Література.

1 .В.М.Юрківський Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжні країни. Підручник Київ « Либідь», 2000, 416 стор. 164 – 165.

Площа — 51 тис. км². Населення — 2,6 млн. чоловік. Столиця — Сараєво. Державний устрій — республіка.

Боснія і Герцеговина — держава в Південно-Східній Європі. Часто її називають просто Боснія. В регіоні вона вирізняється низьким рівнем соціального й економічного розвитку і невирішеними етнічними проблемами.

Країна складається з двох історичних областей: Боснії і Герцего­вини. Розмежування між ними відбулося в XV ст. Зараз воно не має практичного значення. Країні належить близько десяти кілометрів берега Адріатичного моря, але на практиці вихід її до моря здій­снюється через Хорватію.

Боснія — гірська країна. 9/10 її поверхні зайнято вкритими лісом горами. Клімат помірний, континентальний з висотною зональ­ністю. Умови для сільського господарства обмежені браком рівнин­них земель. Більш-менш значними є ресурси лісу та гідроенергії, поклади залізних руд і кам'яного вугілля. В горах чудові умови для зимових видів спорту. В 1984 р. в Сараєвом відбулись Зимові Олімпійські ігри.

Вже в раннє середньовіччя Боснія опинилась між православною Сербією і католицькою Хорватією. Потім понад чотири століття (1463—1878 рр.) ця територія знаходилась під владою османської Туреччини, а в 1878—1918 рр. була в складі Австро-Угорщини. Мусульманський вплив на цю гірську країну був дуже сильним. Якщо не брати до уваги Албанію, то це найбільш потуречена частина Балканського півострова. Сучасне населення країни є слов'янами і розмовляє воно однією сербсько-хорватською мовою. Але 44 % їх — мусульмани (боснійські мусульмани), 32 % — серби (боснійські серби, православні, користуються кирилицею), 17 % — хорвати (боснійські хорвати, католики, користуються латиницею). Етноси перемішані між собою територіально і розділити країну на окремі етнічні частини практично неможливо. Історичне минуле, гірський рельєф, низький економічний і соціальний рівень розвитку — все це негативно впливає на процес етнічної консолідації.

Ще й зараз 2/3 населення живе в сільській місцевості, як правило, в маленьких селах. Найбільша густота населення характерна для річкових і гірських долин. Це правий берег прикордонної для Боснії річки Сави і долини її правих приток, які збігають з Динарських гір.

В економічному відношенні Боснія належить до найвідсталіших країн Південно-Східної Європи. Виробництво тут не має такої диверсифікації, як у Словенії чи Хорватії. Абсолютні його розміри незначні. Країна не виробляє достатньої кількості продовольства і є його імпортером.

У Боснії видобувають вугілля і залізну руду, працюють невеликі ГЕС, металургійний завод, текстильні та лісопереробні під­приємства. Для потреб сільського господарства використовується 1/2 території. Воно малопродуктивне. Вирощують зернові (пшениця, кукурудза), розводять велику рогату худобу і свиней. Поширене садівництво і виноградарство. В гірських районах — вівчарство. Транспортна система розвинута слабо.

Торговими партнерами Боснії є Австрія, Німеччина та Італія, а також мусульманські країни Середнього Сходу, в першу чергу Туреччина.

Столицею, найбільшим містом, економічним і культурним цент­ром Боснії є Сараєво (447 тис. жителів). Місто виникло в між гірській улоговині у верхів'ях річки Босна в центральній частині Динарських гір на шляху з Середньодунайської рівнини в Адріатику. З 1435 по 1878 р. перебувало під владою турків-османів. Початкова його назва «Верхбосна» була змінена на Сараєво (від турецького слова «сарай» — палац). В різноманітній промисловості міста виділяються електро­технічні підприємства і традиційні ремесла (вироби зі срібла, килими тощо). Сараєво поділяється на стару — мусульманську, і нову — європейську частини. В його забудові поєднуються турецько-бал-канський та європейський стилі. Багато мечетей і мінаретів. Місто також відоме тим, що в 1914 р. тут було вбито намісника престолу Австро-Угорщини, що стало прямим приводом для розв'язання першої світової війни.