3.4. Соціальна інфраструктура

Галузева структура і значення. Проблеми і перспективи розвитку

Сукупність галузей виробничої сфери і сфери послуг, що створюють умови для організації основних видів діяльності людини (трудової, суспільно-політичної тощо), називають соціальною інфраструктурою.

Соціальна інфраструктура має значні територіальні відмінності у рівнях обслуговування. Вони визначаються рівнем грошових доходів і життя населення, природними чинниками, що . зумовлюють певні потреби в опаленні, одязі, послугах тощо, а також системою розселення і транспорту, складом населення і його традиціями.

Освіта охоплює загальноосвітні навчально-виховні заклади (школи, гімназії, ліцеї), професійно-технічні (училища) та вищі різних рівнів акредитації (технікуми, училища, коледжі, інститути, університети, академії) навчальні заклади. В Україні станом на січень 2006 року діяло 21,6 тис. шкіл, гімназій та ліцеїв (близько половини — це школи І—III ступенів), де навчалося 5,4 млн учнів.

Культура охоплює установи, підприємства, організації, що виробляють товари культурного та інформаційного призначення (кінофільми, картини, книги, газети, журнали та ін,), організовують

демонстрування духовних цінностей для населення, концертні зали, кінотеатри, картинні галереї тощо), зберігають для нащадків пам'ятки культури (пам'ятники, архітектурні ансамблі та ін.).

Охорона здоров'я охоплює всю систему лікувальних, лікувально-профілактичних, санаторних, оздоровчих та інших медичних установ. В Україні налічується близько 3,3 тис. лікарняних закладів, 7 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів.

До цієї сфери також належать заклади фізичної культури та соціального захисту населення.

Проблеми галузі пов'язані значною мірою із залишковим принципом фінансування, тому розгорнута недостатня кількість закладів кожної галузі, низька матеріально-технічна оснащеність, виникають проблеми забезпечення кваліфікованими кадрами. Пріоритетність у фінансуванні, виникнення приватних закладів дасть можливість значно підвищити ефективність роботи галузей, повніше задовольняти потреби населення.

Україна має значний науковий потенціал, який у 2000—2005 рр. був зосереджений у більш ніж 400 науково-дослідних інститутах та їхніх філіалах. Важливою проблемою є збереження висококваліфікованих кадрів і впровадження наукових розробок і досягнень у практику.

Галузі соціальної інфраструктури задовольняють потреби населення в оздоровленні, відпочинку і змістовному проведенні вільного часу. До нього входять санаторії і пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристські заклади.

Основними рекреаційними районами в Україні „ є Крим, Карпати. Найбільші центри відпочинку і туризму в Криму — Ялта, Євпаторія, Феодосія, Алушта; у Карпатах та Передкарпатті: Трускавець, Моршин, Яремча, Ворохта, Ясиня, на узбережжі морів — Одеса, Скадовськ, Бердянськ, Маріуполь. Однак, рекреаційний комплекс України ще не повністю використовує всі наявні ресурси.

Складовими частинами соціально-побутового комплексу є житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, торгівля і громадське харчування, пасажирський транспорт і зв'язок.

До ринкової інфраструктури можна віднести товарні, фондові та універсальні біржі, службу зайнятості населення, банки (близько 230 станом на початок 2006 р.) та фінансово-кредитних посередників, аудиторські та податкові установи тощо.