2.Тваринництво.

Тваринництво. Другою важливою галуззю сільського госпо­дарства є багатогалузеве тваринництво. Від рівня його розвитку залежить наповнення ринку висококалорійними продуктами хар­чування — м'ясом, молочними продуктами, яйцями тощо. Тва­ринництво дає сировину для харчової і легкої промисловості (м'ясо, молоко, шкіра, вовна, віск, пух тощо), а також для вироб­ництва низки лікувальних препаратів. Тваринництво має тісні зв'язки із землеробством, якому воно постачає органічні добрива. Розвиток і розміщення тваринництва ви­значається значною мірою наявністю кормової бази, тому що майже половина всіх витрат у цій галузі припадає на створення кормових раціонів тварин. Кормову базу формують польове кор­мовиробництво (вирощування кормових і зернофуражних куль­тур), природні кормові угіддя (сіножаті і пасовища), а також від­ходи переробки сільськогосподарської продукції, відходи харчо­вої промисловості і комбікормова промисловість.

Основою кормової бази є польове кормовиробництво. Під кормовими культурами в Україні зайнято 26—37 % усієї посівної площі. Це — посіви кукурудзи на силос і зелений корм, однорічні і багаторічні трави, кормові ко­ренеплоди тощо. Другим важливим джерелом кормової бази є використання природних кормових угідь. їх площа в Україні ста­новить 7,8 млн га. У структурі сільськогосподарських угідь висока питома вага сіножатей в Поліссі і Лісостепу, а пасовищ — у Степовій зоні. В Україні налагоджено виробництво комбікор­мів на комбікормових заводах, у кормоцехах, де використову­ються різноманітні кормові домішки для підвищення якості кор­мів. Наявність кормової бази, її структура визначають спеціалізацію тваринництва. Так, райони розвинутого польового кормовироб­ництва спеціалізуються на молочному і молочно-м'ясному ско­тарстві, свинарстві, а наявність природних кормових угідь сприяє розвитку м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, вівчарства.

До складу продуктивного тваринництва входять скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство. Менше значення мають конярство, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо. Розрізняються і виробничі напрями залежно від того, для яких цілей використовуються тварини (молочне, м'ясо-молочне скотарство, сальне свинарство тощо). Провідною галуззю тваринництва в усіх природно-економічних зонах України є скотарст­во, яке має молочно-м'ясну і м'ясо-молочну спеціалізацію пере­важно в Поліссі і Лісостепу. За молочно-м'ясної спеціалізації ча­стка корів у продуктивному стаді становить 40—50 %, а за м'ясо-молочного напряму — до 40 %. У Степовій зоні переважає м'яс­ний і м'ясо-молочний напрям (корів у стаді 35—40 %). У при­міських АПК, що створюються навколо великих міст, промис­лових центрів Придніпров'я і Донбасу, рекреаційних районах для задоволення потреб міського населення в цільномолочній продукції — молочна спеціалізація скотарства, де частка корів у стаді становить 60—65 %. Тут і найвища удійність корів — З—4 тис. кг.

Найвища концентрація поголів'я великої рогатої худоби в пра­вобережному Лісостепу і на заході Поліської зони. Основні поро­ди корів в Україні — симентальська (Лісостеп, східне Полісся), лебединська (Чернігівська, Сумська, Харківська області), білоголова українська і чорно-ряба (Полісся і частково Лісостеп), сіра україн­ська (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Луганська області), бура карпатська (Карпати), червона степова (Степ).

Свинарство — друга за значенням і кількістю продуктивної ху­доби галузь тваринництва. Свинарство розмі­щене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визна­чається станом і характером кормової бази. Свинарство розви­вається переважно в районах інтенсивного землеробства, в райо­нах вирощування картоплі, цукрового буряку, фуражного зерна, а також у районах переробки сільськогосподарської продукції, хар­чової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Найбільша концентрація по­голів'я свиней у Поліссі і Лісостепу, особливо в Рівненській, Чер­каській, Київській, Хмельницькій, Вінницькій областях. У Полі­ській і Лісостеповій зонах галузь має м'ясо-сальний напрям, у Сте­пу — сальний. У приміських АПК переважає м'ясний напрям. Основні породи свиней — велика біла, що найбільше поширена в Поліссі, Лісостепу і на півночі Степової зони; українська біла сте­пова — у Степу, а також степова ряба, миргородська, довговуха біла та ін.

Серед галузей продуктивного тваринництва вирізняється пта­хівництво. Важливим чинником його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів'я птиці спосте­рігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігаєть­ся також у Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів). В Україні налічу­ється близько 150 млн голів птиці, 90 % з яких становлять кури.

Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізо­ваних господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбіль­ша концентрація поголів'я овець і кіз у степових та передгірських районах. У степу воно має вовняний напрям, у Лісостепу і Поліс­сі — м'ясо-вовняний. На кінець 2000 р. в Україні налічувалося 1,8 млн голів овець і кіз проти 8,4 млн голів у 1991 р.