2.1. Теоретичні підходи до розміщення продуктивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва
Наука про розміщення продуктивних сил є однією з складових економічних наук і виникла наприкінці ХІХ століття. Основи ринкової теорії розміщення виробництв заклали західні вчені-економісти Й. Тюнен, А. Вебер, А. Льош, В. Кристаллер, І. Ізард, а також американські вчені Дж. Чарлі і Пітер Хагет та ін.
Класична модель розміщення сільськогосподарських об’єктів Йогана Тюнена, створена ще у 1825 році, викладена в книжці «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки». Автор розглянув різні варіанти розміщення сільськогосподарських об’єктів по відношенню до ринку збуту продукції і дійшов до висновку, що вирішальний вплив на ефективність цього виробництва (доходність фермерства) здійснюють, насамперед, витрати на перевезення продукції.
Так, німецький вчений Альфред Вебер у 1909 році в книжці «Теорія розміщення промисловості», приходить до висновку, що розміщення промислових об’єктів визначається трьома факторами: транспортною і робочою орієнтацією, а також агломерацією підприємств. Це означає, що підприємство може ефективно функціонувати при наявності хорошого місця розташування, добре розвинутого транспортного сполучення та при наявності робочої сили як творця матеріальних благ.
У 40-х роках XX століття професор Август Льош розглянув теоретичні питання розміщення, як всього господарського сектору держави, так і його окремих економічних районів, але основну увагу приділив ринкам збуту продукції і доводив концепцію, що єдиною метою при розміщенні підприємства має бути максимальний прибуток..
Серед багатьох наукових теорій, що характеризують проблему розміщення продуктивних сил у країнах ринкової економіки, виділяється теорія «географічного детермінізму», при якій географічне середовище розглядається як визначальний фактор розміщення і розвитку промисловості будь-якого регіону чи країни в цілому. Різновидом цієї теорії є так званий «вульгарний географізм», суть якого полягає в тому, що визначальною силою людського суспільства (зокрема розміщення продуктивних сил) вважаються природні умови. Саме вони, на думку прихильників цього напрямку, формують структуру і розміщення виробництва, визначають економічні і соціальні особливості життя людей у різних кліматичних поясах планети Земля.
Засновником цієї теорії вважається американський дослідник Елсворт Хентінгтон. який у книзі «Характер рас у світлі впливу природного середовища, природного відбору та історичного розвитку» виклав концепцію, що процес суспільного розвитку - це наслідок впливу природних сил. Він вважав, що характер суспільного ладу визначається рельєфом, кліматом, ґрунтами, рослинним та тваринним світом. За його твердженням, під впливом природних елементів складаються риси господарського розвитку і навіть поведінка людей.
Проблеми РПС з 60-х років XX століття стали центром уваги радянської економічної науки. В системі Національної академії наук України довгий час працює Рада з вивчення продуктивних сил, а результати її роботи знайшли широке застосування при обґрунтуванні розміщення новобудов, формуванні промислових об’єктів і т. п. Суттєвий внесок у розвиток науки про розміщення продуктивних сил в умовах України зробили сучасні вчені Діброва О. Т., Паламарчук М. М., Заставний Ф. Д., Ващенко П. Т., Качан Є. П. та ін.
До 1992 року в Україні переважали соціалістичні принципи в розміщенні продуктивних сил, які були орієнтовані, в основному, на командні методи при виборі місць розміщення виробництв і населення, визнавали провідну роль соціалістичного способу виробництва в забезпеченні якості продукції і гарантували плановість самого виробництва, розподіл і споживання продуктів праці.
З переходом України до ринкових відносин виявилася невідповідність попередніх підходів до розміщення продуктивних сил вимогам теорії ринкового розміщення, які були створені економічними школами Заходу. Усунення цих недоліків є актуальною задачею сучасної теоретичної і практичної економіки України. В умовах переходу до перерозподілу продуктів праці на основі вільної конкуренції, питання аналізу існуючого положення з РПС в Україні набувають важливого значення і потребують вдосконалення варіантів розміщення виробництв, що склалися, вирівнювання економічних потенціалів окремих регіонів, вирішення проблеми зайнятості населення і т ін.
В Україні проблеми розміщення продуктивних сил були і залишаються в центрі уваги економічної науки і директивних органів. У країні діє науковий центр з розміщення продуктивних сил, в якому, використовуючи позитивні моменти всіх теорій, обґрунтовуються теоретичні положення раціоналізації територіального поділу праці, ресурсозбереження, економії витрат праці і фондів і досягається забезпечення стабільного розвитку.
Науковці центру беруть участь у підготовці програм розвитку всіх галузей народного господарства на перспективу як у регіональному аспекті, так і в цілому по країні.
У розробку теорій розміщення продуктивних сил вагомий внесок внесли українські вчені О.М. Алимов, К.Г. Воблій, СІ. Дорогунцов, М.І. Долішній, Ф.Д. Заставний, М.П. Пістуи та багато інших.
- 1. Предмет, метод і завдання дисципліни
- 1.1. Продуктивні сили як невід’ємна складова розвитку економіки
- 1.2. Предмет, мета, структура і задачі науки
- 1.3. Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни
- 2. Теорії та концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- 2.1. Теоретичні підходи до розміщення продуктивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва
- 2.2. Економічні передумови розміщення продуктивних сил України
- 2.3. Етапи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил і галузей економіки
- 3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- 3.1. Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил
- 3.2. Основні принципи і фактори розміщення продуктивних сил
- 3.3. Аналіз і формування економічного розвитку регіонів
- Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил.
- 4. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил
- 4.1. Сутність, функції, критерії та принципи економічного районування
- 4.2. Типи економічних районів
- 4.3. Територіальна організація продуктивних сил України
- Територіальна організація продуктивних сил України.
- 5. Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил і рівнів економічного розвитку регіонів
- 5.1. Методи аналізу територіальної організації економічної системи
- 5.2. Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництв
- 6. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- 6.1. Сутність природно-ресурсного потенціалу, його структура та економічна оцінка
- 6.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу
- 6.3. Охорона природних ресурсів
- Охорона природних ресурсів.
- 7. Населення і трудові ресурси
- 7.1. Чисельність населення та джерела його формування
- 7.2. Урбанізація та її наслідки
- 7.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
- Урбанізація та її наслідки.
- 8. Виробничий та науково-технічний потенціал
- 8.1. Виробничий потенціал
- 8.2. Науково-технічний потенціал
- 9. Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- 9.1. Сутність та структура народного господарства
- 9.2. Місце України за рівнем економічного розвитку
- 9.3. Поділ народного господарство за формами власності
- Місце України за рівнем економічного розвитку.
- 10. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки України
- 10.1. Особливості формування й аналізу міжгалузевих комплексів
- 10.2. Структурна переорієнтація економіки України
- 11. Сутність регіональної економіки та її територіальні особливості
- 11.1. Сутність регіональної економіки
- 11.2. Регіональні системи ринкових відносин
- 11.3. Особливості регіонального ринку
- 12. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- 12.1. Особливості регіонального розвитку територій України
- 12.2. Діагностика регіонального розвитку
- 12.3. Принципи системно-діагностичного аналізу регіонального розвитку
- 13. Регіональна економічна політика України та управління регіональним розвитком
- 13.1. Поняття, цілі, основні принципи та завдання державної регіональної економічної політики
- 13.2. Етапи та механізми реалізації державної регіональної економічної політики
- 13.3. Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- 14. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і регіонів
- 14.1. Об’єктивні передумови розширення зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.2. Основні форми і географія зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.3. Сучасний стан і проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України