2.3 Природні передумови

В геоструктурному відношенні територія області лежить в межах Українського кристалічного щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини.

З корисних копалин найбільше значення мають запаси будівельних матеріалів. Серед них родовища гранітів (Богуславське, Синявське, Шамраївське, Чубинецьке), гнейсів, цегельно-черепичної глини (Млачівське, Обухівське, Сквирське), мергелів, будівельних і кварцових пісків (Мирчанське, Бабинецьке, Кодрянське родовища). Загалом область недостатньо забезпечена покладами основних корисних копалин.

За характером рельєфу територія області поділяється на три частини. Північна лежить у межах Поліської низовини, що являє собою заболочені моренно-зандрові та зандрові акумулятивні рівнини, розчленовані річковими долинами; південно-західна і центральна частини -- в межах Придніпровської височини; східна, лівобережна -- розташована на заплаві й терасах Дніпра в межах Придніпровської низовини.

Клімат Київської області помірно-континентальний, мякий з достатньою вологістю, теплим вологим літом і порівняно мякою зимою. Середня температура січня мінус 6 °, мінус 9 °С, липня 18-20 °С. Кількість опадів в середньому не перевищує 500-600 мм у рік.

Річки належать до басейну Дніпра, що тече в межах області впродовж 246 км. Всього нараховується 177 річок довжиною понад 10 км. Головні притоки Дніпра, що проходять по території області, -- Припять, Тетерів, Ірпінь, Стугна, Рось, Трубіж, Супій. Всього в Київській області 55 водосховищ (найбільші Київське та Канівське), 2383 ставки, що використовуються для водопостачання, риборозведення, зрошування.

На півночі поширені дерново-підзолисті, лучні та болотні ґрунти. В центральній частині на лесах -- чорноземи опідзолені типові, темно-сірі опідзолені лісові ґрунти; в південній чорноземи глибокі малогумусні; на лівобережжі -- чорноземи типові малогумусні, лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові ґрунти. Найпоширенішими є чорноземи (50,6% орних земель області) та дерново-підзолисті (14,5%) ґрунти.

Київська область зосереджує значні площі лісів (689 тис. га). На Поліссі ростуть соснові, дубово-соснові, грабово-дубово-соснові з домішкою берези, липи, клена, осики та широколисто-грабові ліси. Через Чорнобильську катастрофу ці ліси втратили своє практичне значення. У південній частині переважають широколистяні ліси -- дубово-соснові, дубові, дубово-грабові, вязові, осикові, розповсюджені також верба, вільха, липа, клен, береза, осокір.