Металургійна промисловість Структура, місце і роль у господарстві

До складу металургійної промисловості входять чорна та кольорова металургія. Перша займається видобутком руд чорних металів (залізних, манганових, хромітів), виплавкою чавуну і сталі, виробництвом прокату і феросплавів.

До кольорової металургії належить видобуток і збагачення руд кольорових металів, виплавка металів і сплавів, виробництво прокату. До кольорових належать всі інші метали, крім уже названих чорних. Серед основних виділяють важкі (мідь, свинець, цинк, олово, ртуть, нікель) та легкі (алюміній, магній, титан) метали. Крім основних, галузь переробляє легуючі (вольфрам, молібден, ванадій), дорогоцінні (золото, срібло, платина), рідкісні та розсіяні (цирконій, германій, селен) метали, а також алмази, топази та інші мінерали.

Збагачення — це виробничий процес, спрямований на підвищення концентрації корисного елемента в руді.

Чорні й кольорові метали є основними конструкційними матеріалами, на яких базується машинобудівництво.

Чорна металургія

Чорна металургія в Україні належить до основних галузей промисловості, що має експортну орієнтацію.

Сировиною для чорної металургії є залізна й манганова руди, хроміти, а також руди деяких кольорових металів (нікелю, кобальту, вольфраму тощо), металобрухт. Основними видами палива є кокс та природний газ. У металургійному виробництві використовують також флюсові вапняки і доломіти, вогнетривкі глини для печей, формувальні піски.

Для чорної металургії характерні комбінування і концентрація виробництва. Крім основного виробництва, до складу металургійного комбінату входять коксохімічний завод, агломераційна фабрика, електростанція, азотно-туковий завод, завод будівельних матеріалів тощо.

Агломерат (збагачена залізна руда) разом з коксом і флюсами (вапняками, що використовують для видалення шкідливих сполук із розплавленого заліза) завантажується до доменних печей. Частина чавуну, яка переробляється на сталь (переробний чавун), у рідкому стані надходить до сталеплавильних печей. Охолоджена сталь у вигляді злитків надходить до прокатного цеху, де з них виробляють прокат. Із відходів основного виробництва виготовляють будівельні матеріали, азотні добрива тощо. Тобто на комбінаті повного циклу здійснюються всі стадії виробничого процесу — від видобутку руди до випуску кінцевої продукції.

У чорній металургії, крім комбінатів повного циклу (великої металургії), є заводи переробної металургії, що виробляють тільки сталь (із довізного чавуну і металобрухту), прокат чи феросплави. На багатьох машинобудівних заводах є металургійні цехи (мала металургія), які виготовляють для власних потреб сталь, чавунне й сталеве литво.

Раніше сталь отримували у мартенівських печах, які спалюють кокс для виплавки металу. У 2000—2005 рр. уже понад 60 % цієї продукції давали електропечі та конвертори (печі, де із залізної руди безпосередньо виробляється сталь). Виникла нова підгалузь чорної металургії — порошкова металургія.

Географія чорної металургії

Основними чинниками розміщення підприємств галузі в паливний і сировинний. Переробна і мала металургія орієнтуються на споживача (великі машинобудівні заводи), а виробництво сталі в електропечах — на електроенергію. Важливе значення для металургійних підприємств має наявність води.

В Україні історично сформувалися і сьогодні функціонують три основні райони чорної металургії: Донецький (13 підприємств), Приазовський (п'ять підприємств), Придніпровський (14 підприємств). Перші два райони орієнтуються, в основному, на паливо і споживача, а Придніпров'я — на родовища залізних і манганових руд, воду Дніпра.

Найбільшим виробником чорних металів і прокату є Придніпровський металургійний район, де сформувалися три великі промислові вузли: Дніпровський (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ), Запорізький (запорізькі заводи "Запоріжсталь", електросталеплавний "Дніпроспецсталь", завод феросплавів) та Криворізький (кар'єри, шахти і збагачувальні комбінати залізних руд Кривого Рога, манганових Нікополя, а також металургійні, трубні і феросплавні заводи цих міст). Кременчуцький вузол перебуває в стадії формування. Тут діє тільки Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, що працює на рудах Кременчуцького залізорудного родовища. Вогнетривкі глини використовують на підприємствах Придніпров'я з місцевих родовищ, а вапняки довозять з Криму.

Донецький металургійний район сформувався на базі місцевих родовищ високоякісного коксівного вугілля, вапняків, залізній руді Кривого Рога та Нікопольському мангані. Найбільшими центрами чорної металургії на Донбасі є Донецьк, Макіївка, Алчевськ, Харцизьк. До найбільших в Україні належать Алчевський комбінат, Донецький, Єнакіївський, Краматорський, Костянтинівський — металургійні, Харцизький та Макіївський — трубопрокатні заводи.

До складу Приазовського району чорної металургії входять підприємств Маріуполя, а також залізорудне родовище та гірничозбагачувальний комбінат у Керчі. Металургія Приазовського району забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства, частина продукції експортується до інших країн морським шляхом.

Проблеми й перспективи розвитку

Чорна металургія є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря, води. Тому необхідно значно поліпшити очистку викидів у повітря, переходити на замкнутий цикл використання води.

На сьогодні актуальним залишається питання подальшої реконструкції діючих підприємств, підвищення частки електро- та киснево-конверторної сталі, прокату у загальному обсязі продукції, урізноманітнення її асортименту, підви-' щення якості.

Кольорова металургія

Кольорова металургія не набула в Україні значного розвитку і складається лише з деяких виробництв. Це пов'язано з незначними запасами сировини.

Для виплавки більшості важких металів необхідна значна кількість палива (коксівного вугілля). Такі виробництва називають енергоємними.

Визначальними чинниками розміщення підприємств кольорової металургії є сировинний та паливно-енергетичний. Гірничо-збагачувальні комбінати тяжіють до районів видобутку руди та орієнтуються на водні ресурси (процес збагачення потребує багато води). Металургійні заводи, що виплавляють важкі кольорові метали з концентратів, розміщують переважно поблизу паливних баз, а підприємства з виплавки легких металів — поблизу джерел дешевої електроенергії.

Основні галузі та їх розміщення

Серед галузей кольорової металургії в Україні провідне місце посідає виробництво легких металів, зокрема алюмінію. Алюмінієва промисловість працює на довізних (з Бразилії, Гвінеї, Ямайки, Австралії) бокситах, які переробляються на Миколаївському глиноземному заводі. Глинозем для подальшої переробки надходить на Дніпровський алюмінієвий завод у Запоріжжі. Завод алюмінієвих сплавів працює у Свердловську (Луганська обл.).

Титано-магнієвий комбінат, розміщений у Запоріжжі, також орієнтується на дешеву електроенергію. Магнієву сировину довозять із Стебника (Львівська обл.), Калуша (Івано-Франківська обл.) і Сиваша, а титанову — з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська обл.), Кримського заводу діоксиду титану, а також родовищ Дніпропетровської області. На базі титанових пісків Малишівського родовища працює у Вільногірську (Дніпропетровська область) Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, який виробляє ільменітовий, рутиловий та цирконієвий концентрати.

На базі місцевих руд, електроенергії Південноукраїнської АЕС і довізному вугіллі працює Побузький нікелевий завод. Костянтинівський цинковий завод, побудований у 1930-х рр., орієнтувався на паливні ресурси Донбасу та цинковий концентрат з Казахстану, Росії. Сучасне, цинкове виробництво більше потребує електроенергії, ніж палива. Цинк з Костянтинівки частково надходить на Артемівський завод, де виробляють латунь (сплав міді і цинку), латунний і мідний прокат. Мідь і свинець імпортуються з Росії. На Донбасі працює і найдавніший Микитівський ртутний комбінат, що має кар'єри з видобутку ртутної руди (кіноварі) та збагачувальну фабрику.

В Україні сформувалися два основні райони розміщення підприємств кольорової металургії — Донецький і Придніпровський.

Проблеми й перспективи розвитку

Проблеми кольорової металургії пов'язані з потребами розширення сировинної бази підприємств, подальшої модернізації з метою повного використання всіх компонентів руд та відходів виробництва, повнішого очищення викидів у довкілля. Розв'язувати сировинну проблему має допомогти освоєння давно відомих запасів алюмінієвої сировини у Дніпропетровській та Закарпатській областях, розвіданих запасів міді у Волинській області, золота не тільки на Закарпатті, але й поблизу Кривого Рогу та у Донецькій області, свинцево-цинкових руд на Донбасі. Важливими напрямками розвитку галузі є розширення виробництва кольорових металів із вторинної сировини, металобрухту, переробка відходів, збільшення експортної орієнтації деяких виробництв (ртутного, титано-магнієвого).