Глава 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах

План викладу матеріалу

1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс.

2. Структура економіки. її сутність та поняття.

3. Регіональні особливості галузевої структури економіки.

4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.

Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс

Україна- високорозвинута індустріально-аграрна держава з потужним комплексом галузей важкої, харчової і легкої промисловості. її економіку як сісладну систему виробництва матеріальних благ можна уявити як єдиний народногосподарський комплекс (ЄНГК), який являє собою сукупність технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв і підприємств, що розвиваються пропорційно і функці-

онують у системі регіональної, державної і світової економіки. Вчені-економісти дають таке його визначення: народногосподарський комплекс (НГК) - це сукупність декількох галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (паливно-енергетичний) або послідовно переробляють певну вихідну сировину, включаючи її добування чи виготовлення (лісовиробничий, агропромисловий), або розв'язують важливу загальнодержавну економічну, соціальну чи іншу проблему (військово-промисловий, продовольчий комплекси).

Народногосподарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних інтеграційних процесів необхідно зарахувати територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне забезпечення. В основі ЄНГК лежить єдиний економічний простір країни.

Економічний простір — це економічно насичена територія, яка поєднує в собі різноманітні об 'єкти і зв 'язки між ними: населенні пункти, промислові підприємства, господарсько-опановані і рекреаційні площі, транспортні, інженерні та комунальні мережі тощо. Кожен регіон має свій внутрішній простір і зв'язки із зовнішнім простором.

Економічний простір визначається характеристиками і параметрами. Серед якісних параметрів потрібно виокремити:

•S густоту на одиницю площі простору (чисельність населення, обсяг валового регіонального продукту, запаси природних ресурсів, основний капітал тощо);

■S просторове розміщення (показникирівномірності, диференціації, концентрації, розподілу населення і економічної діяльності, у тому числі наявність господарських освоєних і неосвоєних територій);

•S зовнішню і внутрішню зв 'язаність (інтенсивність економічних зв 'язків між: частинами і елементами простору, умови мобільності товарів, послуг, капіталу і людей, що визначаються розвитком транспортних і комунікаційних мереж:).

Для функціонування економічного простору важливе значення мають відстані між його об'єктами і елементами. «Економічна відстань» характеризується передусім транспортними і трансакційними витратами на подолання фізичної відстані. Економічна відстань між одними і тими ж географічними точками може виявитись неоднаковою для різних видів товарів, послуг, груп мігрантів, що переміщуються.

Територія економічного простору є одним із головних вимірів регіональної економічної політики, яка вимагає економічного обґрунтування доцільності її використання в тому чи іншому напрямку.

У колишньому СРСР на всій його території функціонував єдиний народногосподарський комплекс, який базувався на загальнодержавній власності і планово-розподільній системі управління. Нині у перехідному періоді істотну роль у функціонуванні економічного простору відіграють ринкові відносини, а держава виступає як безпосередній учасник ринку (як власник), його внутрішній регулятор і координатор. Ознаками і необхідними умовами єдиного економічного простору є загальне економічне законодавство, єдність грошово-кредитної системи, єдність митної території і функціонування загальних інфраструктурних систем (енергетики, транспорту, зв'язку тощо).

Єдиний економічний простір охоплює як всю територію країни, так і її економічну морську акваторію (територіальні води, виняткову економічну зону із національними правами на судноплавство, видобування корисних копалин з морського дна) і територію із національними правами на діяльність повітряного транспорту, екологічний захист і екологічні квоти повітряного басейну.

Єдність економічного простору країни гарантується Конституцією України, де зафіксовані головні вимоги, до яких належать:

х гарантована єдність економічного простору, вільне переміщення товарів і фінансових коштів, захист конкуренції, свобода економічної діяльності, не забороненої законом.

х недопущення встановлення внутрішніх митних меж, мита, зборів і будь-яких інших перепон для вільного руху товарів, послуг і фінансових коштів;

х заборона введення і емісії інших грошей в Україні крім гривні.

РОЗДІЛ И. ЕКОНОМІКА УКРАІНМ Ж ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШІЧНА СМСТЕШЗА

До основних факторів формування ЄНГК України зараховуються:

+ висока господарська освоєнісшь території;

+ різноманітний наявний природно-ресурсний потенціал;

+ наявний трудоресурсний потенціал;

♦ сприятливе геополітичне та транспортно-географічне розташування;

+ велика попередня історія розвитку.

Народногосподарський комплекс України, як уже було сказано, має досить складну територіальну структуру. В її основі лежить процес формування суспільного поділу праці, зокрема його територіальні форми, що проявляються в «закріпленні» окремих галузей виробничої і невиробничої сфери за певними територіями. Це зумовлює спеціалізацію господарства країни та її економічних районів на виробництві різних видів продукції, а також важливих галузей невиробничої сфери.

Територіальна структура (НГК), в широкому розумінні, відбиває певну територіальну будову народного господарства і характеризується такими основними рисами:

■Ф* наявність потужних промислової та агропромислової ланок;

•ф- активна участь у міжнародному територіально^ поділі праці;

■ф- високий рівень територіального зосередження господарства у понад 60-ти великих економічних вузлах;

"Ф надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

"ф- консервативність галузевої структури промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;

■ф- паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв у багатьох областях;

■ф- переважно екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;

■ф- недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не використовує наявні можливості рекреаційного потенціалу країни;

-ф- наявність розгалуженоїтранспортноїсистеми, щомаєміжна-родне значення;

160