4.2.9. Характеристика галузей агропромисловий комплексу міста

Агропромисловий комплекс у Харкові представлений харчовою промисловістю. До її складу входять галузі, підприємства яких виробляють продукти харчування, а також мило, тютюнову, парфумерно-косметичну продукцію та ін.

Харчова промисловість об'єднує понад 40 підгалузей і виробництв. Головні підгалузі — борошномельно-круп'яна, цукрова, м'ясна, молочна, хлібопекарська, олійно-жирова, плодоовочева, спиртова, рибна.

Більше, ніж інші галузі, харчова промисловість пов'язана із сільським господарством, оскільки одержує від нього сировину (зерно, цукрові буряки, молоко, картоплю, м'ясо) і повертає йому відходи.

Підприємства харчової промисловості розміщуються практично скрізь, проте і тут спостерігаються окремі закономірності. Так, підприємства цукрової, маслоробної, виноробної, консервної тяжіють до джерел сировини, борошномельної, хлібопекарської, молочної, кондитерської — до споживача.

За вартістю продукції харчовій належить друге місце з-поміж галузей промисловості в Україні.

Харчова промисловість єдина галузь, що базується на власних сировинних ресурсах, має безпосередній вплив на формування бюджетів всіх рівнів. На цей вид діяльності припадає приблизно п’ята частина обсягу реалізованої промислової продукції області. Харківська область традиційно знаходиться серед лідерів країни з випуску такої промислової продукції, як олія соняшникова нерафінована, кисломолочні продукти, крупи, сир, хліб та хлібобулочні вироби, цукру, борошна, маргарину. На теперішній час харчова промисловість відноситься до стабільних секторів економіки області останніх років і залишається центром потенційного росту в майбутньому.

Харчова та переробна промисловість представлена підприємствами хлібопекарської, кондитерської, м’ясо-молочної, цукрової, масложирової, борошномельної промисловості, лікеро-горілчаної, пиво-безалкогольної, питома вага реалізованої продукції яких у загальному обсязі промислового виробництва області становить 31,3%. Тому розвиток харчової галузі, враховуючи її соціальне значення, є пріоритетним для області.

Забезпечення населення високоякісною продукцією є одним із найважливіших завдань соціально-економічної політики держави. Розвиток підприємств харчової промисловості має для області важливе як економічне, так і соціальне значення. Середньооблікова чисельність штатних працівників галузі складає понад 15% від чисельності працюючих у промисловості. Харківщина традиційно посідає провідні місця в Україні з виробництва окремих видів продовольчих товарів. Регіон є одним із лідерів у виробництві кисломолочних продуктів, борошна, хліба та хлібобулочних виробів, соняшникової нерафінованої олії, цукру та ін.

На підприємствах галузі працює 27,2% від загального обсягу реалізованої промислової продукції області.

У галузі випуску харчових продуктів працюють такі провідні підприємства:

- ЗАТ «Вовчанський олієекстраційний завод»;

- ТОВ «Техноком»;

- ТОВ «ЛГЗ «Пройм»;

- Харківське відділення ВАТ «Сан ІнБев Україна»;

- АТЗТ «Куп’янський молочноконсервний комбінат»;

- ЗАТ «Філіп Морріс Україна»

- ТОВ «Вовчанський м’ясокомбінат»;

- ЗАТ «Харківський жировий комбінат»;

- ДП «Ново покровський комбінат хлібопродуктів»;

- ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» та ін.

Підприємства борошномельно-круп'яної промисловості виробляють із зернових культур борошно (пшеничне, житнє, кукурудзяне, ячне тощо) і крупи (гречана, пшоняна, рисова, ячна, перлова, манна тощо).

Розмелюванням зерна займались ще у давнину. В Україні це робили за допомогою вітряків. Перші парові млини з'явилися в останній чверті XIX ст. Значна кількість борошномельних підприємств нині зосереджена як у районах вирощування зерна, так і в місцях споживання борошна. Одним з найбільших центрів хлібопекарства є Харків.

Кондитерська промисловість являє собою дуже розвинений сектор харчової промисловості багатьох країн. У даний час при виготовленні харчових кондитерських продуктів запроваджуються новітні технології, які спрямовані на забезпечення високої якості продукту, а також на виготовлення нових видів продукту, які б були цікаві покупцю новими смаковими якостями, що у свою чергу забезпечує зростання попиту та підвищення економічної ефективності впровадження новітніх технологій. Дуже розповсюдженими компонентами багатьох харчових кондитерських продуктів є вафлі, а також шоколад або шоколадовмісна маса. У даний час підприємства кондитерської промисловості виробляють велику кількість продуктів з вищезгаданими компонентами.

Пріоритетними напрямками подальшого розвитку галузі є впровадження сучасних технологій, технічне переоснащення підприємств, підвищення якості продукції, активна маркетингова діяльність.

Важливою і традиційною для України підгалуззю харчової промисловості є цукрова, яка виникла в другій половині XIX ст. і отримала значне поширення у всьому Лісостепу. Ґрунтово-кліматичні умови цієї зони винятково сприятливі для вирощування цукрових буряків — сировини для цієї галузі. На Україну припадає 3% світового виробництва цукру. За його випуском наша країна посідає третє місце в Європі після Франції та Німеччини.

Виробництво цукру розвинуте в районах вирощування цукрових буряків, переважно в містах і селищах міського типу лісостепової зони. Основні цукрові заводи зосереджені в областях Поділля, центральній та північно-східній частині країни (мал. 44). Найбільше його виробляють у Київській, Вінницькій, Тернопільській, Черкаській та Хмельницькій областях.

Цукрова промисловість в Україні належить до галузей, що потребують докорінного переоснащення. Продуктивність українських заводів порівняно з продуктивністю аналогічних підприємств інших країн низька. Поліпшення технічного забезпечення і технологічне оновлення обладнання цукрових заводів, нарощування їх потужностей — важливі напрями розвитку цукрової промисловості в нашій країні.

Україна є значним виробником м'яса, переробку якого здійснюють підприємства м'ясної промисловості. На промисловій основі організовано переробку м'яса яловичини і телятини, баранини, свинини, птиці. В останні роки у зв'язку зі скороченням поголів'я худоби і птиці промислове виробництво м'яса зменшується.

У структурі виробництва м'яса провідне місце належить яловичині та телятині (65%), свинині (15%) і птиці (6%). Обсяг виробництва баранини в Україні незначний; Дещо більший у карпатських областях, у Криму, на півдні України, тобто там, де розводять овець.

Найбільше м'яса виробляють у Вінницькій, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Запорізькій областях. У південних областях виробництво м'яса відстає від

показників у середньому по країні. Промислову переробку м'яса організовано в усіх областях України.

Молочна промисловість. Північна і центральна частини України спеціалізуються на молочному і молочно-м'ясному тваринництві. Ця галузь розвивається також навколо великих міст, які формують основну територіально-сировинну базу для розвитку молочної промисловості. Є тут також маслоробні і сироварні підприємства. Галузь випускає широкий асортимент молочної продукції: масло (селянське, любительське, бутербродне, з наповнювачами, топлене масло), сметану, кефір, йогурт, сухе молоко, сири жирні тощо.

Провідне місце у виробництві продукції з незбираного молока займають Харківська області. Багато молочних продуктів виготовляється в селянських господарствах.

Олійно-жирова промисловість набула в Україні значного розвитку. Підприємства галузі виробляють олію, маргарин, мило та інші продукти. Великі посіви соняшнику в південних і центральних областях створюють належну сировинну базу як для задоволення внутрішніх потреб у соняшниковій олії, так і для її експорту. Крім того, сировиною для виробництва олії є насіння льону, ріпаку, сої, гірчиці, кукурудзи. В країні працює потужний Харківський комбінат.

У країні розвинена плодоовочева промисловість, основні підприємства якої зосереджені в районах сировинних баз, передусім у степовій і лісостеповій зонах. Виробляються плодоовочеві консерви, сушені овочі, варення, джеми, компоти тощо.

Традиційною в Україні є спиртова промисловість. У Харкові вона представлена Артемівським заводом шампанських вин.

За 2007 рік загальний приріст по виробництву основних продуктів харчування склав 10,4 %. Обсяг реалізації продовольчих товарів становив 5713,7 млн. грн., що на 538,2 млн. грн. більше ніж за минулий рік. За межі міста Києва реалізовано продукції на 1714,1 млн. грн.

Величина чистого прибутку від роботи підприємств харчової та переробної промисловості, згідно оперативних даних, в 2007 році становила 759,2 млн. грн., що на 13,5% перевищує зазначений показник 2006 року (668,9 млн. грн.)

За звітний період в харчову промисловість міста інвестовано, згідно оперативних даних, 1214,8 млн. грн., що на 62,5% перевищує рівень інвестування 2006 року.

У товарній структурі зовнішньої торгівлі підприємства харчової та переробної промисловості займають одне з провідних місць. За 2007 рік ними експортовано продукції (з урахуванням очікувань) на суму майже 476,2 млн. дол. США, що на 23,9 % перевищує експорт минулого року.

Сьогодні проблема забезпечення продуктами харчування населення, в силу їх недостатнього виробництва, вирішується в напрямі кількісного збільшення продуктів. Аналіз попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів споживачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності попиту на картоплю, капусту, столові буряки тощо становить 0,3—0,35). Тому виробництво цих продуктів має більші шанси на розширення. А тваринництво, садівництво, ви­ноградарство, навпаки, чекають застій і скорочення.

Але в майбутньому проблема забезпечення продуктами харчування населенн повинна видозмінюватися в напрямі максимізації особистого споживання. Це знаходить свій вияв у розробці раціональних норм харчування для різних груп населення. При цьому характерною рисою тут є не тільки забезпечення різноманітності продуктів при споживанні, але й стабільність споживання деяких з них протягом всього року (фрукти, овочі тощо).

На практиці це означає перехід від сезонного споживання окремих продуктів харчування до цілорічного їх споживання. Така постановка питання породжує проблему тривалого зберігання, що в ряді випадків неможливо зробити по багатьох продуктах.

Справа в тому, що по багатьох продуктах харчування склалися великі сировинні зони (овочі, соняшник, пшениця, цукрові буряки, картопля тощо), на базі яких були створені великі промислові підприємства.

В умовах централізовано-планової системи господарювання, яка забезпечувала роботу сировинної зони для підприємства, ефект від масштабу виробництва певною мірою досягався. З переходом до ринкових відносин у роботі великих підприємств з'явився ряд труднощів, які знижують ефективність їх діяльності — вони слабо реагують на зміни в споживацькому попиті, нечутливі до новацій.

В цих умовах малі підприємства стають тією необхідною ланкою, робить систему забезпечення населення продуктами харчування більш ефективною.

В умовах адміністративно-командної системи господарювання кожне підприємство знало, що виробляти, кому, скільки і коли поставляти продукцію, хто є постачальником сировини, обладнання та за якими цінами.

При ринкових відносинах рішення цих питань є справою кожного підприємства. Це в свою чергу змушує підприємство самому формувати свою господарську, і збутову політику.