16. Проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу та шляхи їх вирішення.

На сучасному етапі економічного розвитку головною проблемою ПЕКу є загострення неплатежів за паливо та енергію. Також погіршуються гірничо-геологічні умови видобутку палива. Не вистачає коштів для відтворення основних виробничих фондів у галузі. І як наслідок, продовжується спад виробництва енергоносіїв. Обсяги виробництва найважливіших видів продукції паливно-енергетичного комплексу в 1985-1998 рр. Стан і технічний рівень діючих потужностей ПЕКу в даний час стає критичним. Важливим завданням подальшого розвитку паливної та енергетичної промисловості в умовах становлення і розвитку ринкових відносин є здійснення заходів з охорони природи і раціонального природокористування. Екологічна політика в даному комплексі повинна спрямовуватись на навколишню природу. Нині на його частку припадає близько 45% викидів шкідливих речовин в атмосферу, більше 30% стічної води і стільки ж твердих відходів від усіх забруднювачів.

На даному етапі важливим є завдання формування паливно-енергетичного ринку, контроль над яким здійснює держава за допомогою цінової та податкової політики, а також створення конкурентного середовища та залучення інвестицій.

Економічний механізм реалізації інвестиційної політики має бути спрямований насамперед на розширене відтворення розвитку науково-технічного прогресу. З цією метою доцільно здійснювати активну амортизаційну політику, постійно підвищувати роль і значення амортизації у створенні необхідних передумов для власного виведення з експлуатації морально і фізично застарілого обладнання.

Крім того, українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам'яновугільних басейнах це пов'язане з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що він має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість.

Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником теплові електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні та парникового ефекту на нашій планеті.

Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ. Водосховища підвищили рівень навколишніх ґрунтових вод. В районах шахтного видобутку вугілля значні площі зайняті териконами. В Донбасі 1270 відвалів. Понад 500 з них горять, забруднюючи повітря.

Таким чином, всі ці та інші проблеми доводять необхідність розгляду особливостей та факторів розміщення паливно-енергетичного комплексу України з метою більш ефективної територіальної організації галузі.

Регіональна стратегія держави в ПЕК повинна спрямовуватись на розвиток ринкових відносин і максимальне енергозбереження кожного регіону.

17. Роль машинобудування в економічному розвитку країни, його галузева і територіальна структура. Машинобудівна промисловість – сукупність галузей промисловості, що виготовляють машини й устаткування для всіх галузей і ланок господарства, а також побутову техніку.Машинобудування є однією з провідних ланок важкої промисловості. В Україні цей комплекс – один з найрозвиненіших. Маш. має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. Роль машинобудування в економічному розвитку країни визначає його обслуговуюча функція в усіх міжгалузевих комплексах – паливноенергетичному, агропромисловому, будівельному, лісовиробничому тощо. Саме від частки машинобудівної продукції в експортному секторі залежить, багато в чому, статус країни, її місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. Машин.комплекс складається з кількох десятків галузей і виробництв.Вирішальне значення при їх розміщенні мають такі фактори, як споживчий, сировинний, трудовий, науковий і, особливо, зручне транспортно-географічне положення або поєднання всіх зазначених факторів.Важке машинобудування забезпечує різноманітним устаткуванням енергетику, металургійну, хімічну, гірничодобувну і будівельну промисловість. Розміщується в районах, де є метал і споживачі готової продукції. Найбільшими центрами важкого машин. є: Краматорськ, Горлівка, Харків, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Маріуполь, а також Київ, Львів, Дрогобич. Електротехнічна промисловість випускає продукцію для енергетичних систем: трансформатори, генератори, важке устаткування для електровозів, кабелі, електродвигуни, високовольтну апаратуру. Центри: Запоріжжя, Харків, Донецьк, Одеса, Київ, Хмельницький, Бердянськ, Полтава, Кам’янець-Подільський Транспортне машинобудування включає: локомотивобудування (Луганськ, Харків, Дніпропетровськ); вагонобудування (Дніпродзержинськ, Кременчук, Маріуполь); суднобудування(Миколаїв, Херсон, Київ); автомобілебудування ; літакобудування (Київ, Харків). Верстатобудування – виробництво верстатів з числовим програмним управлінням, токарських автоматів, алмазорозточних верстатів, автоматизованих ліній. Основними центрами верстатобудування є Харків, Київ, Бердичів, Одеса, Черкаси, Дніпропетровськ, Краматорськ). Основними центрами приладобудування є Сєверодонецьк, Київ, Харків, Івано-Франківськ, Львів,Житомир, Луцьк. Сільськогосподарське машинобудування розвивається в Харкові, Дніпропетровську, Тернополі, Херсоні, Одесі, Києві, Бердянську. Принципи розміщення підприємств металургійного комплексу: - радіотехніка, електроніка, приладобудування, верстатобудування тяжіють до промислових центрів, де є кваліфіковані кадри; - транспортне машинобудування, виробництво устаткування для легкої й поліграфічної промисловості тяжіють до кваліфікованих кадрів, виробництва металу й енергії;