24. Охарактеризувати стан та особливості розміщення продуктивних сил Київського економічного району

Розміщений у центральній північній частині країни. В ньому знаходиться Київ — столиця, політичний, науковий, освітній і культурний центр. Це — високоіндустріальний район, де значного розвитку набуло сільське господарство приміської спеціалізації.

У зв'язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС у розселенні населення району відбулися істотні зміни.

Північну територію району займають Житомирське, Київське і Чернігівське Полісся. Значна південна його частина знаходиться в лісостеповій зоні в межах Подільської та Придніпровської височин, а також Придніпровської низовини. Чорноземні ґрунтові різновиди району, особливо на його південній території, мають високу природну родючість.

Головними галузями спеціалізації промисловості району є машинобудування, зокрема приладобудування, легка і харчова промисловість, хімія.

Сільське господарство району спеціалізується на виробництві продукції землеробства і тваринництва. Значного розвитку набуло овочівництво і садівництво, молочне і м'ясне тваринництво. Товарне значення також має виробництво зерна, зокрема пшениці, жита, картоплі, льону-довгунця, цукрових буряків. Чернігівщина характеризується найвищим у країні рівнем виробництва продукції сільського господарства.

Центром району і всієї держави є її столиця та найбільше місто — Київ, що лежить на берегах Дніпра, на межі Полісся і Лісостепу. Значний вплив на його розвиток має Дніпро, який протікає через його центральну частину. Київ і його околиці — відомий рекреаційний район.

Головною галуззю виробничої спеціалізації Києва є машинобудування, в якому зайнято близько двох третин усіх працюючих у промисловості. Розвиваються легка і харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів, хімічна, деревообробна, медична тощо. У місті випускають верстати-автомати, літаки, екскаватори, судна, мотоцикли, устаткування для хімічних виробництв, лікарень, для торгівлі та громадського харчування, електронні машини, телевізори, хімічне волокно, лаки і фарби, взуття, текстильні вироби тощо, різноманітну продукцію харчової промисловості.

Проблеми розвитку. Одна з найболючіших проблем регіону пов'язана з ліквідацією наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Це — дезактивація земельних і водних ресурсів, передусім прилеглих до АЕС північних районів Київської, Житомирської та частково Чернігівської областей, утримування в належному стані території 30-кілометрової зони тощо. Дуже важливим є питання охорони від забруднення стічними водами, що надходять з Києва, Чернігова та інших населених пунктів, Дніпра — водної артерії, що забезпечує питною водою жителів багатьох міст центральної, південної та східної частин України. Чекає свого вирішення проблема надійного захисту населення низовинної лівобережної частини Києва від можливого прориву греблі Київської ГЕС.

29. Охарактеризувати проблеми розвитку і особливості розміщення продуктивних сил Донецького економічного району

Продуктивні сили – це елементи і сили природи, які можна використовувати у виробничій і невиробничій діяльності людини.Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам'яного вугілля, кухонну сіль, кіновар – основну ртутну руду, буд матеріалі  та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення р-н посідає перше місце в Укр. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька – 90, Луганська 0 87%). Переважна частина населення зайнята в промисловості. Є гострі проблеми раціональному  використанню  трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький р-н в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будевельних матеріалів. У сільському господарстві  домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв’язки.  Провідна галузь району – вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька обл.) і енергетичне (Луганська обл.) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни (вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Сіверськодонецька, Слов’янська, Старобешівська, Штерівська). Чорна металургія – це галузь, на якій спеціалізується Донецький р-н. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільш пр - ва чорної металургії  – “Азовсталь”  у  Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи. Основні производства знаходятся в Костянтинівці (в-во цинку), Микитівці (в-во ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів). Донецький р-н має також потужну хімічну  промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці і Сіверськодонецьку, анілінофарбова промисловість розвинута в Рубіжному. В Костянтинівці випускають фосфорні добрива. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обл-ня для металургійної пр-сті – у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. Прокатне маш-ня забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози – Луганськ. У Луганську і Маріуполі виробляють с/г машини, в Первомайську Луганської області – електродвигуни для врубових машин. В-во різноманітного електротехнічного обл-ня зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торезі. Район має потужну будіндустрію, п-ва якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найб розвитку досягла цементна (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве і Караматорськ) та скляна (Костянтинівка) пр-сть. Південь і північ Донецького р-ну спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику. Легка пр-сть використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільного працюють жінки. Серед найб п-в р-ну – Донецький бавовняний та Луганський токосуконний комбінати, трикотажні п-ва Луганська, Донецька, Маріуполья, шкіряно-взуттєві – Донецька, Луганська, Костянтинівська, Артемівська. В багатьох містах р-ну є швейні цехи і фабрики. Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень р-н посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником нал залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій кр і становить 56 км на 1000 кв км території. Друге місце за обсягами перевезень у р-ні посідає автомобільний транспорт. Промисловими вузлами р-ну є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський. Серед проблем Донецького ек р-ну – територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов з використанням труд ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обл-ня, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання. З-поміж екологічних проблем – такі, як забруднення повітря, ґрунтів, вод у річках та Азовському морі. Донецький ек р-н, безперечно, має перспективи дальшого соц-ек розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.