Факторні передумови міжнародної торгівлі України. Спеціалізація України як фактор національного розвитку

До здобуття незалежності Україна повністю була інте­грована в економічну систему колишнього СРСР і не могла виступати самостійним суб’єктом міжнародних економіч­них відносин. Розвал торгівлі з союзними республіками після розпаду СРСР паралізував зовнішньоторговельні зв’язки країни. Вони мали перебудовуватися згідно з нови­ми критеріями та вимогами.

Міжнародна торгівля - сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Під терміном «зовніш­ня торгівля» розуміють торгівлю будь-якої країни з інши­ми країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпор­ту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Перехід до розбудови сучасної міжнародної економічної діяльності (МЕД) має для України особливе значення. Україна успадкувала від колишнього СРСР застарілу народногосподарську структуру, що не могло не позначитися на участі країни в міжнародному по­ділі праці. Оскільки якісний стан зовнішнього сек­тора економіки перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з видом структурного рівня міжнародного поділу праці, то для міжнародної торгівлі України були характерні всі структурні недосконалості й вади.

Становлення України як незалежної держави супрово­джувалося численними негативними проявами для її еко­номіки: розпадом економіки СРСР, РЕВ та країн всього соціалістичного табору, переорієнтацією їх на більш кон­курентоспроможну продукцію. Це посилило такі значні економічні негаразди як гіперінфляція, зупинка більшості підприємств унаслідок неконкурентоспроможності вітчиз­няної продукції на внутрішньому ринку порівняно з імпорт­ними товарами, які заполонили його, відсутність численних видів необхідної сировини (яка раніше постачалася з рес­публік СРСР), гостра обмеженість власних енергоресурсів та гіперзростання цін на їх імпорт та інші. Внаслідок тако­го погіршення внутрішньої економічної ситуації експортні позиції України в міжнародному поділі праці значно по­слабшали: склалася ситуація необхідності знову завоюван­ня місця для національної спеціалізованої продукції в МПП, яке відбулося у попередні роки.

Україна хоча і має значні поклади вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, мінеральних солей, інших видів корисних копалин, функціонування її націо­нального відтворювального комплексу значною мірою за­лежить від енергосировинних поставок з інших країн.

Причинами, які зумовлюють інтерес до міжнародної торгівлі, є додаткові можливості отримувати прибутки від розширення ринків збуту, заощаджувати кошти завдяки іноземним закупівлям більш дешевих або ефективних то­варів, необхідність отримувати дефіцитні, нетипові для даної місцевості ресурси. В економічній теорії Е. Хекшером та Б. Оліном було обґрунтовано систему мотивації учасни­ків міжнародної торгівлі, які спеціалізуються на певній її номенклатурі.

Зовні МПП виявляється через спеціалізацію, яка являє собою процес виокремлення виробництв і зосередження їх на виробництві лише певної групи товарів чи послуг. Вона є тим вужчою (глибшою), чим менша номенклатура виробів.

Результатом функціонування спеціалізованих підпри­ємств є вироблена спеціалізована продукція, частина якої входить до міжнародного обміну. Показником глибини спеціалізації міжнародної діяльності країни є частка на світовому ринку експорту спеціалізованої продукції в за­гальному обсязі експорту країни.

Нині в експорті України значна частка припадає на тех­нологічну спеціалізацію, яка включає експорт мінеральної та сільськогосподарської сировини та напівфабрикатів первинних стадій переробки металургійної, металообробної та хімічної галузей промисловості для подальшої перероб­ки в країнах-імпортерах. Сировинна експортоорієнтованість у спеціалізації змушує посилювати техніко-технологічний рівень вказаних галузей, що в умовах жорсткої об­меженості власних та залучених іноземних інвестицій сприяє подальшій деформації економіки України в сиро­винному напрямку, зосередженню на первинних, недоско­налих, брудних технологіях, а в підсумку - локалізації у промисловій ніші поряд з країнами чітко визначеного сировинного профілю в МПП

Не менш важливою в МПП є предметна спеціалізація, тобто випуск готових виробів. Це передусім товари народ­ного споживання: текстиль, одяг, вино, фармацевтичні вироби. Серед товарів виробничого призначення - невелика кількість літаків, кораблів, машин та устаткування. Значне місце посідає експорт зброї та військової техніки.

Наявність значного науково-технічного потенціалу ство­рює підвалини для розширення предметної спеціалізації України на складних і наукомістких виробах машинобуду­вання та приладобудування, електроніки й радіотехніки, на програмних продуктах.

Але виникають проблеми неконкурентоспроможності власної продукції перш за все на внутрішньому ринку та державної підтримки виробників продукції, яка вже має світове визнання. До останньої на­лежить продукція космічного будування та військово-про­мислового комплексу. Але слід зазначити, що можливості розвитку наукомісткої продукції в Україні значно підірва­но відтоком приблизно третини науково-інтелектуального потенціалу, бо приблизно така частина кадрів з найвищою кваліфікацією (докторів і кандидатів наук) виїхали до ін­ших країн. Крім того, за технічною озброєністю лише 10% галузевої науки спроможні працювати на світовому рівні. Проте її спрямування на передові технології, ноу-хау міс­тить значний потенціал розвитку складних спеціалізованих виробництв.

Для України процес входження у світове господарство супроводжується формуванням нераціональної структури експорту, а отже, малоперспективної моделі міжнародної спеціалізації. Основні риси сучасної моделі міжнародної спеціалізації економіки країни пов’язані з тим, що Укра­їна експортує на міжнародні ринки ті товари (харчові продукти, руди, метали, передусім чорні), які є відносно малодинамічними та характеризуються скороченням їх­ньої частки в глобальних продажах товарів. На цих ринках до того ж панує жорстка цінова конкуренція, і цінові пере­ваги можуть дуже швидко переходити до інших країн, особливо якщо стосовно країни вживаються обмежуваль­ні, дискримінаційні торговельно-економічні заходи. Вод­ночас вкрай мізерними є поставки на високотехнологічні ринки, які визначають перспективи розвитку світової економіки.

Домінування в структурі вивезення низькотехнологічної та сировинної продукції зумовлено фронтальним відставан­ням від провідних індустріальних країн у базових напрямах науково-технічного прогресу, застарілістю обладнання. Неефективний імпорт «відповідає» несприятливим умовам заощадження, типовим ситуаціям, за яких фінансові кошти спрямовуються на задоволення споживчих потреб, а не на інвестиції, не на модернізацію виробництва.