Література.

1.Є.П.Качан Економічна і соціальна географія світу. Нав.посібник. Тернопіль, СМП «Астон», 1999, 368 стор. 107-122.

2. .Б.П.Яценко Економічна географія світу. Підручник, К.; «Артек» 2000,-287, стор. 112-120

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland). Держава в Північно-західній Європі, на Британських островах (острів Великобританія і пів-нічно-східна частина острова Ірландія, острови Мен і Нормандські острови). Площа – 2 44,1 тис. км2. Великобританія складається з 4 адміністративно-політичних частин: Англії (39 графств і Великого Лондона), Уельсу (8 графств), Шотландії і Північної Ірландії (26 округів). Особливий режим встановлений для острова Мен і Нормандських островів. Столиця – Лондон. Час. Відстає від київського на 2 години.  Святкові і неробочі дні. 1 січня, 8 червня, 25 і 26 грудня – Різдво і Boxing Day. На Різдво дарують подарунки дітям, на Boxing Day – друзям і знайомим. Це давня традиція, коли господар в коробочці дарував подарунки прислузі. Дні релігійних свят. Додаткові вихідні дні встановлюються в перший понеділок травня і останній понеділок серпня. Це так звані банківські канікули – почало і закінчення літа. Цього дня не працюють банки і інші установи. Віза – шенгенськаю. Грошова одиниця – англійський фунт стерлінгів. Металеві гроші: фунт, пенс (номінал 5, 10, 20, 50 пенсів). Валютне регулювання. Ввезення і вивіз національної і іноземної валюти не обмежене. Населення – 58,5 млн. осіб, зокрема 80 % – англійці, 15 % – шотландці, валлійці і ірландці. Міське населення – 91 %. Офіційна мова – англійський. Частина ірландців, валлійців і гелів користуються також кельтськими мовами. Релігія. Більшість віруючих – протестанти, частина жителів (зокрема майже всі ірландці) – католики. Транспорт. Авіатранспорт. Аеропорти Лондона: Хитроу і Ґетвіг. Аеропорт Хитроу сполучений з центром Лондона лінією метрополітену. Аеропорти і залізничні вокзали носильниками не обслуговуються. Автомобільний транспорт. У Великобританії лівосторонній рух. Вузькими вулицями лондонського Ситі курсують двоповерхові автобуси. Пасажир, заходячи до автобуса, розплачуються з водієм. Розмір оплати залежить від відстані. Лондонські таксі чорного кольору, старомодні і високі. На початку століття джентльмени могли їхати в них, не знімаючи циліндра. Збереження цієї моделі до теперішнього часу – данина традиції. Водій відгороджений від пасажирів. При посадці і висадці клієнтів він сам відкриває задні дверці, протягуючи руку з вікна. Пасажири розплачуються, вийшовши на тротуар. Залізничний транспорт. Лондонське метро одне із старих в світі. Засновано в 1863 р. На перших лініях підземки курсували паровози. Тут ще можна зустріти старовинні залізні сходинки. На деяких станціях немає ескалаторів, і пасажири користуються ліфтами. Стіни платформ заклеєні рекламами. Водний транспорт. Головні порти: Лондон, Ліверпуль, манчестер, Мілфорд-Хейвен, Халл, Саутхемптон. Економіка. Великобританія – економічно розвинена індустріальна країна. Проводиться видобуток нафти, природного газу, кам’яного вугілля. Виробництво електроенергії головним чином здійснюється на ТЭС. Розвинуті галузі: чорна і кольорова металургія, машинобудування, тракторо- і верстатобудування, нафтопереробна, хімічна, текстильна, харчова, взуттєва, швейна і інші галузі легкої промисловості. Сільське господарство забезпечує 3/4 потреби країни в продовольстві. Головна галузь сільського господарства – м’ясо-молочне і молочне тваринництво. У рослинництві переважає зернове господарство; обробіток цукрового буряка, картоплярство. Рибальство. Довжина залізниць – 37,8 тис. км, автодоріг – 358 тис. км. Експорт: машини і устаткування, нафта і нафтопродукти, продукція хімічної промисловості. Основні зовнішньоторговельні партнери: країни ЄС, США, Японія. Великобританія – крупний експортер капіталу.

Франція - найбільша по території країна в Західній Європі площею 551 500 квадратних кілометрів (площа суші рівна 545 630 квадратним кілометрам). Франція відноситься до западно-европейским держав і за площею займає перше місце серед західноєвропейських країн. Франції належить острів корсіка в Середземному морі. Країна граничить з п'ятьма країнами Європейського Союзу і з Швейцарією, а тунель під Ла -Маншем сполучає її з Великобританією. На заході Франція омивається Атлантичним океаном (Затока і протока Біськайський Ла-манш), а на сході Середземним морем.

Франція на півдні граничить з Іспанією (довжина межі 623 км.) і Андоррою (60 км.), на південному сході з Монако (4,4 км.), на північному сході з Бельгією (620 км.) і Люксембургом (73 км.), на сході з Швейцарією (573 км.) і Італією (488 км.), з Німеччиною (451км) на сході і північному сході.

Центральна Франція складається з 22 областей і чотирьох острівних територій: Гваделупи, Гайани, Мартіникі і Реюньона.

Більше 2 мільйонів жителів проживає на острівних французьких територіях, три чверті яких живуть в DOM TOM (у французьких департаментах і острівних територіях).

Франція, розташована в західній частині Європи, володіє великою географічною різноманітністю. На півночі країни тягнуться обширні рівнини. Юра, Вогези, Центральний масив, Альпи, дуже стародавні гірські ланцюги формують хребет уздовж всієї східної частини країни. Західна частина країни пологіша і багата річками. Річки відносно невеликі. Наприклад, Сіно, Іонна, Марна і Уаза. Вони течуть у напрямі Атлантичного океану і Ла-Маншу. Рейн тече на північ, а Сона і Рона впадає в Середземне море.

Офіційна мова – французький, на якому говорить велика частина населення. Французьку мову розуміють, і на нім говорить практично все населення, хоча інші мови і діалекти зберігаються разом з французьким в периферійних областях. Французькою мовою ко-ристується населення багатьох держав Африки, Гаїті, Французької Гвіани. Писемність на основі латинського алфавіту. Близько 80% населення формально належить Римсько-католицькій церкві, проте мало хто регулярно беруть участь в церковному житті. Менше 2% населення складають протестанти, близько 1% - євреї; мусульман, які недавно переїхали до Франції з колишніх північноафриканських колоній, близько 4%.

Економіка Франції

Низький рівень інфляції, що продовжується, робить французькі продукти більш кон-курен-тоздатними і сприяє зростанню внутрішньої купівельної спроможності. Рівень безробіття знизився (але все ще вище, ніж в серед-ньому по Європі), проте також є регулятором для підтримки внутрішнього споживання. У 2000 році за весь пе-ріод вре-мени було створено 500 000 робочих місць. Споживання, більше, що досягло, 5 000 мільярдів франків (55 % валового внутрішнього продукту), і недолік бензину (з підвищенням цін), які привели до зниження купівельної спроможності, поступовознижуються.

Високий рівень продуктивності, центральне положення Франції на заході Європи і її ефективна система зв'язку привертає зарубіжних інвесторів. Всі ці успішні результати по-легшують управ-ление економікою, в 2004 році Міністр фінансів прагне до "нулевого де-фіциту в бюджеті", чого не траплялося у Франції за останні двадцять років.

Французька економіка має деякі особливості в порівнянні з сусідніми країнами: сума, що віднімається з доходів, складає понад 50 % валового внутрішнього продукту. Це, безумовно, найвищий показник серед семи головних промислових країн (Франції, США, Японії, Німеччини, Італії, Великобританії, Канади). Ці важливі виводи йдуть рука в руку з соціальними проблемами, навіть якщо уряд намагається скоротити соціальні пільги, в цей же час адміністративний режим по соціальних пільгах реєструє черговий дефіцит. 25 % французької робочої сили працює у сфері управління (в порівнянні з 13 % у інших країнах Хворої сімки).

Окремі підвищення зарплат були обмежені після підвищення цін на бензин, середньомісячні зарплати виросли на 1,9 % за рік, а понижение прибуткового податку повинне збільшити дохід в домашньому господарстві. Саме домашнє господарство в цьому випадку отримає найбільший прибуток. Через 3 роки прибуткові податки скоротяться майже на 50 мільяардів франків, на 28,7 мільярдів в 2001 і на 12 мільярдів франків в 2002 роках. Скорочення приведе до підвищення рівня витрат. Також був припинений податок на дороги, який представляє втрати для держави в 12 мільярдів франків.

35-годинний робочий тиждень набув чинності для компаній з двадцятьма службовцями з 1 січня 2002 року, великі компанії були зобов'язані дотримуватися 35-годинного закону з 2000 року.

Система освіти Франції

Шкільного населення близько 13 млн. учнів, які навчається в рамках єдиної системи освіти, загальної структури (школи, середні школи і ліцеї), яка була поступово створена в 1960-х і 1970-х годах. З 1967 року школа є обов'язковою для дітей у віці від 6 до 16 років.

Середня освіта складається з двох послідовних етапів. На протязі п'яти років, починаючи з підготовчого класу до проміжного 2 року (від 6 до 11 років) учні відвідують шістдесят тисяч початкових шкіл. Починаючи з 1970-х років, Франція також стала свідком вражаючого розвитку в системі дошкільної освіти: всі діти у віці від 3 до 5 років відвідують дитячі садочки.

Від 11 до 15 років, майже всі діти проходять чотири роки основної освіти, з 6 до 3 класу, в рамках єдиної недавньої середньої школи з 1975 року. Після 3-го класу, вони ходять в ліцеї, і зупиняються на одному з трьох основних напрямів (загальне, технічне і професійний напря-мок). Це готує їх для участі в відповідном Бакалавріаті, який вони приймають, як правило, у віці 18 років.

Школи під керівництвом Міністерства освіти можуть бути державними або приватними. У приватних школах близько 15% учнів в початковій школі і 20% в системі середньої освіти, пропорції, які залишаються стабільними в останнє десятиліття. Більшість приватних шкіл - католицькі школи, в контракті з державою (яке платить вчителям). У приватних школах, без таких контрактів вчаться менше 50 000 учнів, це залежить від значних фінансових внесків сімей.

Промисловість Франції

Франція використовувала важливу промисловість - гірничодобувну, таку, що добуває вугілля, сіль, залізо, уран і калій. Вугільна промисловість в 2005 році була остаточно зупинена: більшість шахт в даний час припинили свою роботу. В даний час є проблема управління цим перетворенням: згідно податковим звітам, добувні організації на 30 % бідніше, ніж інші. З іншого боку у Франції є різноманітні оброблювальні галузі промисловості: найважливіший сектор - верстати і транспортний матеріал (автомобілі), за якими слідують продовольчі товари у зв'язку з обширним сільськогосподарським вироб-ництвом. У 1999 році промисловість отримала прибуток від зниження євро і зростання продаж посередницьких товарів і устаткування. Динамізм і висока конкуренто спосібність повітроплавної, автомобільної і харчової промисловості сприяли надлишку торгового ба-лансу.

Транспорт Франції

Залізнична мережа Франції, яка тягнеться на 31 840 кілометрів (19 784 милі), є най-обширнішою в Західній Європі. Вона управляється SNCF, і високошвидкісні поїзди, включаючи Thalys, "Евро-стар" і TGV, які їдуть із швидкістю 320 км/ч (200 миль/ч), в ко-мерційних цілях. "Евростар", разом з Євротунелем Шаттл, зєднується із Сполученим Королівством через тунель під Ла-Маншем. Залізничне повідомлення існує зі всіма іншими сусідніми країнами в Європі, за винятком Андорри. Внутрішньоміське зєднення також добре розвинено з підземними і трамвайними послугами, утворюючи доповнення до автобусного сервісу.

Існує близько 893 300 км. (555 070 миль) експлуатаційних доріг у Франції. Паризький регіон охопив найбільш густу мережу дорогий і магістралей, які зв'язують його практично зі всіма частинами країни. Французькі дороги також приймають істотний международний рух, пов'язаний з містами, що граничать з Бельгією, Іспанією, Андоррою, Монако, Швейцарією, Німеччиною і Італією. Не існує щорічних реєстраційних зборів і дорожніх податків, проте на автомагістралі застосовується плата за в'їзд, виключаючи околиці великих комун. Новий автомобільний ринок переважає над вітчизняними брендами, такими, як Рено (27% автомобілів, проданих у Франції в 2003 році), Пежо (20,1%) і Ситроєн (13,5%). Більше 70% нових автомобілів, проданих в 2004 році, мали дизельні двигуни, набагато більше, ніж автомобілі на бензині або двигуни СНД. У Франції найвищий автомобільний міст в світі: Міст Міллау, і побудовано багато важливих мостів, таких як Нормандський міст. Існує приблизно 478 аеропортів у Франції, зокрема області висадки / посадки. Міжнародний аеропорт Шарль де Голля, розташований в околицях Парижа є найбільшим аеропортом в країні, управляючи більшістю популярних і комерційних перевезень країни і сполучаючи Париж з практично всіма крупними містами по всьому світу. Ейр Франс є національним перевізником вантажів, хоча і численні приватні авіакомпанії надають внутрішні і міжна-родні туристичні сервіси. Існують десять найбільших портів Франції, найбільший з яких зна-ходиться в Марселі, такий, що є також найбільшим портом, граничащим з Середземним мо-рем. 14932 км. (9278 миль) водного шляху перетинає Францію, включаючи Південний канал, який сполучає Середземне море з Атлантичним океаном через річку Гаронна.