Тема 3. Економіко-географічні фактори формування перевезень, транспортної мережі, вплив галузей господарства на роботу транспорту.

Мета: Вивчити вплив галузей народного господарства на роботу транспорту.

Зміст роботи:

1. 1.Розглянути які є види галузей народного господарства.

2. З'ясувати як взаємопов'язаний транспорт з галузями народного господарства.

3. Визначити яку роль відіграє транспорт для окремої з галузей народного господарства.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати: влив галузей народного господарства на роботу транспорту.

Вміти: давати економічну характеристику сферам народного господарства.

Форми контролю: усне опитування, вибіркова перевірка конспектів.

Питання для самоконтролю

1. Які природні ресурси визначають рівень розвитку чорної металургії? Кольорової?

2. Які великі світові центри машинобудування ви можете назвати?

3. Як змінилося розміщення підприємств хімічної промисловості протягом останніх десятиріч?

4. Які регіони світу стали лідерами світової легкої промисловості

Література

1.Є.П.Качан Економічна і соціальна географія світу. Нав. посібник. Тернопіль, СМП «Астон», 1999, 368 стор. 45-64

При вивченні даної теми потрібно вияснити що собою, взагалі, являє виробнича та не виробнича галузь народного господарства. Ви маєте дати економічну характеристику всім сферам народного господарства таким як: будівництво, промисловість, сільське господарство, торгівля. Зрозумівши суть даних галузей ви побачите на скільки вони взаємопов'язані та залежні від транспорту, в першу чергу, від автомобільного, тому що кожна сфера має свою специфіку.

Для прикладу: будівництво можна класифікувати на зосереджений, не зосереджений та лінійний типи будівництва. Кожен з цих типів має різний вплив на транспорт, тобто транспорт буде задіяний менш чи більш інтенсивно.

Це ж можна сказати і про інші галузі народного господарства. Кожна галузь має також, в свою чергу, класифікацію та характеризується факторами, які впливають на дані галузі. В залежності від їх класифікації та даних факторів, які впливають ви зможете зрозуміти на скільки необхідно задіяти транспорт при Конкретних перевезеннях.

Промисловість у господарстві світу є основною його складовою частиною. На сучасному етапі її частка складає близько 60%, і розвиток цієї галузі господарства швидко зростає у зв'язку з новими запитами з боку повного споживача - населення світу. Найголовнішою галуззю промисловості є обробна, у тому числі машинобудівна та хімічна. На них припадає у розвинутих країнах 3/5 всієї валової продукції промисловості.

Паливно-енергетична промисловість світу потужна, проте розвинута і розміщена нерівномірно на земній кулі. Людство лише у XX ст. використа­ло більше енергетичних ресурсів, ніж за всю попередню історію. Викорис­тання паливно-енергетичних ресурсів упродовж XX ст. зросло у 16 разів. Докорінно змінилася за цей чає і структура використовуваних природних паливних ресурсів. Значно зменшилася частка вугілля та дров, у той час як зросла частка нафти і газу. Великого значення набуває такий вид енергетичних носіїв, як атомна енергія.

Нафтова промисловість. Нафтова промисловість почала швидко роз­виватися з середини XX ст. В останній період щорічний видобуток нафти у світі зростає приблизно на 2%. Такими ж темпами зростає і споживання на­фти у світі. Після Другої світової війни географія нафтовидобування значно змінилася. Близько 1/4 нафти видобувають країни Близького та Середнього Сходу: Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт та ін. (усього понад 750 млн. т). Багато видобувають Росія, СІІІА, Китай та Мексика. Шість країн на земній кулі мають видобуток нафти понад 100 млн. т щорічно.

Нафта переробляється переважно не в районах її видобутку, а в райо­нах споживання. Проте в останній період посилилася друга тенденція - бу­дівництво нафтопереробних заводів в окремих країнах, які розвиваються, що пояснюється намаганням цих країн отримувати більші доходи від збуту нафти і нафто продукції.

Газова промисловість. У значних розмірах природний газ добувається 35 країнах світу.

Достовірні запаси природного газу на земній кулі визначають прибли­зно у 135 трлн. м³. Колосальні запаси природного газу виявлені у Сибіру, на Далекому Сході та Європейській частині Росії (Уренгойське, Ямбурзьке, і полярне, Медвеже, Вуктильське, Оренбурзьке родовища), у Туркмениста­ні (Ачакське, Шатлицьке), Узбекистані та Казахстані. Серед інших країн відзначаються США, Канада, Велика Британія, ,Норвегія. Великими імпор­терами природного газу є США, Японія, ФРН, Франція. Приблизно 1/8 при­родного газу зріджується й експортується (Алжир, Бруней) на спеціальних суднах-газовозах.

Чорна металургія. На підприємствах чорної металургії виплавляють ірохи більще 726 млн. т сталі щорічно. На першому місці Ятонія (98,3 млн. т), і іа другому - КНР (91,5 млн. т), на третьому - США (91,2 мд т. т) (табл: 5). Важ­ливими чинниками розміщення підприємств чорної металу;,:^:сії були сировина і транспорт.. Провідне місце щодо видобутку залізної руди посіли країни, що розвиваються. Найбільше видобувають руди: Китай, Бразилії, Австралія, Росія, і США, Індія. Найбільшим імпортером залізної руди та металобру­хту є Японія (понад 116 млн. т). Серед країн «третього світу > переважна части­на сталі виготовляється у Республіці Корея, Бразилії, та Інд ї. У даний час роз­міщення підприємств чорної металургії тяжіє до приморського положення та великих рік, що сприяє здешевленню транспортування масової сировини і ви­возу готової продукції. Прикладом такого явища є як Японія, США, Велика Британія, Південна Корея та ін. У перспективі будуть відпрацьовані та підгото­влені для промислового використання такі прогресивні технології, як безперер­вне виробництво сталі, виплавка сталі безпосередньо з руди, процеси плазмової плавки, обробка металу та ін.

Кольорова металургія об'єднує процеси видобутку руди кольорових металів, їх виробництва та виробництва сплавів (нерідко у тісному поєд­нанні з хімічними підприємствами, які забезпечують повніше використання сировини). Ця галузь промисловості найбільший розвиток отримала у тих країнах, де виявлені великі запаси кольорових металів (Росія, Китай, США,Канада, Австралія, Бразилія). У деяких країнах кольорова металургія вини­кла, головним чином, на імпортній сировині (Японія, країни Європи).

Машинобудування посідає перше місце серед усіх галузей промисловості світу як за вартістю виготовленої продукції, так і за кількістю зайнятих працівників. її розміщення надзвичайно нерівномірне. У машинобудуванні виділяється загальне машинобудування, яке, спеціалізується на випуску виробничого обладнання для себе та інших галузей господарства, а також транспортне машинобудування, електротехнічна та електронна промисловість приладобудування, виробництво озброєння та військової техніки і т. д.

Серед промислово розвинутих країн виділяється п'ять, які є не лише великими виробниками машин, але й їх експортерами: Японія, ФРН, США Росія, Італія. Країни-експортери є водночас великими їх імпортерами в наслідок розвинутого поділу праці. Серед країн «третього світу» виділяються такі, які мають заводи по складанню машин. Лише окремі з цих країн зуміли збудувати свою машинобудівну промисловість (Індія, Бразилія, Аргентина, Республіка Корея, Сінгапур), яка здебільшого належить іноземному капіталу.

Найбільш розвинуте й різноманітне машинобудування США, а також ФРН та Японії. У цих країнах виділяються у першу чергу найновіші науко­місткі галузі виробництва: авіаракетобудування, військове суднобудування, виробництво ЕОМ, військової та виробничої радіоелектроніки і техніки тощо.

Хімічна промисловість - одна з найголовніших галузей, що визнана науково-технічний прогрес. У хімічній промисловості світу важливе місце посідають окремі монополістичні об'єднання.

Галузі хімічної промисловості споживають велику кількість електроенергії, технічної води та сировини. На розміщення хімічної промисловості впливають ще й концентрація і розміщення головних підприємств, які відіграють науково-технічну роль, висококваліфікована робоча сила, споживачі, транспортабельність продукції і добре розвинута транспортна мережа.

Різко виділяється така галузь хімічної промисловості, як виробництв синтетичних смол і пластмас. Підприємства цієї галузі отримують газ (я сировину) та етилен, який часто надходить по етиленопроводах (ФРН, Бельгія, Нідерланди). Найбільшими виробниками хімічних волокон і ниток є США, Японія, Росія, ФРН, Китай, Італія, Велика Британія, Франція, Чехія.

Головні райони основної органічної хімії тяжіють до районів нафтопереробки (Південь США, особливо приморські штати Техас і Луїзіана район Нижнього Рейну, тобто від Кельна (ФРН). до Роттердама (Нідерланди), а в Японії - розміщуються на узбережжі Внутрішнього Японського моря на о. Хонсю.

Лідерство у хімічній промисловості мають США. Останнім часом на чільні місця щодо розвитку галузі вийшли ФРН, Японія; дещо поступаються їм Великобританія, Франція, Італія. Виникла потужна нафтопереробна промисловість в Нідерландах, Бельгії, Швейцарії.

Текстильна промисловість. У даний час найбільше у світі тканин на душу населення понад 40 м² виготовляється у США, Японії, деяких країнах СНД і Балтії. Найнижчі показники на душу населення (менше 1 м²) мають Монголія, понад п'ятнадцять країн Африки (Лівія, Туніс, Мавританія, Нігерія та ін.) деякі країни Латинської Америки та Океанії (Гайана, Уругвай, тощо), а також Україна.

Найбільшими виробниками та експортерами тканин є США (Південь),деякі країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика, Перу), Азії (Пакистан, Індія, Туреччина), Африки (Єгипет, Судан). Значними виробниками бавовнику є Узбекистан І Туркменістан найбільшими його імпортерами країни Західної і Східної Європи, Японія