Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщана пустеля

27. Деште-Кевір

Євразія. Знаходиться на Близькому Сході, в пн. частині Іранського нагіря в центрі Ірану. Довжина 800 км., ширина до 350 км., площа 55 000 кмІ. Пустеля тягнеться від південного. схилу Ельбурса та солончаку Дерьячейє-Нємєк до пустелі Деште-Лут . Складається з ряду западин (висота 600--800 м), зайнятих глинистими такирами, кірковими солончаками, а на периферії -- пересихаючими солоними болотами («кевірами»), озерами та масивами пісків.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Солончакова пустеля

28.Деште-Лут

Євразія. Пустеля розташована на Близькому Сході, в центральній частині Іранського нагіря на сході Ірану. Довжина близько 550 км., ширина від 100 до 200 км. Мала кількість опадів, велика континентальність, сухість повітря, а на додачу ще й потужне фізичне вивітрювання , яке створило численні форм рельєфу: «стовпи», «гриби» тощо

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників)

Піщано-солончакова пустеля

29. Тар (Велика індійська пустеля

Євразія. Розташована на північному-заході Індії та південному-сході Пакистану. Частина пустелі знаходиться в індійському штаті Раджастан, південну частину штатів Харяна та Пенджаб і півночі. Гуджарату. У Пакистані тягнеться на сх. частину провінції Сінд і пд-сх. частину пакистанського Пенджабу. Клімат сухий, континентальний, найбільше опадів у період з липня по вересень, їх кількість зменшується зі сходу на захід. . Якщо літній мусон достатньо могутній, щоб проникнути на велику частину пустелі, випадають невеликі дощі як наслідок конвективних струмів вологого висхідного повітря. І в зимовий час випадає іноді декілька десятків мм опадів в результаті руху циклонів.

Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщана пустеля

30. Тхал

Євразія. Пустеля розташована між річками Джелум та Інд в околиці плато Потохар. Його довжина з пн. на пд. 305 км., і максимальна ширина складає 112 км., тоді як мінімальна ширина 32 км. Ця область розділена на райони Бхаккар, Хушаб, Міанвалі, Джхан, Лайя, і Музафаргар. Клімат пустелі сухий і континентальний, під час зимового мусону випадає декілька десятків міліметрів опадів; а зимовий мусон не проникає в середину пустелі й тому випадає мало опадів.

Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщана пустеля

31. Руб-Ель-Халі (Червона пустеля)

Євразія. Пустеля на Близькому Сході, займає південну третину Аравійського півострова. Площа 650 000 кмІ. Розташована між 44°30 і 56°30 сх. д., 16°30 і 23°00 з. ш. на території держав Саудівська Аравія, Оман, ОАЕ та Ємен. Займає тектонічну депресію на півдні півострова між середньоаравійським плато і поясом крайових гір на півдні Аравії. Її висота - близько 500 м. над рівнем моря, з поступовим зниженням на схід до 100 м. і переходом в приморські солончаки. Південно-західний регіон - це абсолютно млявий простір, де серед океану, жовтуватих піщаних хвиль зустрічаються хиткі білі піски.

Абсолютні пустелі (майже повна відсутність опадів; континентальні райони тропічного поясу з високими температурами повітря); Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Піщана, глиниста пустеля

32. Великий Нефуд

Євразія. Розташована на Близькому Сході (Саудівська Аравія), на пн. Аравійського півострову. Площа 70 000 кмІ. На пн. переходить в Сирійську пустелю, на південному-сході -- в пустелю Дехна. Це море піску з широким розповсюдженням скупчень барханних пісків, що розвиваються, заввишки до 100 метрів, і займають міжгірні зниження, де крейдяні пісковики інтенсивно піддавалися вивітрюванню. Основна маса пісків утворилася в результаті цього процесу.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Піщана пустеля

33. Сирійська

Євразія. Пустеля розташована на території Аравійського півострова (Сирії). На півдні переходить у пустелю Великий Нефуд. Пустеля знаходиться на високому Аравійському плато, в субтропічному кліматі, опади приурочені до весняно-зимового періоду. Взимку панує холодний вітер темаль (північний) що супроводжується шквалами, іноді короткими зливами. Навесні південний спекотний вітер самум, який переносить великі маси піску.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Щебенисто-гравієва пустеля

34. Наміб

Африка. Пустеля має площу 310 000 кмІ і тягнеться на 1900 км вздовж узбережжя Атлантичного океану від міста Намібе в Анголі, через Намібію до гирла річки Уліфантс в Капській провінції Південно-Африканської Республіки. Вона простягається вглиб континенту на відстань від 50 до 160 км до підніжжя внутрішньоконтинентального плато; на пд. зєднується з Калахарі. Континент перетинають східні вітри втрачають вологу над високим плато Африки, і в Наміб волога не доходить; холодна антарктична Бенгальська течія, що виникає біля мису Доброї Надії і йде на пн., охолоджує океанські води у західних берегів Африки, і замість дощу утворюються тумани.

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів (дощів немає; волога надходить у вигляді туманів від холодних течій)

Піщана , камянста, глиниста пустеля

35. Калахарі

Африка. Знаходиться в межах держав Ботсвана, ПАР і Намібія. Площа 600 тис. км2. Клімат аридний з літнім максимумом опадів і мякою зимою, аридність збільшується до пд-сх. Опади (до 500 мм) приурочені до літнього періоду (листопад -- квітень), але їх величина коливається як в часі, так і за площею.

Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщано-камяниста пустеля

36. Карру

Африка. Пустеля знаходиться на території ПАР, Ботсвани та Намібії. Займає синеклізу на Африканській платформі, яка заповнена континентальними відкладами. Клімат аридний, причому аридність збільшується до південного сходу. Опади приурочені до літнього періоду (листопад-квітень).

А) Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літомБ) Тропічні і субтропічні з нерегулярним зволоженням,

Піщана пустеля

37. Сомалійська

Африка. Пустеля розташована на території Сомалі та невеликої частини Ефіопії. Має нерегулярне зволоження і високі температури повітря упродовж року.

Тропічні і субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і жарким літом -

Піщана пустеля

38. Сахара

Африка. Займає 9,000,000 кв. км у Північній Африці від Атлантичного океану до Нілу, на її території знаходиться зх. частина Єгипту, зх. частина Судану, Мавританія, Малі, Нігер і Чад; пд. частина Марокко, Алжиру, Тунісу і Лівії. Невеликі райони Алжиру і Тунісу знаходяться нижче рівня моря, але велика частина - плато з гірською системою в центрі, включаючи гори Ахаггар в Алжирі, масив Лепеха в Нігері, масив Тібетці в Чаді, найвищий пік якого Емі Коуссі 3415 м. Площа Сахари збільшилася на 650 тис. кмІ. Клімат змінювався від вологого до посушливого за останні декілька сотень тисяч років. Під час льодового періоду Сахара була більша. Кінець льодового періоду привів до покращення клімату у Сахарі, у період з 8000 до Р.Х. по 6000 до Р.Х., завдяки області низького тиску над танучим льодовиковим щитом, з півночі. Як тільки льодовик розтанув, північна частина Сахари зазнала посухи. Через нетривалий час після закінчення льодовикового періоду, мусон, який зараз приносить дощ до Сахелю доходив далі на північ і нейтралізував посушливу тенденцію в південній Сахарі. Мусон в Африці дме завдяки літньому нагріванню.

А) Абсолютні пустелі - Центральна частина пустелі;Б) Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів - Південна частина;В) Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван - північна частина;Г) Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом - крайня Західна частина пустелі

Піщана, глиниста пустеля

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БІОГЕОЦЕНОЗІВ КЛІМАТИЧНИХ ТИПІВ ПУСТЕЛЬ

2.1 Абсолютні пустелі

Абсолютними пустелями називаються ті пустелі, в яких майже повністю відсутні опади. Такі райони знаходяться в континентальних регіонах тропічного поясу з високими температурами повітря. Звичайно ж в таких важких для життя умовах можуть існувати лише певні види як рослин, так і тварин, які виробили за довгу історію свого існування в таких умовах своєрідні пристосування.

На даний момент часу абсолютною пустелями в світі є тільки Сахара та Руб-Ель-Халі, та й то не повністю, найважчі умови для існування біогеоценозів склалися в їх континентальних частинах. Центральна Сахара знаходиться в середині Африканського континенту, порівняно далеко від акваторій та атмосферних потоків, тому тут дуже велика континентальність, сухість повітря та майже повністю немає опадів додаткова умова - це гірський барєр на півночі - Атласові гори, які не пропускають вологі тропічні повітряні маси, та велика випаровуваність.

У найбільш посушливих, екстрааридних районах Центральної Сахари, де на протязі багатьох років можуть зовсім не випадати опадів, флора особлива бідна. Так, на південному заході Лівії виростає лише близько девяти видів аборигенних рослин. А на півдні Лівійської пустелі, можна їхати сотні кілометрів, не виявивши ні єдиної рослини. Проте в Центральній Сахарі є регіони, що відрізняються порівняльним флористичним багатством. Це пустельні нагіря Тібесті і Ахаггар. На нагірї Тібесті, у водних джерел виростають фікус верболистий і навіть папороть Венерине волосся. В цілому ж рослинність Сахари порівняно бідна і по видовому складу, і за різноманітністю життєвих форм рослин.

У цих пустелях переважають ефемери, що зявляються на короткий час після рідкісних дощів, це звичайні багаторічні ксерофіти. Найбільші за площею злаково-чагарникові пустельні рослинні формації (різні види злаки Арістіди).

Через важкі умови проживання та малий видовий рослинний світ в абсолютних пустелях майже зовсім немає тварин. В таких пустелях налічується декілька десятків видів ссавців, близько 80 видів мурашок, є й прямокрилі . Видовий ендемізм в деяких групах комах досягає 70%, у ссавців він складає близько 40%. З ссавців найбільш численні гризуни. Тут мешкають представники сімейства ховрахових, мишиних, також багато гризунів - піщанок, наприклад, звичайна червонохвоста піщанка. Великих копитних в абсолютній пустелі немає, а причиною цьому є не стільки суворі умови пустелі, скільки їх давнє переслідування людиною. Та все ж навіть в «безнадійних» для життя абсолютних пустелях живуть дрібні антилопи, які схожі на наших джейранів. На плато Тібесті, Ахаггар, а також в горах на правобережжі Нілу, живе гривастий баран. Особливої уваги заслуговує одногорбий верблюд, зовнішність якого символізує пустелю Сахару. Серед хижаків зустрічаються: мініатюрна лисичка, смугастий шакал, єгипетський мангуст, барханний кіт. Птахи не численні - це рябчики, пустельний горобець. Найбільше в таких важких умовах проживає плазунів, адже їхнє тіло пристосоване до пекучого сонця та гарячих пісків. Серед ящірок найчастіше зустрічаються агами, варан та звичайні ящірки. До життя в пісках чудово пристосовані деякі змії - піщана эфа, рогата гадюка.

Отже, навіть у таких суворих для життя умовах абсолютних пустеля , як не дивно, але також існує своє життя. Та для того, щоб жити в таких умовах флора і фауна в продовж багатьох тисяч років виробили свої пристосування, серед адоптацій в абсолютних пустелях найчастіше поширені такі:

а) Розріджений рослинний покрив, густота якого залежить від кількості атмосферних опадів; а якщо брати до уваги абсолютні пустелі, то в них майже повністю відсутні опади, тому дуже рідкий рослинний покрив;

б) крайня ксерофітність, тобто листя відсутнє або має дрібні розміри світлий колір, часто покрите товстою кутикулою або опущене; пори глибоко розташовані, інколи відкриті лише вночі чи в прохолодний період року у спекотний період опадають листя й молоді гілочки тощо;

в) коренева системи дуже розвинена: вглиб -- у рослин-фреатофітів на піщаних і щебенистих субстратах.

Для тваринного світу абсолютних пустель притаманні також свої пристосування - це і бідність видового складу, і міграції, і накопичення жиру як резерву вологи (верблюди) та ін.

2.2 Пустелі туманів (гаруа)

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів характеризуються тим, що волога надходить надходить на ці території у вигляді туманів. Це прибережні пустелі, адже вони тягнуться вузькою смугою уздовж берега Африки, Австралії та Південної Америки. Поблизу пустель зосереджені холодні океанічні течії, які сильно охолоджують океанічні води, що знаходяться поблизу узбережжя материка і замість дощу утворюються тумани, також на утворення туманів впливає барєрне розташування гір. Всі пустелі гаруа розташовані на заходу материків, поблизу яких протікають холодні течії. Це такі пустелі як: Атаками, Сечура, Наміб та південна частина пустелі Сахара, Південно-Австралійської пустеля й пустеля Сімпсона. Звичайно ж порівнюючи абсолютні пустелі з пустелями туманів можна сказати, що в пустелях туманів більший різновид як флори, так і фауни.

Розподіл рослинних угрупувань по висоті і мірі видалення від узбережжя визначається умовами вологості, залежними не від опадів у вигляді дощу, а від інтенсивності і повторюваності туманів. Від узбережжя морів і до висот 200 м над рівнем моря туман утворюється тільки вночі і рано вранці, і в цій прибережній зоні умови для зростання рослин особливо екстремальна за дефіцитом вологи. На просторах узбережжя, як на піщаних, так і на щебнистих ґрунтах, рослинність практично відсутня. У тих місцях, де є улоговини поблизу моря і їх схили "уловлюють" принесений з моря туман, на піщаних ґрунтах зявляються куртини тилландсій з сімейства бромелієвих. У різних районах пустельного узбережжя виростають різні види тилландсій, найчастіше можна побачити три види - тилландсію широколистянуеннуюиних районах пустивернені ливає барєрне розташування гір, тилландсію пурпурну і тилландсію соломяну. По мірі підйому в гори частота і інтенсивність туманів поступово збільшується, а на висотах 100 м і більш зявляються спочатку сині і синьо-зелені водорості, а потім чагарники , а на каменях - кіркові лишайники. З висот 200 м починається пояс ефемерів і ефемероїдів. Нарешті, на висотах 500-700 м тумани досягають максимуму: у зимовий період волога ковдра туману лежить на схилі майже цілодобово. Тут виростають представники сімейства пасльонових, гвоздичних, ірисових, мальв. Деревно-чагарниковий ярус сильно розріджений, представлений акаціями. Вище 800 м, де тумани стають рідкісними і прозорими, рослинність рідіє і змінюється розрідженими куртинами тилландсій. Найбільш виражений рослинний покрив в руслах сухих річищ. Характерною ознакою пустель туманів є те, що тут багато видів сімейств молочайних, товстянкових та ендемічних видів алое з сімейства лілійних. Найбільш своєрідною, справді вражаючою рослиною пустелі Наміб є вельвічія дивовижна, яка відноситься до голонасінних (додаток Л) Та все ж не можна забувати що це пустеля і простори піщаних дюн і щебенистих плато часом зовсім позбавлені рослинності.

Тваринний світ пустель туманів зосереджений головним чином в області сухих водотоків, де зустрічаються гризуни з сімейства ховрахових. У фауні ендемізм виражений слабо, особливо він виражений серед мешканців піщаних дюн - це піщаний ящір, перетинковий гекон. Копитних і хижаків побачити важко, бо вони дуже рідкісні, зустрічаються тут олені, антилопи, скунс, пампасова кішка, сурікати, гієни.

Птахи не численні, в основному це рябки. На узбережжі океану формуються величезні колонії пеліканів, бакланів; поряд з ними кубляться крячки і чайки, а в солоних приморських лагунах - малі фламінго. Різноманітні рептилії: піщаний ящур, гекони та різні змії. Серед комах особливо численні мурахи, терміти, багато в пустелях і павукоподібних.

2.3 Тропічні й субтропічні пустелі з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Тропічні й субтропічні пустелі, які є перехідними до саван мають аридний клімат з літнім максимумом опадів і мякою зимою, причому аридність в таких пустелях збільшується з північного заходу до південного сходу, тому й опади приурочені до літнього періоду (листопад-квітень). В таких районах є порівняно великі запаси підземних вод, але вони знаходяться на великих глибинах до 300 метрів. Тому звичайно в таких умовах існує певний флористичний та фауністичний світ.

Ґрунти піщані, червоно-бурі і оранжево-бурі, безструктурні, такі, що складаються з крупного і дрібного піску. Флора таких пустель представлена деревними породами, в основному різними видами акацій. На розвіяних і напівзакріплених дюнах розкидані окремі екземпляри джузгуна, в пониззях між дюнами росте саксаул. Окрім цього, наприклад, в пустелі Тар зустрічається крупна ефедра, тамарикс. Дерева в цій пустелі виростають поодинці, вони не перевищують у висоту 4 м. З травянистих рослин найчисленнішими є злаки. Цікавим є те, що в таких суворих пустельних умовах, наприклад, в пустелі Калахарі на піщаних ґрунтах виростають дикі кавуни тсамма, що стеляться, тому ця пустеля є батьківщиною наших домашніх кавунів. По мірі просування на південь і південний захід рослинність все більше набуває пустельного вигляду, тут вже немає такого різноманітного флористичного царства, тому й переважає розріджений покрив із злаків - аристиди, ерагростиса. У зниженнях ростуть окремі ксерофітні чагарники, зявляються сукуленти з молочайних, товстяникових.

Тропічні і субтропічні пустелі, що є перехідними до саван (особливо пустелі Австралії: Велика Піщана та пустеля Гібсона) виділяються своїми ендемічним складом рослин. Видовий ендемізм в деяких регіонах досягає 90%: має 85 ендемічних родів, з них 20 - в сімействі складноцвітих, або айстрових, 15 - маревних і 12 - хрестоцвітих. Серед ендемічних родів пустель Австралії є і фонові пустельні злаки - трава Мітчелла і тріодія. Багато видів сімейства бобів, миртів, і складноцвітих. Значну видову різноманітність демонструють евкаліпт, акація, хакея. У пустелях живуть навіть деякі види орхідей - ефемерів, що ростуть і цвітуть лише в короткий період після дощів. Верхня частина схилів і гребені барханних гряд майже повністю позбавлені рослинності. У міжбарханних зниженнях і на плоских піщаних рівнинах формується розріджений деревний ярус із окремих видів евкаліпта, акації. Після дощів міжгрядові зниження і нижні частини схилів покриваються барвистими ефемерами і ефемероїдами. Уподовж русел тимчасових вод утворюють галерейні ліси з декількох видів крупних евкаліпта.

Аридні території таких пустельних регіонів майже не заселені, але рослинність використовується місцевими жителями для випасу худоби.

Звичайно серед тварин найбільше пустелях перехідних до саван поширені гризуни - карликова піщанка, смугаста миша, звичайні щури, земляні білки.

З копитних переважає капський орикс і антилопи, численні стада блакитних антилоп гну. Серед хижаків найчастіше зустрічаються: плямиста і бура гієни, земляний вовк, медоїд і ін. З птахів поширені: карликовий сокіл, рябки. В пустелі Калахарі на південному заході, в найбільш пустинних ландшафтах, кублиться африканський бігунок. Як і в кожній пустелі тут багато різних видів плазунів, як ящірок, так і різних видів змій.

В Австралії видовий ендемізм складає 90%, причому і решта видів є субендеміками, тобто виходять в своєму розповсюдженні за межі пустель, але не за межі материка в цілому. З ендемічних груп зустрічаються: сумчасті кроти, австралійські камянки. В Австралії немає представників роду хижаків, копитних, зайцеподібних та комах; рід гризунів представлений лише видами мишиних; з птахів відсутні рябчики, сімейство фазанових, вюркових і ряд інших. Фауна рептилій також збідніла: сюди не проникли види сімейств ящірок лацертид, вужоподібних, гадючих. Серед аспидових змій виникли види, морфологічно і екологічно схожі з гадючиними, ящірки сімейства сциннових успішно замістили відсутніх тут лацертид, але особливо багато конвергентних форм спостерігається у сумчастих. Вони екологічно заміщають комахоїдних (сумчасті землерийки), тушканчиків (сумчасті тушканчики), великих гризунів (бомбати або сумчасті байбаки), дрібних хижаків (сумчасті куниці) і навіть значною мірою копитних (валлабі і кенгуру). Підземний спосіб життя ведуть сумчасті кроти, які заселили піщані рівнини. Найкрупніший аборигенний хижак в пустелях Австралії - сумчаста куниця. Разом з людиною сюди потрапив і собака - постійний супутник первісного мисливця. Згодом здичавілі собаки широко розповсюдилися в пустелях материка, утворивши стійку форму, названу собакою Дінго. Поява такого великого хижака завдала першого істотного збитку аборигенній фауні, особливо різним сумчастим. Проте найбільша втрата місцевій фауні була нанесена після того, як в Австралії зявилися європейці.