logo
Новые_билеты_РПС

2.Загальна характеристика транспортних комунікацій.

Транспорт (від лат. ігапврогіо — переношу, переміщую, пере­вожу) — одна з найважливіших галузей матеріального виробницт­ва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства й населення у перевезеннях.

Транспорт класифікують: 1) за сферами використання — загаль­ного користування, відомчого користування (внутрішньовироб­ничий, внутрішньобудівельний, внутрішньозаводський, внутрішньо-портовий), особистого користування; 2) за видами перевезень — пасажирський, вантажний; 3) за видами транспортних засобів — залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, елект­ронний (лінії електропередач), а також міський електротран­спорт, у тому числі метрополітен.

Усі види транспорту об'єднані в єдину транспортну систему країни. Єдина транспортна система (ЄТС) є сукупністю шлях і н сполучення, перевізних засобів, технічних пристроїв та механізмів, засобів керування та зв'язку, обладнань усіх видів транспорту, які об'єднані системою технологічних, технічних, інформацій­них, правових та економічних відносин, що забезпечують задово­лення потреб народного господарства у перевезеннях вантажів та пасажирів. До транспортного комплексу входять:

Залізничний транспорт. Особливостями цього виду транс­порту є універсальність, висока провізна спроможність та ре­гулярність (незалежно від погодних умов) перевезень за серед­ньої вантажонапруженості залізниць у 25—27 млн ткм. На окремих напрямках вона досягає 90 млн ткм на рік і більше. Швидкість доставки вантажу в середньому становить 350— 380 км/добу.

Морський транспорт. Розвиток цього виду транспорту зумов­люється наявністю природного глибоководного шляху. Основні переваги морського транспорту: відсутність обмежень у ванта­жопідйомності транспортного флоту, мала енергомісткість, до­сить висока середня тривалість навігації — в умовах морів бли­зько 330 діб. Швидкість доставки вантажів не нижча, ніж на залізницях (350—550 км/добу). Середня собівартість перевезень вантажів морським транспортом нижче, ніж на залізничному транспорті. Вона істотно залежить від виду плавання, виду ван­тажу та дальності перевезень.

Річковий транспорт. - має ті самі перева­ги, що й морський, але з суттєвими обмеженнями: сезонність ро­боти, необхідність підтримання гарантованих глибин, звивистість судноплавного ходу.

Автомобільний транспорт характеризується високою манев­реністю, можливістю прямого постачання вантажів «від дверей до дверей» і відповідно високою швидкістю постачання вантажів

Повітряний транспорт. До переваг цього виду транспорту належать наявність природного середовища, яке відіграє роль «транспортного коридору», висока швидкість доставки вантажів та пасажирів у будь-які найвіддаленіші точки суші та Світового океану.

У вантажних перевезеннях літаки використовуються головним чином під час доставки на далекі відстані овочів, фруктів та ін­ших продуктів, які швидко псуються, а також пошти, цінних та дефіцитних вантажів (коштовності, запасні частини та ін).

Трубопровідний транспорт. Включає нафто- і газопроводи, нафтопродуктопроводи та аміакопроводи. Особливостями цього транспорту є відсутність рухомого складу, а звідси і порожніх пробігів, постійний режим роботи незалежно від стану погоди та кліматичних умов.

Мережа шляхів сполучення являє собою сукупність усіх шля­хів сполучення, що зв'язують населені пункти країни чи окремо­го регіону. У техніко-економічному плані транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризують рівень потенційної транспортної забезпеченості держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямків визначають певною мірою обсяг транспортної роботи. Формування транспорт­ної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основнихмагістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіатьною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвит­ку, природними умовами, а також економіко-географічним по­ложенням території країни або її регіонів.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для форму­вання і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіатьна організація, рівнинний рельєф, вигідне економіко-географічне положення ви­значили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, тру­бопровідного транспорту. До транспортної мережі шляхів наілежать залізничні лінії, автомобільні дороги, внутрішні водні шля­хи, повітряні лінії, трубопроводи, тролейбусні, трамвайні, метрополітенні колії.

Залізнична мережа України включає 6 залізниць: Львівська, Південно-ЗахІдна, Донецька, Одеська, Придніпровська, Південна. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користу­вання становить 22,3 тис. км, з них електрифіковано — 9,1 тис. км (41 % від загальної довжини). Найбільшою експлуатацій­ною довжиною залізничних колій загального користування відріз­няються Донецька область (7,3 %), Дніпропетровська (7 %), Хар­ківська (6,8 %). Найменша довжина колій в Чернівецькій області, що становить 1,9 % від загальної довжини колій.

Довжина автошляхів загального користування становила у 2000 р. 169,5 тис. км, в тому числі з твердим покриттям — 163,8 тис. км. Серед шляхів з твердим покриттям 8 % займають шляхи дер­жавного значення та 92 % — місцевого значення.

Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня єв­ропейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60 % у сільській місцевості. У міждержавних зв'язках необхідним є будівництво автомагіст­ралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покрит­тям і багатооялним оухом.

Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загаль­ного користування становить 2,4 тис. км. Густота експлуатаційної довжини річкових судноплавних шляхів — 4 км шляхів на 1000 км2 території.

Довжина магістральних трубопроводів загального користу­вання в 2000 р. становила 43,2 тис. км, з яких 35 тис. км — газо­проводи.

Транспортна мережа України поки що значно менш розвинута, ніж у розвинутих за­хідноєвропейських країнах.