logo
Новые_билеты_РПС

2.Економічний механізм регулювання ризику в екологічній безпеці.

Під оцінкою ризику розуміється процес визначення ймовірності виникнення негативної події (аварії) протягом певного періоду та масштабності наслідків для здоров’я людей, майна та навколишнього природного середовища .Кількісне значення ймовірності виникнення негативної події визначається на основі статистичних даних, або теоретичних моделей. Оцінка наслідків аварій здійснюється за допомогою математичного моделювання за всіма можливими сценаріями розвитку аварій. Оцінку ризику можна вважати ключовою ланкою визначення рівня небезпеки. Знаючи ймовірність аварій та очікувану величину втрат, можна уникнути важких аварій та катастроф, послабити їхню силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми.

Метою управління ризиками у сфері природно-техногенної безпеки є зменшення кількості та мінімізація соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні шляхом запровадження сучасних механізмів регулювання у цій сфері на основі ризик-орієнтованого підходу і забезпечення прийнятного рівня безпеки населення і територій. Для досягнення задекларованої мети необхідно розвивати:

􀂄 систему моніторингу, аналізу ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій як основи діяльності щодо зниження ризиків надзвичайних ситуацій;

􀂄 систему попередження надзвичайних ситуацій і механізмів державного регулювання ризиків;

􀂄 систему ліквідації надзвичайних ситуацій;

􀂄 систему підготовки керівного складу органів управління, спеціалістів і населення щодо зниження ризиків і зменшення масштабів надзвичайних ситуацій.

Основним завданням управління ризиком є визначення можливостей зменшення

несприятливих, небажаних результатів при заданих, наявних обмеженнях щодо ресурсіві часу. При цьому важливим моментом є зменшення сукупного ризику в даній системі (природно-техногенній безпеці) за рахунок так званого кумулятивного ефекту, коли ско-рочення ризику для одного елемента системи, завдяки причинно-наслідковим зв’язкам,мінімізує ризик для системи в цілому.

Економічний механізм зниження ризику має включати два напрями. Один із них пряме регулювання, яке здійснюється на основі цільових витрат бюджетного фінансування для реалізації заходів, спрямованих на забезпечення прийнятного рівня ризику.

Найбільш ефективним є зміщення акцентів фінансування в статтях бюджету на заходи зпревентивного зниження ризику, які включають, зокрема, моніторинг загроз, прогноз іпланування дій на випадок їх реалізації.

Другий напрям - опосередковане економічне регулювання, яке включає удосконалення податкового і кредитного механізмів, зокрема систему пільгових тарифів і ставок для реалізації заходів із зниження ризиків. Крім того, він включає розвиток системи страхування, яка повинна забезпечити обов’язкове державне страхування відповідальності суб’єктів - джерел загроз, а також населення тих територій, які найбільш уразливі до їх дії. Ці заходи повинні бути доповненні заходами з добровільного страхування життя і майна фізичних і юридичних осіб від ризиків .

Ядром державної системи управління техногенною та природною безпекою і, відповідно, управління техногенними і природними ризиками мають стати економічні механізми. Їхнє призначення - утворити економічний фундамент функціонування цієї системи на всіх рівнях управління безпекою, починаючи від об’єктового і закінчуючи загальнодержавним. В Україні необхідно удосконалити існуючі і ввести в дію всі ті інші економічні регулятори, які знайшли застосування у світовій практиці, а саме, податки, штрафи за шкідливі і небезпечні технології, санкції (відшкодування збитків, компенсація),страхування, фонди, пільги тощо. Метою економічного регулювання є акумулювання і реалізація превентивних за своїм характером витрат, які мають бути спрямовані на зниження техногенних і природних ризиків для населення, територій, соціальних, техногенних і природних об’єктів.