14.2. Основні форми і географія зовнішньоекономічних зв’язків
Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза.
В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:
взаємовигідна міжнародна торгівля;
надання кредитів і позик;
створення спільних підприємств;
торгівля технологіями або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;
спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів;
міжнародний туризм;
запозичення досвіду і підготовка кваліфікованих кадрів за кордоном;
співробітництво у галузі науки та техніки;
співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної інформації;
культурні зв’язки між країнами світу;
залучення іноземних інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними розробками, сприяння їх використанню.
Найтісніші зв’язки з усіх форм зовнішньоекономічного співробітництва ми маємо з Російською Федерацією. Це пояснюється багатьма факторами: багатовікова співпраця в науковій галузі, спільна робота над різними проектами, однакові долі поколінь людей і т. ін. та і експортний потенціал України був досить вагомий.
Протягом багатьох років вона займала провідне місце серед інших країн СРСР. За окремими видами експортних поставок питома вага України становила: по залізній руді - 98%, по марганцевій руді - 100%, по чавуну і трубах - 75%, ковальсько-пресовому обладнанню і сільськогосподарських машинах - 70%, екскаваторах і сортовому прокату - 60%.
В останні роки дещо змінилась структура експорту в сторону переважання сировинних ресурсів.
Зовнішньоекономічна діяльність України, зрозуміло, потребує докорінної перебудови. Насамперед необхідно обмежити обсяг експорту сировини і підвищити в ньому частку продукції обробних галузей, а також удосконалити структуру імпорту. Реальними основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати вітчизняні підприємства військово-промислового комплексу, адже на них зосереджено високоякісне обладнання, сучасні технології, висококваліфіковані фахівці.
Значне місце у зовнішньоекономічному співробітництві повинні відігравати і підготовка кваліфікованих кадрів для іноземних країн у наших вищих навчальних закладах, співробітництво в галузі науки та техніки, обмін технологіями, ліцензіями і розробками, міжнародний туризм, культурні зв’язки між країнами і т. ін.
Основним напрямком зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення співробітництва з державами колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвинутими країнами світу. Це позитивне явище, але слід розуміти, що найбільша частка експорту й імпорту продукції приходиться на найближчих наших сусідів - Російську Федерацію, Білорусь, Казахстан, Туркменістан, Польщу і Німеччину. Форми зовнішньоекономічного співробітництва із кожною з країн світу різні, але вони підпорядковані отриманню як економічного, так і політичного зиску.
Географія зовнішньоекономічних зв’язків
Україна як самостійна країна уже налагодила зовнішньоекономічні зв’язки більше, ніж зі 180 країнами усіх континентів європейського, африканського, азіатського та американського в тому числі в 34 країнах створено торгові місії.
З країнами СНД зовнішньоекономічні зв’язки розвиваються переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торгівельних режимів на засадах взаємної рівності. Основні форми зв’язків - торгівля товарами гірничодобувної промисловості та розташування підприємств нафтопереробки, створення спільних підприємств.
Основною метою розвитку зв’язків із країнами Європейського Союзу є забезпечення економічної інтеграції у загальноєвропейський економічний простір. Основна мета - розширення доступу українських товарів на європейські ринки, поглиблення виробничих кооперацій, гармонізація економічного законодавства до стандартів ЄС та світової системи торгівлі.
З країнами «Великої вісімки» - США, Великою Британією, Канадою, Японією, Італією, Францією, Німеччиною, Росією основна робота направляється на: отримання постійного статусу найбільш сприятливої нації з метою запобігання дискримінаційним обмеженням у торгівлі; врегулювання питань щодо обмежень ряду товарів на північноамериканські ринки (метал, ядерні матеріали, текстиль та залучення інвестицій в українську економіку; розвиток наукових досліджень у сферах енергетики, космосу, екології, охорони здоров’я, інформатики, агропромислового комплексу і т.ін.
З країнами Чорноморської зони економічного співробітництва (Туреччина, Болгарія, Румунія) проводиться робота по організації торгівлі, туризму, судноплавства та розвитку придунайської торгівлі.
Країни Близького та Середнього Сходу (Ліван, Кувейт, Єгипет, Сирія, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати) цікавлять Україну як такі, що мають значні запаси енергоносіїв. Крім того, цей регіон потребує спорудження промислових і цивільних об’єктів, і Україна зацікавлена надавати інженерно-технічну допомогу у їх спорудженні та українські підприємства військово-промислового комплексу можуть отримати необхідні замовлення на забезпечення цих країн озброєнням.
Значним резервом для збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій можуть бути Індія і Китай. Крім того, країни цікавлять Україну як постачальники дешевої сировини для легкої, харчової і хімічної промисловості.
Пакистан являється значним закупівельником продукції військово-промислового комплексу України, особливо танків.
Багато років Україна має різні форми співробітництва з Іраном. В цій країні налагоджено масове виробництво літаків АН-140, на електростанції поставляються електротурбіни, і наші інженери беруть участь у налагодженні обладнання на цих підприємствах.
Країни Південно-Східної Азії - В’єтнам та Індонезія можуть стати значними партнерами для торгівлі з ними продукцією машинобудівної промисловості України та надання інженерно-технічних послуг та підготовки кадрів. Крім того, в ці країни збільшувався обсяг експорту металопрокату, виробів важкого машинобудування, мінеральних добрив.
В країни Південної Америки (Бразилія, Аргентина, Чилі, Мексика й ін.) Україна поставляє енерготурбіни, трактори, екскаватори, автонавантажувачі, крани, а українські спеціалісти беруть участь у будівництві різних об’єктів. Україна надає послуги Аргентині, Бразилії і Чилі у реалізації їх космічних програм.
Для революційної Куби з України поставляються трактори, сільськогосподарські машини, мінеральні добрива. На цукрових заводах України переробляється їхній цукор-сирець з цукрової тростини, раніше велась підготовка кадрів різних спеціальностей в навчальних закладах. В знак подяки, починаючи з 1986 р. на Кубі щорічно лікується понад тисячу дітей із забруднених після Чорнобильської катастрофи територій.
У багатьох країнах світу інтереси України спрямовуються на реалізацію економічних інтересів і безпеки, проникнення її товарів та послуг на їх ринки, збільшення її експорту й надходження в країну валютних надходжень та інвестицій.
Вигідне геостратегічне положення України дасть можливість стати в майбутньому однією з головних транспортних перехресть автомобільних і залізничних доріг, магістральних нафто- і газопроводів, портів. Ринкові відносини вимагають певної плати за транспортні операції, та за забруднення навколишнього природного середовища. В країні ведеться велика робота по впорядкуванню всієї транспортної системи. Будуються автомобільні дороги Харків-Дніпропетровськ, Київ-Одеса, українська ділянка автотраси Варшава-Київ, впорядковуються залізничні колії та вокзали.
Свою стабільність, передбачуваність і прагнення розвивати дружні відносини з країнами світу Україна засвідчила, уклавши угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом, з Російською Федерацією та іншими країнами світу.
- 1. Предмет, метод і завдання дисципліни
- 1.1. Продуктивні сили як невід’ємна складова розвитку економіки
- 1.2. Предмет, мета, структура і задачі науки
- 1.3. Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни
- 2. Теорії та концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- 2.1. Теоретичні підходи до розміщення продуктивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва
- 2.2. Економічні передумови розміщення продуктивних сил України
- 2.3. Етапи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил і галузей економіки
- 3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- 3.1. Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил
- 3.2. Основні принципи і фактори розміщення продуктивних сил
- 3.3. Аналіз і формування економічного розвитку регіонів
- Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил.
- 4. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил
- 4.1. Сутність, функції, критерії та принципи економічного районування
- 4.2. Типи економічних районів
- 4.3. Територіальна організація продуктивних сил України
- Територіальна організація продуктивних сил України.
- 5. Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил і рівнів економічного розвитку регіонів
- 5.1. Методи аналізу територіальної організації економічної системи
- 5.2. Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництв
- 6. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- 6.1. Сутність природно-ресурсного потенціалу, його структура та економічна оцінка
- 6.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу
- 6.3. Охорона природних ресурсів
- Охорона природних ресурсів.
- 7. Населення і трудові ресурси
- 7.1. Чисельність населення та джерела його формування
- 7.2. Урбанізація та її наслідки
- 7.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
- Урбанізація та її наслідки.
- 8. Виробничий та науково-технічний потенціал
- 8.1. Виробничий потенціал
- 8.2. Науково-технічний потенціал
- 9. Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- 9.1. Сутність та структура народного господарства
- 9.2. Місце України за рівнем економічного розвитку
- 9.3. Поділ народного господарство за формами власності
- Місце України за рівнем економічного розвитку.
- 10. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки України
- 10.1. Особливості формування й аналізу міжгалузевих комплексів
- 10.2. Структурна переорієнтація економіки України
- 11. Сутність регіональної економіки та її територіальні особливості
- 11.1. Сутність регіональної економіки
- 11.2. Регіональні системи ринкових відносин
- 11.3. Особливості регіонального ринку
- 12. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- 12.1. Особливості регіонального розвитку територій України
- 12.2. Діагностика регіонального розвитку
- 12.3. Принципи системно-діагностичного аналізу регіонального розвитку
- 13. Регіональна економічна політика України та управління регіональним розвитком
- 13.1. Поняття, цілі, основні принципи та завдання державної регіональної економічної політики
- 13.2. Етапи та механізми реалізації державної регіональної економічної політики
- 13.3. Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- 14. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і регіонів
- 14.1. Об’єктивні передумови розширення зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.2. Основні форми і географія зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.3. Сучасний стан і проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України