2.Л.Ю. Яцківський, д.В.Зеркалов Загальний курс транспорту. Нав. Посібник. К., «Арістей» 2007, -480, стор.36-40

Мережа шляхів сполучення — це сукупність усіх шляхів, що з'єднують населені пункти країни чи окремого ре­гіону. Транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризує рівень потенційної транспортної забезпече­ності держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямів визначають значною мірою обсяг транспортної ро­боти. Формування транспортної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як загалом, так і окре­мих видів транспорту, проходження основних магістралей ви­значаються галузевою структурою господарства, його вироб­ничою спеціалізацією, територіальною організацією, густо­тою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним по­ложенням території країни або її регіонів.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, га­лузева структура народного господарства та його територіа­льна організація, рівнинний рельєф, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщення за­лізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту. До транспортної мережі шляхів відносяться залізничні лінії, ав­томобільні дороги, внутрішні водні шляхи, повітряні лінії, трубопроводи. Довжина шляхів сполучення наведена в таб­лиці 1.1.

Таблиця 1.1. Довжина шляхів сполучення

Залізничні магістралі з'єднують в одне ціле окремі райо­ни країни з різною спеціалізацією господарства, внутрішні території з портами й іншими країнами, великі промислові центри з сільськогосподарськими зонами і місцями відпочин­ку та лікування. Залізнична мережа України включає шість залізниць: Львівська, Південно-Західна, Донецька, Одеська, Придніпровська, Південна. Експлуатаційна довжина залізни­чних колій загального користування складає 22,3 тис. км, з них електрифіковано — 9,1 тис. км (41% від загальної довжи­ни). Характеристика залізничних шляхів сполучення наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Залізничні шляхи сполучення

Найбільшу експлуатаційну довжину залізничних колій загального користування мають Донецька (7,3%), Дніпропет­ровська (7%) і Харківська (6,8%) області, найменшу — Черні­вецька, що складає 1,9% від їх загальної довжини.

При середній густині залізничної мережі 37 км/тис.км² території найвищими показниками виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетровсь­ка, Харківська та Тернопільська області, а також Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока густота залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикордонним розташуванням та галузевою структурою господарства. В Цих областях густота залізниць коливається від 41 до 61 км/тис. км² території.

Довжина автошляхів загального користування станови­ла у 2000 р. 169,5 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 163,8 тис. км (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Довжина автомобільних доріг загального користування по регіонах (тис. км)

Серед доріг з твердим покриттям 8% займають дороги державного та 92% місцевого значення. Довжина автомобіль­них доріг загального користування з цементобетонним та ас­фальтобетонним покриттям становить 3,5% до загальної дов­жини доріг з твердим покриттям, з чорним гравійним і чор­ним шосе — 43%.

З 1990 до 2000 р. довжина автомобільних доріг загального користування зросла на 1,7 тис. км, а з твер­дим покриттям — на 6,6 тис. км. Найбільша кількість шляхів з твердим покриттям у Дніпропетровській та Харківській обла­стях, найменша — в Чернівецькій. Автомобільні дороги з тве­рдим покриттям першої категорії займають — 1,3%, другої —7,8, третьої — 17,7, четвертої — 65,6, п'ятої — 7,5%. В 2000 р. підприємствами та організаціями всіх форм власності введено в дію 294 км доріг загального користування з твердим по­криттям. Довжина вулиць у містах і селищах міського типу у 1997 р. становила 87,3 тис. км.

Середня густота доріг з твердим покриттям в Україні складає 271 км/тис.км². Найбільш високі показники мають за­хідні області 300 км/тис.км² і нижче. Лише в Донецькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км² і вище.

У сільській місцевості важливе значення мають авто­шляхи місцевого і внутрішньогосподарського підпорядкуван­ня. Загальна довжина доріг з твердим покриттям місцевого значення складає 150,8 тис. км, майже 30% яких не мають твердого покриття і в період несприятливих погодних умов стають непридатними. Внаслідок цього народногосподарсь­кий комплекс України, зокрема галузі АПК, несуть великі ма­теріальні збитки.

Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв'язках необхідне будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобе­тонним покриттям і багаторядним рухом.

Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування становить 2,4 тис. км, густота — 4 км шляхів на 1000 км² території.

Довжина магістральних трубопроводів загального кори­стування в 2000р. становила 43,2 тис. км, з яких 35 тис. км — газопроводи.

Транспортні системи країн Європи та СНД мають високі показники розвитку всіх видів транспорту. Транспортна ме­режа України поки що значно менша, ніж в розвинутих захід­ноєвропейських країнах. Так у Франції та Німеччині, площа і кількість населення яких приблизно співпадає з Україною довжина автомобільних доріг відносно нижча в 4,8 і 3 рази. За якістю доріг та рівнем сучасного їх обслуговування західноєвропейські країни в десятки разів переважають Україну.

Показник довжини залізничних колій в Україні можна порівняти з Польщею — відповідно 22,5 та 23,2 тис. км.

Найвищий показник серед країн Європи має Німеччи­на — 38,1 тис. км, серед країн Східної Європи — Польща — 23,2 тис. км. Довжина електрифікованих залізничних колій в усіх країнах Європи зростає відповідно до протяжності залізнич­них колій, що пов'язане з розвитком європейських транспор­тних коридорів та пріоритетністю залізничного транспорту як екологічно чистого виду.

Найбільша густота залізничних колій (кілометрів на 10 тис. мешканців) спостерігається у країнах Східної Європи Чехії, Угорщині, Словаччині. Україна має близькі зна­чення до Болгарії, Румунії, а серед країн СНД — до Молдови та Вірменії.

Густота залізничних колій загального користування на 1 тис. км² найвища у Чехії, Німеччині, Угорщини. Україна має найнижчий показник серед країн Європи, але найвищий — серед країн СНД.

Показник довжини автомобільних доріг України на кі­нець 1998 р. був четвертим після Франції, Німеччини та Польщі, причому він в шість разів менший, ніж у Франції. За період 1990-1998 рр. довжина автошляхів у Франції зросла на 170, в Україні — на 0,7 тис. км (падіння виробництва та інерційна переорієнтація транспортних потоків не зумовлювали розви­ток перевезень в Україні). Густота автошляхів в Україні в розрахунку на 1 тис. км² наднизька порівняно з країнами Єв­ропи. Серед країн СНД Білорусь та Грузія мають вищий пока­зник. У розрахунку на 10 тис. мешканців співвідносні показни­ки з Україною мають Угорщина, Румунія, Словаччина та кра­їни СНД — Росія, Грузія, Молдова.

Світова транспортна система сформувалась у XX ст. Вона внутрішньо неоднорідна, і попервах у ній можна вирізнити транспортні системи економічно розвинених країн і країн, що розвиваються. Транспорт економічно розвинених країн має складну структуру і представлений усіма видами. Особливо високим рівнем розвитку транспорту відзначаються США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Канада. На ці країни випадає 78 % загальної протяжності світової транспортної мережі та 85 % вантажообігу світу. У країнах, що розвиваються, транспортна система відображає територіальну структуру господарства — з'єднує райони видобування мінеральної сировини або райони плантаційного господарства і порти (експортна орієнтація економіки). Щільність транспортної мережі в економічно розвинених країнах становить 50—60 км на кожні 100 км2 території, а в країнах, що розвиваються, — лише 5—10 км.

У світовій транспортній системі вирізняють декілька регіональних транспортних систем або підсистем. Найвищого рівня серед них досягла транспортна система Північної Америки — майже 30 % загальної довжини всіх світових шляхів. Регіональна транспортна система Європи за багатьма показниками поступається системі Північної Америки, але перевищує її щільністю мережі й частотою руху. Транспортні відмінності в Азії настільки великі, що в її межах вирізняють декілька транспортних систем, як-от: високорозвинену систему Японії, систему Китаю, систему Індії, систему країн Південно-Західної Азії. Те саме стосується Африки, де існують значні відмінності між Північною Африкою та Африкою на південь від Сахари, Латинської Америки. В Австралії склалася регіональна транспортна система. Єдина регіональна транспортна система характерна і для країн СНД.

Розділ 2. Географія основних видів транспорту.