Глава 6. Шехамізм реалізації регіошльтйтоноввічноЯ політики

^5 ієрархічності та програмності у виборі конкретних засобів вирішення соціально-економічних, завдань на основі тісного взаємоз-в 'язку між потребами регіону та наявними і залученими матеріально-технічними, фінансовими і трудовими ресурсами;

Щ агрегованості основних індикаторів і показників регіонального прогнозу залежно від прогнозного періоду, послідовності і можливих етапів досягнення визначених цілей.

Розробка системи прогнозів розвитку економ іки регіонів здійснюється поетапно.

На першому етапі здійснюється комплексний аналіз і систематизація регіональн их та міжрегіональних проблем розвитку, які потребують вирішення у найближчій та віддаленій перспективі. До основних проблем регіонального економічного розвитку належать:

0 підвищення рівня життя населення, зменшення безробіття та забезпечення зайнятості населення;

0 екологічні проблеми навколишнього середовища;

0 зміцнення і розвиток експортного потенціалу регіонів;

0 удосконалення територіальної спеціалізації галузей, що розміщені в даному регіоні.

В наступнол<гу другому етапі здійснюється побудова так званого «дерева цілей», яке ґрунтується на їхньому чіткому ранжуванні відповідно до пріоритетів регіонального економічного розвитку та наявних фінансових ресурсів. «Дерево цілей» будується шляхом виокремлення часткових цілей із найбільш загальних. Воно забезпечує взаємозв'язок системи цілей на різних ієрархічних рівнях управління за ступенем значущості та пріоритетності.

На третьому етапі формулюються обмеження і критерії, які й визначають границі прийнятих рішень та засобів досягнення поставлених цілей. Тут здійснюється «прив'язка» цілей до наявних ресурсних можливостей на даній території і, в першу чергу, реалізуються цілі і проекти, які не визначають значних капітальних вкладень.

Маючи аналітичні показники, їх аналіз та можливі матеріальні і природні ресурси на досліджуваній території, розробляють різні, часто

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМШ

Ш " ■ ■ - • — - ^^_—qp

альтернативні, варіанти соціально-економічного розвитку території або варіанти розв'язання окремих проблем.

На четвертому етапі відпрацьовують можливі варіанти розвитку подій у перспективі залежно від вибраного напряму вирішення регіональних економічних проблем. Вибір певного варіанта являє собою загальну модель, яка описує очікувані результати і визначає необхідні ресурси для отримання цих результатів.

Найбільш поширеною моделлю є економіко-математична, яка являє собою певні формалізовані співвідношення, що описують основні взаємозв'язки між елементами економічної системи. Залежно від фактора часу моделі поділяють на динамічні та статичні.

Динамічні моделі дають уявлення про розвиток об'єкта в часі, тому широко використовуються для підтвердження чи спростування прогнозних гіпотез.

Статичні моделі описують взаємозв'язки між окремими елементами цілісної системи, тому мають обмежену сферу застосування і меншу прогностичну цінність.

Усі математичні моделі, в свою чергу, поділяють на детерміновані та стохастичні; останні, в свою чергу, поділяють на вірогідні та статистичні. Детерміновані моделі передбачають такий взаємозв'язок, коли вихідним даним відповідають певні значення вихідних результатів. Стохастичні моделі відображають протилежний ймовірний характер взаємозв'язків між об'єктами і явищами.

Особливої уваги заслуговують державні регіональні програми, які дають змогу узгодити територіальні та галузеві аспекти. Ці програми являють собою комплекс заходів, узгоджених стосовно ресурсів, виконавців і термінів виконання, які мають забезпечити вирішення завдань регіонального розвитку в економічній, соціально-культурній, екологічній та науково-технічній сферах.

Державні регіональні програми розглядають як важливий інструмент посилення керованості соціально-економічними процесами в районах, містах і областях країни. Реалізація регіональної економічної політики і стимулювання господарської діяльності в регіонах базується на подальших принципах регіонального програмування:

Глава @. Механізм реалізації регіональної економічної помітний

■ф- висока цільова спрямованість на кінцевий результат;

■ф- узгодженість завдань щодо раціонального використання всіх видів ресурсів;

■ф- перманентність розроблення програмних заходів;

■ф- конкурсні умови формування програм з метою залучення до їх розробки широкого кола науковців і спеціалістів;

•ф- керованість і контроль за розробленням і реалізацією програми.

Класифікація регіональних програм здійснюється за такими факторами:

+ рівнем загальнодержавного, регіонального та місцевого значення;

+ тривалістю—довгострокові, середньострокові, короткострокові;

+ змістом реалізованої проблеми - комплексні і функціональні;

+ характером програмних заходів - освоєння нових територій, подальший розвиток їх господарства.

Накопичені проблеми регіонального розвитку набувають особливої актуальності для України, яка увійшла в новий етап свого існування як суверенна держава з помітними відмінностями у рівнях соціально-економічного розвитку між окремими її районами.

Запропоновані д.е.н., академіком Академії вищої школи України Іщу-ком С. у книзі «Розміщення продуктивних сил, теорія, методи, практика» заходи по вирішенню назрілих проблем є актуальними і сьогодні. Це зокрема:

т> необхідність стабілізувати роботу підприємств сфери матеріального виробництва у регіонах і створити умови для нарощування обсягів виробництва товарів та надання послуг;

es* вирішення проблеми ефективної зайнятості трудових ресурсів є районах з високим безробіттям, залучення їх до суспільно-корисної праці;

*г> вирішення проблеми надмірного антропогенного та техногенного навантаження на природно-територіальні комплекси Донбасу, Нридніпров 'я, окремих районів Прикарпаття, Причорномор 'я, північного Криму та поіфащення екологічної ситуації в них;

*" ^^^ 143

*r забезпечення централізованого фінансування уже розроблених регіональних програм та підвищення відповідальності органів управління за рівнем їх виконання;

т> необхідність удосконалення галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів з метою зменшення різкого навантаження гірничо-видобувних виробництв і підвищення їх економічної ефективності;

т- підвищення рівня соціально-економічного розвитіу тих регіонів, які значно відстають за показниками від найбільш розвинутих. Це, насамперед, стосується Карпатських і Поліських областей, з одного боку, та східних — з іншого.

ез* проведення ряду заходів у регіонах, спрямованих на ліквідацію суттєвого відставання від діючих нормативів у розвитку соціальної та виробничої інфраструктури, особливо в сільській місцевості.

Для вирішення вказаних проблем необхідно активізувати роботу центральних і місцевих органів влади та управління. З цією метою треба розширити права і відповідальність місцевих органів влади за комплексний розвиток областей, міст і регіонів, більш цілеспрямовано вирішувати їх господарські та соціальні проблеми.