Література.

1 .Є.П.Качан Економічна і соціальна географія світу. Нав.посібник. Тернопіль, СМП «Астон», 1999, 368 стор. 125-132.

2..Б.П.Яценко Економічна географія світу. Підручник, К.; «Артек» 2000,-287, стор. 126-131

Площа – 301 тис. км² . Населення – 57 млн. чоловік» Столиця – Рим.

Італія – велика країна Середземномор’я, що входить до складу «великої сімки». Вона займає Апеннінський півострів, острови Сицилію, Сардинію та інші дрібні острови. У сучасних межах держава сформувалась у 1870 р. шляхом об’єднання князівств.

Італія – парламентська республіка. Главою держави є президент, строк повноважень якого – 7 років. Законодавчі функції має парламент, що складається з Сенату і Палати депутатів. Рада Міністрів має виконавчі функції, голову її назначає президент.

Населення. Італія – одно національна країна 96 % її жителів італійці, які розмовляють на різних діалектах; 2 % населення – словенці, греки, албанці, франко-провансальці, фріули, тірольці. Природний приріст населення постійно знижується. Механічний рух населення традиційно високий. У 70-80-х роках еміграція перевищувала середньоєвропейські по-казники. Всього за останні 100 років з країни виїхало 22 млн. чоловік. Господарство. Сучасна Італія – розвинута індустріально-аграрна країна, вартість промислової продукції якої у 5-7 разів перевищує вартість продукції сільського господарства. Значно менша, порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, частка наукоємних галузей, проте більша частка дер­жавної власності. Транспорт. Оскільки країна розташована на півострові і островах, провідна роль у зовнішніх перевезеннях належить морському транспорту. Найбільшими портами Італії є Трієст і Генуя, а всіх портів налічується близько чотирьох десятків. Для внутрішніх перевезень використовують першокласні автомагістралі. За кількістю автошляхів Італія поступається в Західній Європі тільки Німеччині. Більшість автомагістралей розташована вздовж залізниць, найпотужнішою з них є «Автострада Сонця» (Мілан – Рим Неаполь ). Значення залізниць дещо зменшилось через розширення автострад, яких найбільше на півночі. Останніми десятиліттями велику роль почали відігравати трубопроводи, в тому числі трансконтинентальні. Нафтопроводи з Алжиру , Тунісу пролягають, по дну Середземного моря, далі через Сицилію і Апеннінський півострів за межі Італії. Зовнішньоекономічні зв’язки. У міжнародному поділі праці країна виступає як постачальник на світовий ринок продукції машино будування (42 % експорту), легкої промисловості (текстиль, взуття, одяг), сільськогосподарської продукції (цитрусові, овочі, вина, фрукти). В господарство Італії надходять інвестиції зі США та західноєвропейських країн. Головними торговельними партнерами Італії є європейські країни (45 % зов­нішньоторговельного обороту), США і Японія. До 35 % зовнішньоторговельних операцій припадає на нафтогазоносні країни Близького Сходу і країни Латинської Америки. Значні прибутки Італія одержує від туризму (6 млрд доларів щорічно).

Тема 20. Географія доріг і транспорту високорозвинених «малих країн» ( Люксембурга, Австрії ) та інших країн Західної Європи (Мальти). Мета:ознайомитись з географічним положенням, державним устроєм,економічною характеристикою, транспортом країн, категоріями міжнародних автодоріг за Європейською угодою про міжнародні автомагістралі, які проходять по території Німеччини, зовнішньо-економічними зв’язками. Зміст роботи: 1.Дайте коротку характеристику (площа, державний устрій, столиця, населення) країн. 2.Розкрийти особливості економіко географічного положення країн. 3.Визначте який вид транспорту є домінуючим в країнах яке місце серед інших видів займає автомобільний транспорт. 4.Проаналізуйте зовнішньоекономічні зв’язки Люксембурга, Австрії, Мальти. Після опрацювання теми студент повинен: Знати: географічне розташування країн, їх державний устрій, економічну характеристику, види транспорту які домінують в країнах, зовнішньоекономічні зв’язки. Вміти: : давати оцінку економіки країн, її зовнішньоекономічним зв’язкам, транспорту, характеризувати дороги за сіткою Е, давати їм характеристику. Форми контролю: усне опитування, вибіркова перевірка конспектів. Питання для самоконтролю: 1. Де розташована країна Люксембург та з якими країнами межує ? 2.Обгрунтуйте особливості природних умов країни Люксембург ? 3.Які особливості розвитку промисловості та сільського господарства країни ? 4.Дайте характеристику економічного розвитку країни Люксембург? 5.Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки з іншими країнами ? 6.Яку продукцію Люксембург експертує, а яку імпортує ? 7. Проаналізуйте транспортну систему Люксембурга ? 8. Де розташована Австрія та з якими країнами межує ? 9. Які особливості розвитку промисловості та сільського господарства країни ? 10. Дайте характеристику економічного розвитку Австрії? 11. Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки з іншими країнами ? 12. Яку продукцію Австрія експертує, а яку імпортує ? 13. Проаналізуйте транспортну систему Австрії ? 14. Де розташована країна Мальта та з якими країнами межує ? 15. Дайте характеристику економічного розвитку країни Мальта? 16. Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки з іншими країнами ? 17. Яку продукцію Мальта експертує, а яку імпортує ? 18. Проаналізуйте транспортну систему Мальти? Література. 1.Юрківський Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжні країни. Підручник Київ « Либідь», 2000, 416 стор. 99-100, 104 – 110, 123. Люксембург. Площа — 2,6 тис. км². Населення — 422 тис. чоловік. Столиця — Люксембург Державний устрій — конституційна монархія. Люксембург — найменша з «малих» високорозвинених країн Західної Європи. Віна лежить на стику Бельгії, Франції й Німеччини, займаючи південні схили Арденів, які дренуються річкою Мозель та її притоками. Як держава, Люксембург існує з 936 р. В 1477—1815 рр. він неодноразово змінював господарів. У сучасній формі держава відома з 1815 р. Люксембург перебуває у митному союзі з Бельгією. В культурному плані Люксембург має багато спільного зі своїми сусідами. Люксембуржці як етнос формувалися під впливом Німеч­чини і Франції. їх мова належить до германської групи індоєвро­пейських мов. У країні три офіційні мови: люксембурзька, німецька і французька. За релігією люксембуржці — католики. Найбільшим містом, економічним і культурним центром країни є столиця — місто Люксембург (75 тис. жителів). Головним природним багатством країни є залізна руда. її поклади являють собою одне ціле з французьким залізорудним басейном у Лотарингії. Саме великі запаси залізних руд стали основою розвитку Люксембургу в першій половині XX ст. Країна уславилася тим, що зайняла перше місце в світі за розмірами виплавки сталі в розрахун­ку на одного жителя. Залізорудна і металургійна промисловість Люк­сембургу тісно пов'язана з аналогічними виробництвами Франції та Німеччини. Територіально вони об'єднують французьку Лотарингію, Люксембург і німецький Саар. Тепер у Люксембургу виплавляють 4—5 млн. т сталі на рік. Частка галузі у вартості продукції обробної промисловості дорівнює 1/3, а у вартості експорту — 2/5. Останнім часом вузька (металургійна) спеціалізація країни поступово розширюється. Розвиваються інші виробництва, особливо хімічна промисловість і виготовлення ком­п'ютерів і електронних компонентів. У сільському господарстві Люксембургу найвідомішими є виногра­дарство і виноробство долини Мозеля. Важливими елементами диверсифікації господарства Люксем­бургу стали банківська справа та міжнародні послуги. Місто Люк­сембург (разом з бельгійським Брюсселем і французьким Страсбур­гом) є однією зі столиць Європейського Союзу. В ньому знаходиться Європейський парламент, фінансові та судові установи. Люксембург має значні рекреаційні ресурси в Арденнах і долинах басейну Мозе­ля. Цінною є і його архітектурна спадщина: середньовічні рицарські замки, монастирі, стародавні фортеці тощо. Країна — одна з центрів європейського туризму.

_{АВСТРІЯ}

Площа — 33 тис. км². Населення — 8,0 млн. чоловік. Столиця — Відень. Державний устрій — федеративна республіка в складі 9 земель.

Австрія — гірська країна. Більш як 2/3 її території займають Альпи. Тільки в долині Дунаю землі рівнинні, а клімат помірний. Головними природними багатствами країни є її рекреаційні ресурси, ліс і гідроенергія. Корисні копалини різноманітні, але невеликі за своїми розмірами або низької якості Експортне значення мають лише магнезит і графіт.

Населення країни майже повністю складається з австрійців, які в етнічному відношенні мають багато спільного з німцями і розмовля­ють німецькою мовою. За своєю релігією австрійці є католиками. Офіційно тільки 58 % австрійців є жителями міст. Але треба мати на увазі, що в сільській місцевості країни переважають міські заняття і міський спосіб життя. Тільки 8 % робочої сили працює в сільському і лісовому господарстві. Найбільшим містом є Відень (1,5 млн. жителів, або 1/5 населення Австрії). Через окраїнне географічне положення Відня в країні значною є роль провінційних міст Ґраца, Лінца, Зальцбурга.

Особливістю Австрії як «малої» високорозвиненої країни Західної Європи є її історичне минуле. Майже 650 років Австрія була осеред­ком величезної імперії, однією з наймогутніших у Європі: Священ­ної Римської (1273—1806), Австрійської (1804—1867) і Австро-Угорської (1867—1918). До її складу з кінця XVIII ст. і до 1918 р. входили також українські землі — Галичина і Буковина. Сучасні кордони Австрії встановлені в 1918 р. В 1955 р. Австрія була прого­лошена нейтральною державою.

Промисловість. Австрію можна віднести до старих промислових країн Європи, виробництво її є багатогалузевим. На його структуру вплинули колишні потреби і зв'язки в межах Австро-Угорської мо­нархії, а також особливості власної сировинної та енергетичної бази.

Сучасна промисловість Австрії має найтісніші зв'язки з Німеччи­ною.

Головними галузями обробної промисловості є машинобудування, металургія і металообробка, харчова, лісопереробна і хімічна. Виплавка сталі становить 4 млн т на рік. Експорту­ються як напівфабрикати, так і готові вироби. Серед них сталевий прокат і труби, алюміній у зливках, електротехніка, двигуни вну­трішнього згоряння, колісні трактори, річкові судна, хімічні товари і лісопродукти. Престижними товарами експорту є одяг, взуття, галантерея, меблі, гірські лижви.

Щорічні заготівлі деревини становлять 16 млн. м³. Як чистий експортер продуктів лісу, Австрія поступається в Західній Європі тільки Фінляндії і Швеції, але розрив між ними значний.

Основу енергетики становлять імпортні нафта і природ­ний газ. Нафта надходить з італійського порту Трієст, природний газ — із Росії. Частка ГЕС у виробництві електроенергії в Австрії перевищує 70 %, тобто є однією з найвищих у розвинених країнах.

Для потреб сільського господарства в Австрії використовують 2/5 усієї площі (це 1,4 млн. га орних земель і 2,0 млн. га пасовищ). Приблизно таку ж площу займають ліси. Власні потреби в сільгосп­продукції задовольняються майже на 3/4. Головна роль належить м'ясо-молочному тваринництву. Розводять велику рогату худобу, свиней, птицю. Вирощують пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, кар­топлю, овочі і фрукти. Як і в сусідній Швейцарії, культивують виноград, яблука, груші, хміль, займаються бджільництвом.

Виключну роль в житті Австрії відіграє іноземний туризм. Обсяг його і прибутки від нього навіть більші, ніж у Швейцарії. Відмінною рисою є великий розвиток альпінізму і зимових видів спорту, особливо в Тірольських Альпах. Місто Інсбрук — центр землі Тіроль, двічі було місцем проведення Зимових Олімпійських ігор (1964 і 1976 рр.). Серед іноземних туристів більше половини — сусіди-німці. Часто вони приїздять цілими сім'ями на вихідні в Альпи.

Важливі особливості транспортної системи Австрії пов'язані з Альпами, Дунаєм і географічним положенням країни. Австрія має сучасні автомобільні дороги. Половина залізниць електрифікована. Багато мостів, тунелів, канатних доріг. Важливу роль відіграє суд­ноплавство по Дунаю (його довжина в межах Австрії 350 км). Після завершення будівництва каналу Рейн — Майн — Дунай Австрія одержала вихід не тільки в Чорне, а й у Північне море. Проте головне значення Дунаю для Австрії — це його роль у торгівлі з сусідами. Через Відень проходять два важливі транспортні маршрути Європи: із Західної Європи в країни Дунайського басейну і з Цент­ральної та Східної Європи в Італію. Перевал Бреннер (1371 м н.р.м.) в Тірольських Альпах є найкоротшим шляхом, який сполучає Німеччину та Італію. Через нього прокладено шосе і залізницю. Морськими «воротами» для Австрії є італійський порт Трієст.

Внутрішні відмінності й міста. Головною частиною Австрії є її придунайські землі, на яких зосереджено понад 2/3 населення і економічного потенціалу країни.

_МАЛЬТА

Площа — 316 км². Населення — 372 тис. чоловік. Столиця — Валлетта. Державний устрій — республіка.

Мальта маленька острівна країна в центральній частині Серед­земного моря з дуже вигідним стратегічним положенням. Відстань від Мальтійських островів до острова Сицилія — 97 км, а до берегів Африки — 200 км. Упродовж 3000 років острови 12 разів змінювали своїх володарів. З 1815 і до 1964 р. вони були англійською колонією і найважливішою військовою базою Великобританії.

Офіційними мовами на острові є англійська та мальтійська. Мальтійська — один з діалектів арабської мови з латинською писемністю. Державна релігія — католицизм. Мальта входить до числа найгустіше заселених країн світу. Середня густота населення тут перевищила 1170 чоловік на 1 км².

Основним заняттям населення є робота на суднобудівних і суд­норемонтних верфях, які залишились від англійської морської бази і належать до найкращих у басейні Середземного моря. Погорбована поверхня островів стримує розвиток сільського господарства. Про­дукти харчування імпортуються. Дефіцит балансу зовнішньої торгівлі перекривається доходами від іноземних туристів, яких сюди приваблює не тільки м'який клімат, а й романтична історія Мальти та її своєрідна архітектурна спадщина. Новим джерелом надходжен­ня іноземної валюти стала приписка іноземних суден до портів Мальти.

В 1994 р. загальний тоннаж торгового флоту, що плавав під мальтійським прапором, становив 14 млн. бр.-реєстр, т. Головними зовнішньоекономічними партнерами Мальти є Великобританія, Німеччина та Італія.

Валлетта стала столицею островів у 1571 р. Вона розташовується на о. Мальта — найбільшому з островів — і має дві великі глибоко­водні бухти. Це морський порт міжнародного значення і вузол середземноморських повітряних та морських сполучень.