенсивність виробничо-економічних і територіальних звязків. Камінь-Каширщина відноситься до територій з відносно невисоким рівнем індустріального розвитку, що зумовлено рядом обєктивних причин та історичних обставин.

Сучасна промисловість району має специфічні особливості розвитку, зумовлені територіальним поділом праці, природно - і суспільно-географічними умовами та чинниками історично складеним набором галузей і виробництв, загальним рівнем розвитку продуктивних сил території.

Роки, що минають після здобуття незалежності України - це роки невтомних пошуків, входження в ринкові умови, роки суперечностей економічного розвою. Час вимагає створення міцного економічного підґрунтя, держави, нових підходів, ініціативи, підприємливості.

В місті діє ряд крупних промислових підприємств, які складають основу економічного розвитку Каменя-Каширського, визначають його інфраструктуру, дають жителям можливість докласти свої знання, уміння, майстерність до розвязання назрілих проблем [12].

З нині діючих підприємств великою є питома вага державного лісгоспу. У створеному в повоєнні роки підприємстві працювало багато жителів міста і району. Ними лише у 1995 р. заготовлено і вивезено 23500 кубічних метрів деревини від санітарних рубок догляду. Щорічно збільшується експорт продукції. У 2000 р. заготовки для євро піддонів закуповують фірми з Австралії, а березові баланси, технологічні дрова, що є цінною сировиною - фірми Чехії, Словенії, Австрії, Німеччини. Поставляється лісо продукція на підприємства Білорусі. Заготовляє ділову деревину колектив Камінь-Каширського міжгосподарського лісгоспу, який є найчисельнішим у районі (у 7 лісництвах працює 623 чоловік). Підприємство щорічно відправляє за межі району значну кількість лісо деревини, у тому числі кріпильний ліс на шахти Донбасу. Великий попит у населення мають столярні вироби лісгоспу. Для збільшення випуску високоякісної продукції створено столярний цех, вводяться в експлуатацію нові пилорами. Використовуються у виробництві й відходи технологічного процесу. Так, з тирси й обрізків виготовляють тарну дощечку й тирсоплиту.

Широкий асортимент виробів консервного цеху, зокрема, значним попитом користуються напої з протертої з цукром чорниці, шипшини, чорноплідної горобини, журавлини.

Раціональним використанням лісу на Камінь-Каширщині переймається колектив міжгосподарського лісгоспу. Це підприємство має одні з найліпших показників в області. Працівники його постійно думають про майбутнє. З цією метою закладено розсадник майже нектарною площею. Підприємство відправило на Шахти Донбасу майже півтори тисячі кубічних метрів лісо деревини на гірничі опори.

Входження у нові економічні умови стало досить складним для багатьох підприємств краю. Так, з початку девяностих років щорічно зменшував обсяг виробництва деревообробний завод, а другу половину останнього десятиріччя -взагалі простоював. Нині здійснено заходи щодо відновлення його діяльності. У 1992 р. на баз місцевого цеху райпобуткомбінату створене виробниче підприємство „Меблевик". Пройдено важкий шлях становлення й нині воно виготовляє меблеві набори для спальних кімнат, окремо - різноманітні ліжка, шафи, меблі для вітальні, стінки.

Серед підприємств району ритмічно працює й інше підприємство, яке переробляє в основному сировину сільських господарств. Це - маслозавод, потужністю переробки - 75 тонн молока за добу. Нині питома вага маслозаводу у загальному обсязі промислового виробництва району є визначальною.

На території району діють також хлібопекарні, які задовольняють потреби місцевого населення у хлібобулочних виробах. У м. Камені-Каширському працює найбільший хлібозавод, що виробляє понад 30 тонн хліба на добу ще з 1959 р.

Нині в Камінь-Каширському районі нараховується 117 діючих малих підприємств (20 підприємств на 10000 населення). Збільшується кількість підприємців - фізичних осіб - в поточному році їх було 1698. питома вага малого підприємництва у загальному обсязі виробництва регіону становить 17%. Є в Камінь-Каширському районі і 6 обєктів інфраструктури підтримки малого підприємництва: 4 банки (з врахуванням філій) і 2 страхові компанії. За 11 місяців 2007 р. до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 8 млн. грн.. власних доходів, що становить 106,3% до прогнозованого. Проводилася робота по формуванню привабливого інвестиційного іміджу регіону та збільшення обсягів залучених інвестицій. За січень-вересень 2007 р. у розвиток економіки району спрямовано 16,9 млн. грн.. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку з них (72,1%) становили інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво і придбання машин та обладнання). Всього в економіку району інвестовано 27,7 млн. грн.., в тому числі 1,1 млн. грн. з державного бюджету, 1,6 млн. грн. - з місцевих бюджетів, 25 млн. грн. залучених коштів (підприємств та населення). В районі діє 30 програм, що фінансуються з районного бюджету. За 11 місяців поточного року всі програми повністю профінансовано. Загальна сума видатків по програмах становить 1 млн. 40 тис. грн..

Фінансовий результат роботи підприємств району від звичайної діяльності до оподаткування (без малих підприємств і сільгоспвиробників) за січень-жовтень 2007 р. склав 792 тис. грн. прибутку. 73,3% підприємств одержали прибуток в сумі 1,2 млн. грн. разом з тим, відмічаючи позитивні сторони розвитку економіки району, слід відмітити, що не все намічене вдалося виконати. Так, у звязку з припиненням діяльності одного промислового підприємства, обсяги промислового виробництва в порівнянні з минулим роком знизились на 16,8%. 26,7% підприємств працюють збитково.

Незважаючи на важкий шлях розвитку і реформування промисловості району, вибудовується нова економічна сфера - більш дієва та активна.

Делись добром ;)