Донецький економічний район

Загальні відомості та ЕГП. Район охоплює територію тільки двох областей: Донецької і Луганської. Площа його — 53,2 тис. км2, кількість населення — 7,0 млн осіб.

Характерними рисами економіко-географічного положення Донецького економічного району є значна віддаленість від центру, велика протяжність кордону з Росією, вихід до Азовського моря, близьке розміщення до металорудної бази країни — Придніпров'я, проходження через територію важливих транспортних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення.

Населення і трудові ресурси. Донецький економічний район — це регіон України із значним від'ємним приростом населення, високою дитячою смертністю. Виділяється він серед інших районів найбільшою середньою густотою населення (132 особи на 1 км2), яха майже удвічі перевищує цей показник для України в цілому. Пов'язаний він із надзвичайно великою концентрацією міст (89 міст і 240 селищ) та часткою міських жителів (89 %). До того ж у районі 13 великих міст, з яких чотири мають понад 300 тис. жителів.

Частка корінного українського населення на території району становить 57%. Серед національних меншин найбільше росіян (38,3%), а також греків, білорусів та ін.

Значний розвиток промисловості, а в останні рохи від'ємний природний приріст населення, низька середня густота сільських жителів (менше 30 осіб на 1 км2) зумовили в районі постійну потребу у трудових ресурсах. Сучасна кризова ситуація в господарстві, необхідність закриття збиткових шахт загострюють проблему зайнятості наявних трудових ресурсів.

Природні умови і ресурси. На території Донецького економічного району розташована одна з найважливіших паливно-сировинних баз країни — Донбас. Її основою є великі поклади високоякісного, у тому числі коксівного, вугілля. Крім того, між вугільними пластами часто міститься природний газ. Із рудних корисних копалин найбільше значення має Микитівське родовище кіноварі, перспективними є виявлені поклади свинцево-цинкових, мідних, алюмінієвих та залізних руд.

Загальнодержавне значення мають Артемівське та Слов'янське родовища кам'яної солі.

Великі запаси нерудної сировини, яка використовується для виробництва будівельних матеріалів (вогнетривких глин, каолінів, мергелів, вапняків), флюсових вапняків.

Район має проблеми з водозабезпеченням. Основними його джерелами є річки Сіверський Донець, Кальміус, Айдар, система водосховищ і каналів, а також підземні води.

Ліси зосереджені в основному в долині Сіверського Дінця, але вони не мають промислового значення.

Рельєф Донецького економічного району рівнинний із середніми висотами 200—300 м. Значна кількість ярів, що сформувалися у межах Донецької та Придніпровської височин, дещо ускладнюють ведення сільського господарства та прокладання транспортних шляхів.

Для клімату району характерна добре виражена континентальність, що позначається на середній амплітуді температур (від -8 °С у січні до +23 °С у липні) та малій кількості опадів. Це зумовило формування на більшості території степових, а на півдні — сухостепових комплексів. Тільки у західній частині Донецького кряжа, де кількість опадів дещо більша (500 мм на рік), утворилася ділянка лісостепу. Переважаючий тип ґрунту — середньо-гумусний чорнозем. Значні території, які зайняті міськими населеними пунктами, гірничопромисловими об'єктами, териконами, знижують площу сільськогосподарських угідь. їх частка значно перевищує норму, становлячи близько 85 %.

До природних рекреаційних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні грязі, пляжі Азовського моря.

Господарство району. Природоресурсний потенціал району зумовили перетворення його на індустріальний район з провідною роллю (Важкої промисловості. До неї належать переважно нижчі поверхи (видобуток і первинна обробка мінеральної сировини й палива). Провідними в економічному районі є паливна промисловість та електроенергетика, чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів та легка галузі промисловості. Важливе значення мають агропромисловий, транспортний, рекреаційний міжгалузеві комплекси.

Паливна промисловість та електроенергетика спеціалізуються на видобутку кам'яного вугілля, виробництві електроенергії на теплових електростанціях, що працюють на вугіллі. Тут діє ціла група ДРЕС, найбільші серед яких Вуглегірська, Слов'янська та ін.

Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку кам'яного вугілля, виробництві електроенергії на теплових електростанціях, що працюють на вугіллі. Тут діє ціла група ДРЕС, найбільші серед яких Вуглегірська, Слов'янська та ін.

Район посідає друге місце в Україні за випуском чавуну, сталі й прокату. Основою для розвитку металургії на довізних рудах є потужне коксохімічне виробництво та інші обслуговуючі галузі. Найбільшими центрами чорної металургії тут є Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Алчевськ, кольорової — Артемівськ, Костянтинівка, Горлівка. Продукція металургійної промисловості використовується машинобудівними підприємствами, які виготовляють устаткування для металургійної, гірничорудної, будівельної промисловості, транспортні засоби. Важке машинобудування зосереджене у Краматорську, Макіївці, Горлівці, Донецьку, транспортне — у Луганську, Маріуполі, Стаханові. Ряд заводів спеціалізується на сільськогосподарському, електротехнічному машинобудуванні.

У районі сформувалася потужна хімічна промисловість. До неї належить виробництво азотних добрив (Горлівка, Северодонецьк), фосфорних (Костянтинівка), соди (Лисичанськ, Слов'янськ), продукції хімії органічного синтезу (Донецьк, Лисичанськ, Северодонецьк, Стаханов, Рубіжне).

У промисловості будівельних матеріалів міжрайонне значення мають цементна (Артемівськ, Краматорськ, Єнакієве, Макіївка) та скляна (Костянтинівка) галузі промисловості.

Специфічною рисою агропромислового комплексу і, зокрема, сільського господарства є те, що вони мають яскраво виражену приміську спеціалізацію, зорієнтовану на забезпечення власних потреб населення, зайнятого у промисловому секторі економіки. Тільки північні й південні частини району з меншою концентрацією промислових центрів зайняті вирощуванням переважно озимої пшениці та соняшнику, а також молочно-м'ясним скотарством і вівчарством.

Харчова промисловість орієнтується переважно на споживача і містить підприємства борошномельно-круп'яної, хлібопекарської, кондитерської, пивоварної, м'ясної та молочної галузей. Загальнодержавне значення має солеварна промисловість (Слов'янськ, Артемівськ) та виробництво шампанських вин (Артемівськ).

Легка промисловість, використовуючи місцеву і довізну сировину та жіночі трудові ресурси, спеціалізується на випуску вовняних Тканин, трикотажу, швейних виробів і взуття.

Транспортний комплекс Донецького економічного району виділяється в Україні найбільшим обсягом перевезень, особливо залізницями та автомобільними шляхами. Значного рівня розвитку набув тут морський, трубопровідний та повітряний трап спорти.

Міжрайонне значення має рекреаційний комплекс, що базується на ресурсах Азовського моря, мінеральних водах і лікувальних грязях.

Проблеми й перспективи розвитку

Основними проблемами району є вирішення питань подальшого розвитку вугільної промисловості, складної екологічної ситуації, депопуляції, великого розриву у рівнях доходів жителів краю. Невирішеність цих питань спричиняє подальший занепад малих міст, селищ, сільських населених пунктів.