Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «фактор», їх об’єктивний характер.

Починаючи вивчення теми, слід врахувати, що процес розміщення відбувається як під впливом дії об’єктивних законів та закономірностей, так і під впливом волі суб’єкта (людини).

У XXI століття людство входить з новою соціальною і природоохоронною концепцією, виробленою під егідою ООН - Кон­цепцією стійкого розвитку, яка спрямована на збалансованість соціально-економічного і екологічного розвитку країни, покращення стану природного середовища та розв'язання глобальних світових проблем, ураховуючи загострену екологічну ситуацію в Україні, як стратегічний орієнтир і для нашої країни. А це передбачає першочерговість вирішення природно- і соціально-екологічних проблем, запровадження нової філософії суспільно-природних відносин, спрямованої на їх паритетність, урівноваже­ність енергобалансу, забезпечення високої якості життя сучасного і прийдешніх поколінь, покращення демографічної та економічної ситуації. Широкомасштабні суспільно-економічні трансформації, потреба у яких викликана адаптацією до ринкових відносин на засадах стійкого розвитку, зумовлюють відповідні зміни у теоре­тичних засадах розміщення продуктивних сил та регіональної економіки і підтверджують важливість урахування дії економічних законів, характерних для всіх суспільно-економічних формацій. Саме під їхнім впливом відбувається розміщення продуктив­них сил і районоформування в нашій країні.

Економічні закони - це об'єктивні закони розвитку суспі­льства, що відображають необхідні виробничі відносини людей у процесі суспільно корисної праці, у першу чергу при виробницт­ві, розподілі, обміні й споживанні благ та послуг. Закони відо­бражають певні сталі, необхідні об'єктивні відношення, що про­являються незалежно від волі людей у дії численних закономірностей, які властиві тим чи іншим процесам і явищам. До таких законів належать закони економії часу, суспільної праці, суспільного поділу праці, концентрації виробництва та ін.

Закономірність - це об'єктивно існуючий суттєвий зв'язок явищ і процесів природи і суспільного життя, що повторюється в часі. Закономірності розміщення продуктивних сил відбивають найбільш загальні відносини між природою, населенням і виробництвом на певній терито­рії та є просторовим виявом дії окремих економічних законів. Так, наприклад, закон комплексного розвитку виробництва у просторовому аспекті виступає як закономірність територіальної комплексності, закон концентрації виробництва - як закономірність територіальної комплексності, закон концентрації виробни­цтва - як закономірність територіальної концентрації виробництва. Інколи закономірність може трактуватись як прояв дії декількох законів (закономірність територіальної ефективності).

На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил – це правила діяльності та управління економікою, основні положення економічної політики держави в реалізації законів розміщення.

Дотримання цих принципів дуже важливе при реалізації регіональної політики держави.

Закономірності і принципи реалізуються на основі врахування факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил.

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розташування господарського об’єкта, територіально-виробничого комплексу, розміщення підприємств певної галузі. У теорії регіональної економіки фактор розміщення є одним з центральних понять. При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об’єктів.

Отже, закони, закономірності, принципи і фактори мають об’єктивний характер. Вони є відображенням об’єктивної реальності.