31. Вплив другої світової війни на господарство Німеччини. Післявоєнні перетворення в економіці. Виникнення фрн та її економічний розвиток в 50-ті – 60-ті рр. Хх ст..

Досягши достатньої військової і економічної могутності в 1939 році фашистська Німеччина розпочинає ІІ Світову війну, керуючись такими економічними цілями: розширення території Німеччини за рахунок інших країн, захват та використання їх сировинних, матеріальних, людських ресурсів в інтересах рейху.

Але Німеччина війну програла і в її результаті втратила майже половину свого національного багатства, 6,5 млн. німців було вбито, 2 млн. стали каліками. Були втрачені всі захоплені території. Східна Пруссія (теперішня калінінградська область РСФСР) відійшла до СРСР. Були розформовані німецька армія, повітряний і морський флот. Німеччина зобов’язувалась виплатити 20 млрд. дол.. репарацій державам переможцям. Її територію окупували війська СРСР, США, Англії і Франції.

Щоб визволити країну з катастрофічного положення було проведено господарські реформи, розроблені Людвігом Ерхардом. Опираючись на розроблену німецькими економістами теорію соціально-направленого ринкового господарства, метою якої було благополуччя для всіх громадян країни, враховуючи досвід гітлерівської командно-адміністративної економіки - Л. Ерхард провів грошову реформу, реформу цін та підприємств.

У червні 1948 р. гітлерівські рейхсмарки були об’явлені недійсними і вводились нові дойчмарки. На перших порах кожний німецький громадянин одержав 40 нових марок і підприємствам були видані необхідні суми для виплати співробітникам першої заробітної плати, а в подальшому вони повинні були існувати за рахунок своїх прибутків. Був створений новий загальнодержавний емісійний банк – Банк німецьких земель. Він регулював відношення з приватними банками та визначав суми їх обов’язкових грошових резервів.

Унаслідок реформи Ерхарда Німеччина подолала інфляцію, позбавившись від обезцінених гітлерівських грошей. Майже одночасно була проведена реформа цін.

На відміну від цінових реформ у Росії та Україні, де рівень цін не визначався і вони росли безконтрольно, в Німеччині був виданий закон проти волюнтаристського завищення цін. У спеціально виданих каталогах вказувався перелік розумних для ситуації цін з урахуванням грошових можливостей покупців. У цих умовах перехід від вільних цін (що встановлювались приватним виробником) не викликав їх катастрофічного росту, як у країнах Східної Європи. Ціни підвищувались, але всього на декілька відсотків.

Фундаментальними основами німецьких реформ залишилась приватна власність та свобода підприємництва. На цій базі робилась ставка на малий і середній бізнес та його підтримку через кредитну і податкову системи. Водночас обмежувались права монополій. Реформи Л. Ерхарда сприяли стабілізації економічної ситуації, позитивно вплинули на ріст продуктивності праці та загальне відродження німецької економіки.

В 1956 р. рівень випуску промислової продукції порівняно з довоєнним періодом подвоївся. Були відроджені також сільське господарство, транспорт, торгівля.

Одним з визначних напрямків урядового регулювання економічного росту став “Закон про стабілізацію кон’юнктури і сприяння економічного росту”, виданий у 1967 році. Згідно з законом був створений фонд вирівнювання кон’юнктури. Він передбачав ріст податків з підприємств в період буму та стимулюючі пільги в період спаду.

Загальним наслідком внутрішньо економічного розвитку і державного регулювання був вихід ФРН на третє місце в світовому промисловому виробництві і на перше місце в світовій торгівлі готовою продукцією.