2.1 Характеристика грунтового покрову та його агрохімічні властивості

Переважаючою грунтотвірною породою Луцького району є леси та лесовидні суглинки. На різних грунтотвірних породах сформувалися різні за генезисом та агрохімічними властивостями ґрунти. Основними різновидами ґрунтів є: дерново-підзолисті,сірі опідзолені, сірі опідзолені глеюваті, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені слабо змиті, чорноземи опідзолені середньо змиті, лучно-болотні, торфово-болотні, намиті карбонатні легкосуглинкові. Більшість із цих ґрунтів мають значну родючість, однак потребують деяких агротехнічних заходів для поліпшення їх родючості.

Дерново-підзолисті ґрунти. Загальною особливістю всіх їх видів є поділ профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів та окислів, кислотність, не насиченість вбирного комплексу основами і мала їх біологічна активність. За ступенем підзолистості вони поділяються на слабо - і середньо підзолисті, за гранулометричним складом - на піщані, глинисто-піщані і супіщані. Грунтотвірні породи, на яких утворилися ці ґрунти - воднольодовикові відклади, які є більше характерними для північної частини району.

Дерново-підзолисті ґрунти поширені в північно-східній і західній частинах району незначними острівками, використовуються як орні землі і частково під лісом. Ґрунтові води на глибині 3-5 м. У глеюватих відмінах спостерігається оглеєння у нижній частині ілювіального горизонту або в ґрунтотворній породі і тут ґрунтові води залягають на глибині 1,8-2,5 м.

Гранулометричний склад ґрунтів - піщаний та глинисто-піщаний, тобто ці ґрунти відносяться до найменш родючих. Легкий механічний склад обумовлює низький ріст гумусу в них. Так, за даними лабораторних аналізів дерново-слабопідзолисті ґрунти містять гумусу у верхньому гумусово-елювіальному горизонті 0,7-1,0%. Реакція ґрунтового розчину сильно кисла, середньо кисла і близька до нейтральної, в них pН 4,4-5,7, сума увібраних основ 1,6 мг/екв на 100г ґрунту, гідролітична кислотність 0,9-1,6 мг/екв на 100г ґрунту, ступінь насичення основами 52%. Валові запаси азоту і фосфору незначні і становлять, відповідно 0,10% та 0,42%.

Опідзолені ґрунти підрозділяються на дві генетичні групи:

- опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, які мають складний генезис;

- справжні лісові ґрунти власне підзолисті лісостепові-сірі і ясно-сірі опідзолені ґрунти.

Чорноземи опідзолені та сірі опідзолені ґрунти характерні значною гумусованістю (крім змитих відмін) порівняно високою насиченістю увібраним кальцієм, слабким порушенням структурованості, кротовинами, вилуженість від карбонатів, помітна кислотність, порушеність та переміщення колоїдів у нижні шари в звязку з цим, диференціація колоїдного елювію і ілювію.

Ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти - це справжні підзолисті ґрунти Лісостепу. Вони не мають реліктових чорноземних ознак, слабо гумусовані, не насичені увібраним кальцієм і мають профіль чітко диференційований на горизонти колоїдного елювію і ілювію. Утворились ці ґрунти на лесових породах.

Ясно-сірі і сірі ґрунти - це еродовані ґрунти різного ступеню змитості. Використовуються в основному як орні землі.

Сірі опідзолені ґрунти є основним фоном ґрунтового покриву району, залягають великими масивами на підвищених вирівняних плато та схилах по всій території. На рівних ділянках і плато залягають не змиті, а на схилах, що зазнають впливу водної ерозії - слабо -, середньо - і сильно змиті різновидності з різним процентним співвідношенням тих чи інших компонентів.

За гранулометричним складом вони супіщані і легкосуглинкові з вмістом фізичної глини 10-20 і 20-30%.За даними лабораторних аналізів вони містять гумусу 1,1-1,5%, гідролітична кислотність 0,7-2,5 мг/екв на 100 г ґрунту, сума увібраних основ 7,2-14,1 мг/екв на 100г ґрунту. Ступінь насичення основами 76-92%. Слабо змиті різновидності їх - 674,29 га або 26% характеризуються тим, що змивом охоплено тільки верхню половину гумусового елювіального горизонту (НЕ). Середньої і сильно змиті різновиди залягають на схилах різної крутизни і експозиції. У середньо змитих,змитий увесь або майже увесь гумусовий елювіальний горизонт (НЕ), у сильно змитих, змитий весь гумусовий елювіальний і верхня частина ілювіального горизонту. Отже, у змитих ґрунтах змивом знищена родюча частина, яка поступово окультурюється і переходить в орний шар і цим пояснюється їх бідність на гумус і поживні речовини.

Ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти слабогумусовані мало структурні і орний шар пилуватий, а тому схильні до утворення ґрунтової кірки, запливання і швидкого ущільнення.

Темно-сірі опідзолені супіщані і суглинкові ґрунти залягають невеликими ділянками на вирівняних плато в північній, східній і західній частинах землекористування, використовуються в основному як орні землі.

Темно-сірі опідзолені ґрунти відрізняються від сірих більшою глибиною гумусового горизонту, кращою структурою, а звідси кращим водно-повітряним режимом та мінеральним живленням.

За даними лабораторних аналізів темно-сірі опідзолені супіщані і легкосуглинкові ґрунти мають гумусу 1,6-2,0%. З глибиною кількість його зменшується, сума увібраних основ 7,8-30,1 мг/екв на 100 г ґрунту, гідролітична кислотність 0,4-2,1 мг/екв на 100 г ґрунту, реакція ґрунтового розчину слабо кисла і нейтральна.

На схилах зустрічаються слабо - і середньо змиті відміни темно-сірих ґрунтів. У слабо змитих відмінах, змито верхню половину гумусово-елювіального горизонту, у середньо змитих повністю змитий гумусово-елювіальний горизонт і на поверхню виходить горизонт HI.

Чорноземи опідзолені супіщані і легко суглинкові ґрунти - використовуються як орні землі. Залягають в центральній частині землекористування. Від темно-сірих опідзолених ґрунтів відрізняються ознаками чорноземної фази грунтотворення при наявності ряду ознак опідзолення:

- ґрунти добре гумусовані і на значну глибину;

- мають зернисто-грудкувату структуру;

- опідзоленість профілю виявляється в його безкарбонатності аж до материнської породи, а також у явній не інтенсивній ілювіальності перехідного горизонту.

Фізико-хімічні властивості опідзолених ґрунтів чорноземів сприятливіші ніж в попередніх темно-сірих ґрунтах. Вміст гумусу за даними лабораторних аналізів у верхньому гумусово-елювіальному горизонті 1,9-2,1 %, з глибиною кількість його зменшується. Сума увібраних основ 13,1-23,9 мг/екв на 100 г ґрунту, гідролітична кислотність 1,2-2,7 мг/екв на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину слабо кисла, близька до нейтральної та нейтральна. Ступінь насичення основами 83-96 %.На підвищених ділянках плато і схилах залягають змиті різновидності чорноземів опідзолених.

Намиті опідзолені ґрунти - це ґрунти, які являють собою делювіальні наноси, які відкладаються по днищах балок, за рахунок змиву із схилів верхнього гумусового горизонту.Гумусове забарвлення в них сягає до глибини 150 см з ознаками намулювання (шаруватість). Ґрунти дуже добре гумусовані, легкосуглинкові добре забезпечені вологою, поживними речовинами і найбільш родючими, але здатні до запливання, тому погано піддаються обробітку.

Чорноземно-лучні та лучні легко суглинкові ґрунти використовуються як орні землі та кормові угіддя. Залягають на зниженнях слабо хвилястої рівнини. Ці ґрунти є проміжними між лучними і чорноземними. Верхня частина їх профілю формується під впливом атмосферних опадів, а нижня зазнає впливу підґрунтових вод, що залягають на глибині 2,5-3,0 м. від поверхні.Чорноземно-лучні легкосуглинкові ґрунти характеризуються наявністю ознак оглеєння у ґрунтоутворюючій породі.

Лучно-болотні і мулувато-болотні використовуються як природні кормові угіддя і під болотами. Це - потенційно родючі ґрунти, але перезволожені. Значна частина площі цих ґрунтів розміщена в межах осушувальної мережі. Мають відрегульований водно-повітряний режим, високу забезпеченість гумусом та значні валові запаси поживних речовин.

Торфоболотні і торфовища використовуються як природні кормові угіддя. Торфово-болотні ґрунти мають шар торфу до 0,5 м торфовища - до 1,5 м. осушені масиви цих ґрунтів інтенсивно використовуються під сіяними кормовими культурами.