Придніпровський економічний район

Загальні відомості та ЕГП. Площа району, до якого входять Дніпропетровська і Запорізька області,— 59,1 тис. км2. Кількість населення — 5,3 млн осіб.

Економіко-географічне положення району характеризується тим, що він охоплює не тільки південно-східну, але й центральну частину держави. Придніпровський економічний район не має виходу до державного кордону. Він межує з чотирма економічними районами країни, виходить до Азовського моря. Значний вплив на економічний розвиток має тс, що територію району майже посередині перетинають річка Дніпро, важливі залізниці та автомагістралі, а також те, що він близько розміщений до важливої паливно-сировинної бази країни — Донбасу.

Населення і трудові ресурси. Як у більшості регіонів України, так і в Придніпровському спостерігається від'ємний приріст населення. Хоч середня густота населення збігається з цим показником для України, але в межах району є певні її відмінності. У Запорізькій області густота на-селення (68 осіб на 1 км2) менша за середню для України, а Дніпропетровська належить до найгустозаселеніших (108 осіб на 1 км2). Більше половини жителів Дніпропетровської області проживає у двох містах: Дніпропетровськ і Кривий Ріг. Крім них, у районі є ще вісім великих міст. У цілому для району рівень урбанізації становить 80%, тобто значно вищий, ніж середній для України.

Частка українців серед жителів району становить 76 %. Переважно в містах проживають також росіяни, євреї, білоруси, а у деяких населених пунктах значну частку жителів становлять молдавани, серби, греки, поляки.

Надмірна концентрація промислових підприємств важкої промисловості зумовила деякий дефіцит чоловічих і надлишок жіночих трудових ресурсів у містах. У сільській місцевості (особливо у Запорізькій обл.) проблеми забезпечення трудовими ресурсами пов'язані як із недостатньою заселеністю регіону, що склалася історично та під впливом природних умов, так і з відтоком сільських жителів до промислових центрів. Характерною рисою регіону є велика частка кваліфікованих трудових ресурсів з вищою і середньою спеціальною освітою (майже третя частина від їхньої загальної кількості у державі). Придніпровський район характеризується значним природорссурсним потенціалом. До енергетичних ресурсів тут належить кам'яне вугілля західної частини Донбасу.

Природні умови і ресурси. У районі унікально поєднуються рудні корисні копалини. Тут зосереджені басейни світового масштабу залізної (Криворізький, Білозерський) та марганцових (Нікопольський, Токмаць-кий) руд. Серед руд кольорових металів перспективне значення мають боксити Високопільського родовища, великі запаси титанових руд у Дніпропетровській області.

У районі є значні поклади графіту, будівельної сировини (каоліну, вогнетривких глин, граніту, кварцових пісків).

До водних й гідроресурсів Придніпровського економічного району належить Дніпро з притоками. Вузька долина його в межах кристалічного щита зумовлює великий потенціал гідроенергії, а водосховища акумулюють воду, необхідну для віддалених від річок посушливих територій району.

Ліси тут мають переважно вітро- та водозахисне значення.

Рівнинний рельєф та помірно континентальний зі спекотним і посушливим літом клімат зумовлюють на території району панування степових ландшафтів із родючими чорноземами, а на півдні — каштановими ґрунтами.

Серед природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають узбережжя Азовського моря, долина Дніпра, лікувальні грязі.

Господарство району. Паливна промисловість та електроенергетика району базуються на кам'яному вугіллі Західного Донбасу (Павлоград, Новомосковськ), виробництві електроенергії на теплових, атомних та гідроелектростанціях.

Металургійна промисловість економічного району є провідною в Україні, даючи понад половину загальнодержавного обсягу виробництва металу. Передусім, це чорна металургія, що базується на великих запасах залізних та манганових руд, та кольорова металургія, що орієнтується на довізну сировину та дешеву електроенергію. Найбільшими центрами чорної металургії є Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь, кольорової і чорної — Запоріжжя.

У машинобудуванні провідне місце посідає важке машинобудування. Основними видами продукції машинобудування є металургійне та гірничошахтне устаткування, авіаційні двигуни, автомобілі, верстати, електротехніка, прилади, радіоелектроніка.

Спеціалізація підприємств хімічної промисловості значною мірою пов'язана з металургією (виробництво азотних добрив), орієнтується на споживача, водні та трудові ресурси (лакофарбова, шинна промисловість). Більшість галузей промисловості мають міжрайонне значення.

Значного рівня розвитку досягли промисловість будівельних матеріалів (цементу, вапна, облицювальної плитки, черепиці тощо).

Деревообробна та паперова промисловість мають обслуговуюче значення.

Агропромисловий комплекс району є одним із провідних в Україні. Його основою є розвинуте сільськогосподарське виробництво, що використовує багаті агрокліматичні ресурси району. Більшу частку сільськогосподарської продукції дає рослинництво, яке спеціалізується переважно на вирощуванні зернових (озимої пшениці, кукурудзи на зерно) та технічних (соняшнику) культур. Тваринництво має переважно м'ясний напрямок (молочио-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство).

Сировинна база сільського господарства визначила спеціалізацію харчової промисловості на виробництві борошна, цукру, олії та іншої продукції, що має переважно внутрішньорайонне значення.

Галузі легкої промисловості (трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва) працюють на забезпечення потреб споживачів у межах району.

Транспорт характеризується значним розвитком усіх його галузей. Провідну роль тут відіграють залізничний (за густотою залізниць район поступається тільки Донецькому економічному району), автомобільний та річковий транспорт. Міжрайонне значення має й морський порт Бердянськ.

До рекреаційного комплексу належать санаторно-курортні господарства на узбережжі Азовського моря та численні об'єкти для туристів, що пов'язані, переважно, з місцями історичних подій.

Проблеми й перспективи розвитку. Придніпровський район є одним з тих, де спад обсягів виробництва у кризовий період 1990-х рр. був найменшим. Тому перспективи його розвитку пов'язані передусім з подальшою модернізацією промислових підприємств, покращенням екологічної ситуації, підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва.