Характеристика розміщення продуктивних сил Донецького економічного району (характеристика господарства).

У загальнодержавному та міжнародному поділі праці Донець­кий економічний район спеціалізується на промисловому вироб­ництві і є індустріально-аграрним регіоном. Структура господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною характеризується значно вищою часткою промисловості. Питома вага всіх інших галузей матеріального ви­робництва району нижча середніх показників по країні, при цьому частка сільського господарства району в 2 рази ниж­ча, ніж у цілому по Україні. Частка економіки Донбасу в цілому у ВДВ України — 17,0 %, з якої 51,5% припадає на промисловість. Також помітні частки у ВДВ району вносять такі галузі, як сільське господарство — 7,4 %, транспорт та зв'язок — 11,3, галузі сфери обігу — 8,1 % (табл. 4.3).

Промисловість. Донецький економічний район вирізняється розвинутим промисловим виробництвом, особливо галузей важ­кої промисловості, яке сформувалося під впливом специфічного природно-ресурсного потенціалу району. У 2000 р. частка палив­ної промисловості і чорної металургії району в галузевій струк­турі виробництва промислової продукції майже у 2 рази переви­щувала середні показники по країні. Найбільшу питому вагу у промисловому виробництві Донецької області має чорна металур­гія — 52,3 %, а в Луганській — паливна промисловість — 30,7%. Питома вага всіх інших галузей промислового виробництва ра­йону в його структурі нижча, ніж у середньому по Україні. Крім вище згаданих галузей, Донецька область вирізняється розвину­тим машинобудуванням і металообробкою, електроенергетикою, потужним хімічним комплексом, а Луганська — машинобуду­ванням і металообробкою та харчовою промисловістю, хоча час­тка останньої в промисловому виробництві регіону нижча більш як у 2 рази, ніж у середньому по Україні.

Промисловий комплекс Донецького економічного району спеціалізується на випуску продукції важкої промисловості, зок­рема паливної промисловості — 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії — 42,3 %. У цілому Донбас виробляє більше чверті промислової продукції країни. Крім названих вище, галузями спеціалізації району є різнопрофільне, але переваж­но важке матеріаломістке машинобудування та металообробка — 15,0 %, яке представлене виробництвом гірничо-шахтного устат­кування, а також станко- і приладобудуванням, транспортним машинобудуванням, виробництвом обладнання для переробних галузей АПК і легкої промисловості, будівельних матеріалів. Най­більш розвиненим у галузі є коксохімічне та нафтохімічне вироб­ництва, випуск мінеральних добрив та іншої продукції неоргані­чної хімії, гумотехнічна промисловість. Недостатній розвиток у районі мають переробна галузь АПК — харчова — 7,7 % від вироб­ництва в країні, а також кольорова металургія — 13,7, деревооб­робна та целюлозно-паперова — 7,7, легка промисловість — 6,2 %. Це єдиний район країни, у структурі промисловості якого част­ка паливної галузі вища (19 % загального обсягу промислової продукції), ніж машинобудування. У кам'яновугільній галузі функ­ціонує більше 200 підприємств з видобутку (в основному підзем­ним способом) та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля. Багато шахт практично відпрацьовані, вугледобування ведеться на економічно неефективних великих глибинах.

На території району знаходиться близько 30 % електростанцій України. Енергетика працює на місцевому вугіллі і привізному мазуті та газі. На базі кількох потужних ГРЕС і багатьох ТЕС створене найбільше в країні енергооб'єднання «Донбас».

На місцевому коксовому вугіллі та рудній сировині Придніп­ров'я в Донецькому районі розвивається чорна металургія. За об­сягом товарної продукції — це провідна галузь промисловості району, де виробляється 47 % продукції промислового комплек­су Кольорова металургія представлена Артемівським заводом з обробки кольорових металів, Донецьким заводом алюмінієвих профілів, Стахановським заводом феросплавів, ВАТ «Укрцинк» (м. Константинівка), «Донецьквторцветмет» та ін.

Машинобудування посідає третє місце в структурі промисло­вості. У районі виробляється близько 15 % товарної продукції цієї галузі країни. Тут переважає важке, металомістке машинобуду­вання, виробляється обладнання для вугільної, енергетичної, ме­талургійної, чорнорудної, легкої і харчової промисловості. Роз­винуте суднобудування, сільськогосподарське машинобудування. Функціонують підприємства з виробництва обчислювальної тех­ніки, електротехніки, приладобудування та ін.

До провідних галузей промисловості Донецького району на­лежать також коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає більше, ніж 50 % продукції коксової галузі України. Хімія включає гірничо-хімічну промисловість, яка пра­цює на місцевій сировині — кам'яній солі, газовому вугіллі, вап­ні тощо. Добре розвинено виробництво соди, мінеральних добрив і кислот, хімічних реактивів, лакофарбова промисловість та ін. Хімічна промисловість економічного району представлена також виробництвом капролактаму, пластмас, синтетичних смол, гумо-технічних виробів та ін. Основні центри хімічної промисловості: Лисичанськ (АТ «Лисичанськнафтооргсинтез», ВАТ «Лисичансь-ка сода»), Сєверодонецьк (ВАТ «Сєвєродонецький Оргхім»), До­нецьк (ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів», АТЗТ «До­нецький хімічний завод»), Маріуполь (ВАТ «Маркохім») та ін.

Комплекс важкої промисловості доповнюється промисловістю будівельних матеріалів. Міжрегіональне значення має виробниц­тво скла віконного, цементу, облицювальних плиток. Переважно на місцевий ринок працює виробництво залізобетонних виробів, стінових, покрівельних матеріалів, бетонних блоків та ін. Дере­вообробна промисловість використовує переважно привізну си­ровину, центрами меблевого виробництва є Донецьк (ВАТ «До-нецькбудматеріали»), Луганськ (ВАТ «Луганськбудматеріали»), Слов'янськ (ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат») та ін.

Легка промисловість включає текстильну, трикотажну, швей­ну, шкіряно-взуттєву. Основні центри виробництва знаходяться у великих містах: Донецьку, Луганську, Маріуполі, Макіївці, Арте-мівську та ін.

Агропромисловий комплекс. Район має високоінтенсивний агро­промисловий комплекс, у структурі якого вирізняються: сільське господарство, харчова промисловість і виробничо-соціальна ін­фраструктура АПК. Галузі із забезпечення АПК засобами вироб- ництва в регіоні розвинуті слабо і представлені лише окремими виробництвами технологічного обладнання для переробних галу­зей АПК і запасних частин до сільськогосподарських машин, а та­кож виробництвами мінеральних добрив і засобів захисту рослин.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно) і технічних (соняшник) культур, а також овочівництві, виноградарстві і саді­вництві, особливо навколо великих міст. Тваринництво предста­влене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом.

Транспортний комплекс. Вигідне географічне положення району, розміщення на перетині транспортних шляхів із Закавка­ззя, Середньої Азії і Росії в Європу, значне промислове освоєння сприяють розвитку його транспортної мережі. Для району є хара­ктерним інтенсивний розвиток основних видів транспорту: заліз­ничного, автомобільного, трубопровідного. Саме транспорт, го­ловним чином залізничний, забезпечує активну участь району в територіальному поділі праці, тому щільність транспортної ме­режі тут максимальна в Україні.

Регіон має одну з найгустіших мереж залізниць в Україні. їх довжина становить 2832 км, густота — 53,0 км на 1000 км². Загаль­на довжина автошляхів становить 13 600 км, густота — 255,6 км на 1000 км². По території району проходять магістральні газопро­води «Союз», Ставрополь — Москва, нафтопроводи Самара — Слов'янськ і Грозний — Лисичанськ. Великим підприємством морського транспорту є АП «Азовське морське пароплавство», яке здійснює перевезення вантажів власним і орендованим фло­том між портами України та інших держав. Потужним морським портом на Азовському морі є Маріуполь — великий транспорт­ний вузол і база для суден Азовського морського пароплавства.

Повітряний транспорт представлений двома авіапідприємст-вами в Донецьку і Луганську, а аеропорти Донецька, Лисичансь-ка, Луганська і Сєвєродонецька мають міжнародний статус.

Головними напрямами розвитку транспортної галузі Донбасу є: оновлення і раціоналізація рухомого складу згідно із змінами вантажо- та пасажиропотоків, газифікація та дизелізація автомо­більного парку, реконструкція залізниць і автошляхів міжнарод­ного значення для збільшення їх пропускної спроможності, за­безпечення матеріально-технічними ресурсами.

Білет № 4