Тема 8. Використання краєзнавчого матеріалу в курсах шкільної географії Тематичне планування

Передовий досвід організації туристично-краєзнавчої роботи в школах України свідчить, що вчителі географії поряд з підготовкою фактичного туристично-краєзнавчого матеріалу ретельно продумують методику його подачі та складають тематичні плани урахуванням особливостей довколишнього середовища рівня туристично-краєзнавчих знань, життєвої практики учнів. На відміну від календарних або тематичних планів з інших шкільних предметів у цих планах висвітлюють лише ті розділи або теми шкільних курсів географії, під час вивчення яких є можливість здійснення краєзнавчого принципу.

Особливо важливе значення у плануванні навчальної туристично-краєзнавчої роботи має виконання вимог до змісту краєзнавчого матеріалу, що використовується на уроках. Такий матеріал повинен виховувати учнів, сприяти глибокому та міцному засвоєнню ними основних географічних знань, конкретизації та розкриттю наукових понять, озброювати школярів політехнічними знаннями, уміннями та навичками, відповідати завданням трудового виховання і свідомості ставлення до праці, професійної орієнтації підростаючого покоління, програмним вимогам курсів шкільної географії.

В учнів є певні краєзнавчі знання, але їх не досить для успішного здійснення краєзнавчого принципу викладання географії. А відтак, основне завдання вчителя полягає в тому, щоб систематично, послідовно і цілеспрямовано збагачувати, розширювати і поглиблювати краєзнавчі знання школярів.

Під час перспективного планування треба ретельно продумати питання зв'язку викладу теоретичного матеріалу підручників з географії і туристично-краєзнавчої роботи, тобто питання реалізації краєзнавчого принципу у викладанні географії. Для одержання найкращих педагогічних результатів під час планування певної теми необхідно добирати найбільш суттєвий туристично-краєзнавчий матеріал. Дуже важливо, щоб цей матеріал був однорідним, органічно вплітався в тему уроку, а також був доступним для розуміння учнями. Туристично-краєзнавчий матеріал має бути цікавим та наочним, допомагати засвоєнню наукових понять географії, сприяти розкриттю суті географічних закономірностей, взаємозв'язків і взаємозалежності між географічними об'єктами, явищами та процесами. Він повинен сприяти розв'язанню освітніх і виховних завдань, забезпечувати можливість застосування найефективніших форм і методів навчання. Зв'язок навчального процесу з туристично-краєзнавчою роботою здійснюється в різноманітних темах і на різних стадіях їх вивчення.

Досвід роботи багатьох учителів географії дає можливість виділити такі підходи до відбору краєзнавчого матеріалу та його включення до навчальних планів.

1. Туристично-краєзнавча робота передує вивченню теми. Так, у 5—9 класах під керівництвом учителя провадяться спостереження погоди при вивченні тем «Повітря», «Атмосфера», «Євразія», «Клімат України». При цьому вивчення перелічених тем може розпочинатися не з програмних питань, а з повідомлень учнів про результати спостережень за погодою. Вчитель повинен так спланувати та організувати спостереження, щоб вони підтверджували прикладами та переконливими висновками наукові поняття й теоретичні узагальнення тих тем, що вивчаються.

2. Туристично-краєзнавчий матеріал органічно входить до змісту теми. При цьому туристично-краєзнавча робота проводиться одночасно з вивченням програмного матеріалу. Так, у 6 класі складові елементи граніту визначають під час практичної роботи з теми «Гірські породи». При вивченні у 7 класі теми «Зображення Землі на глобусах та картах» провадяться практичні роботи з вимірювання відстаней, визначення напрямків, орієнтування на місцевості, складання схематичного плану невеликої ділянки місцевості й топографічного плану своєї місцевості.

3. Туристично-краєзнавча робота припадає на кінець вивчення теми. Ряд тем шкільної програми з географії закінчується екскурсіями у природу. Так, після вивчення у 6 класі теми «Біосфера» провадять екскурсію з метою ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості.

У 7 класі з метою вивчення та опису природних комплексів, відмінності яких зумовлені кліматом, екскурсію провадять після закінчення теми «Герграфічна оболонка». З метою комплексного опису природи на ділянках з різними умовами зволоження та тепла після того, як вивчено весь програмний матеріал, провадиться весняна екскурсія.

Учитель повинен пам'ятати, що в усіх, випадках туристсько-краєзнавчий матеріал використовується так, щоб підвести дітей до тих узагальнень і закономірностей, які вони мають засвоїти з даної теми.

Краєзнавчий підхід у викладанні географії в школі застосовується:

при перевірці знань, умінь і практичних навичок школярів;

під час вивчення нового матеріалу;

у процесі проведення практичних і самостійних робіт;

при повторенні та закріпленні вивченого матеріалу.

Основні методи та прийоми впровадження

Туристично-краєзнавчий матеріал є складовою навчальних програм з шкільної географії, які враховують сучасний рівень географічної науки та завдання щодо подальшого зміцнення зв'язку навчання й виховання з життям. Навчальна програма з географії передбачає організацію систематичних спостережень за природними об'єктами, явищами та процесами, за трудовою діяльністю людей свого краю. У програмі намічено практичні роботи безпосередньо на своїй місцевості та обов'язкові екскурсії для вивчення окремих природних об'єктів, явищ і процесів або всього природно-територіального комплексу. Однак тими конкретними вказівками та, рекомендаціями, які містяться в програмі, не вичерпується зв'язок викладання географії з туристично-краєзнавчою роботою. Вчитель географії може широко використовувати туристсько-краєзнавчий матеріал як на уроках, так і в позакласній роботі.

Перші краєзнавчі спостереження поблизу школи розпочинаються ще у початковій школі (у 1—4 класах). Тут діти вчаться спостерігати погоду та складати календарі погоди, провадити прості фенологічнії спостереження. З кожним роком краєзнавчі спостереження ускладнюються, а учні набувають все нових і нових практичних навичок і розширюють свої знання про рідний край. Конкретний місцевий матеріал, зібраний школярами на екскурсіях і в туристських походах, є доброю краєзнавчою базою при викладанні та засвоєнні курсів шкільної географії. У старших класах вже можна рекомендувати географічні спостереження під час туристських подорожей за межами рідного краю.

Туристично-краєзнавчий матеріал повинен бути вихідним при вивченні різних тем курсів шкільної програми з географії. Якщо у процесі навчання програмний матеріал буде органічно поєднано з конкретними поняттями та навичками, набутими на екскурсіях і в туристських походах, виникатимуть асоціації, що сприятимуть полегшенню розуміння та запам'ятовування викладених учителем питань.

Туристсько-краєзнавчий матеріал з програмним пов'язується з допомогою різних методів і прийомів залежно від специфіки курсу, теми, змісту та структури уроку. Проте найефективніше вони діють тоді, коли їх поєднують з методами і прийомами заохочення учнів. На уроках використовується знайомий дітям матеріал, одержаний під час екскурсій і туристських походів у результаті власних спостережень і досліджень. І чим більше школярі мають у своєму розпорядженні туристично-краєзнавчого матеріалу, чим краще знають вони рідний край, чим детальніше вони його вивчили, тим краще та активніше проходитимуть уроки і глибше засвоюватиметься програмний матеріал. Використання туристсько-краєзнавчого матеріалу в процесі викладання географії викликає в учнів значну увагу та інтерес до цього предмета.

Найчастіше вчителі географії застосовують такий прийом введення туристично-краєзнавчого матеріалу на уроках географії, як постановка запитань про географічні об'єкти, природні явища і процеси в рідному краї та в районах туристських подорожей для порівняння їх з тими, що вивчаються, з метою кращого засвоєння програмного матеріалу.

Бесіда — один з ефективних методів, який широко використовується при здійсненні краєзнавчого підходу у викладанні географії. Залежно від дидактичних настанов уроку бесіда може мати такі різновиди:

перевірна бесіда — переважно при перевірці знань учнів, коли вчитель пропонує проілюструвати теоретичні знання місцевими відомостями, фактами та прикладами з навколишнього середовища;

евристична бесіда — з метою підведення учнів до нових для них самостійних висновків та узагальнення нових знань;

повторювально-узагальнююча бесіда—при узагальненні та повторенні пройденого матеріалу з метою встановлення глибини знань учнів та їх уміння ілюструвати географічні поняття місцевими відомостями, фактами і прикладами.

Проводячи уроки географії у формі бесіди, вчитель ставить питання саме тоді, коли необхідно створити правильне уявлення про видові ознаки географічних об'єктів, для з'ясування причин виникнення явищ і процесів, виявлення взаємозв'язків між окремими компонентами природно-географічного середовища, між людиною та природою, визначення природно-географічних і соціально-економічних закономірностей.

На уроках географії вчителі можуть широко використовувати туристично-краєзнавчий матеріал для постановки проблемних запитань, спрямованих на розвиток географічного мислення.

Туристично-краєзнавча робота відкриває великі можливості для вирішення проблемних питань, спрямованих на формування основних географічних понять і навичок, що становлять основний зміст курсів шкільної географії. При цьому вчитель повинен пам'ятати що постановка та розв'язання проблем —не самоціль а лише інструмент для кращого засвоєння учнями програмного матеріалу.

Для впровадження в практику роботи вчителя географії проблемного навчання на туристсько-краєзнавчому матеріалі доцільно застосовувати проблемно-фрагментарну форму побудови навчального процесу. За такої форми проблемна ситуація створюється для розкриття окремих питань змісту теми уроку. Рідше застосовується проблемно-урочна форма, згідно з якою тема уроку розкривається у процесі вирішення поставленої проблеми.

Проблемні завдання можна давати з різною метою.

1. Для розв'язання загальних землезнавчих проблем типу пояснення причин явищ і процесів, характеристики та опису їх дії тощо. Так, під час вивчення у 6 класі теми «Вітер та причини його утворення» вчитель запитує: «Які вітри переважають у нашій місцевості?» Учні, використовуючи дані метеорологічних спостережень, одержаних на шкільному географічному майданчику та в туристських походах, відповідають: «Північно-західні вітри, що дмуть з Атлантичного океану». «А чому сьогодні вітер південно-східний, що дме в протилежному північно-західним вітрам напрямку?» — запитує далі вчитель. Учні не можуть правильно відповісти на це запитання. У них ще немає відповідних знань. Мислення школярів розпочинається з проблемного запитання. Перед дітьми виникає проблема, розв'язати яку вони можуть тільки тоді, коли з'ясують з учителем причини утворення вітру. Після того як учні довідалися про причини утворення вітру, вчитель знову ставить запитання: «Чому сьогодні вітер південно-східний?» Тепер школярі дають на запитання вчителя достовірну відповідь, пояснюючи причину виникнення вітру різницею в температурі і тиску повітря своєї місцевості та відділеної від неї території, розташованої у південно-східному напрямку.

2. Для оцінки природних умов і ресурсів окремих регіонів, районів і країн на основі матеріалів спостережень, зв'язків, взаємодії і взаємозумовленості компонентів природно-територіальних комплексів та їх використання для потреб рідного краю.

Розповідаючи у 7 класі, коли вивчається географія материків, про Великий Бар'єрний риф, що простягнувся вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2300 км, ми порівнювали цю гряду коралових рифів і коралових островів з вапняковими горбистими пасмами невисоких гір — Товтрами. Мільйони років тому ці унікальні за своїм походженням підняття нагадували Великий Бар'єрний риф. За своїм походженням Товтри — це морські рифові відклади, що утворилися з нагромадження вапнякових порід у прибережній частині місцевого моря. Це підтверджують знайдені під час туристського походу в Товтри вапняки з уламків коралів. Хоч і відрізняються давні корали від сучасних, але загальні риси будови однакові. А тому можна припустити, що в минулі геологічні ери вони жили в умовах, схожих на життя сучасних коралів Великого Бар'єрного рифу: на невеликій (30—40 м) глибині в теплій (не нижче +20 °С) і чистій морській воді з нормальним вмістом солей (35 %). Учні доходять висновку, що на місці Товтр мільйони років тому існувало відкрите, але мілке море. В ті часи клімат був жаркий і на берегах цього моря росли тропічні ліси.

3. Для визначення напряму народногосподарської спеціалізації території, що вивчається за програмою, на прикладах економічних розрахунків та обгрунтування територіальної організації місцевого виробництва. Виявляючи, наприклад, напрям спеціалізації Рурського басейну (Німеччина), можна порівняти його з господарською спеціалізацією нашого Донбасу.

4. Для складання комплексної географічної характеристики території, що вивчається за програмою, на основі плану вивчення та опису рідного краю. Так, для виконання окремих практичних робіт, що пропонуються програмою 7 класу, з комплексного опису певних територій материків можна взяти за основу план опису краю. У процесі розповіді вчитель наводить приклади, використовує місцеві відомості і факти, нерідко з періодичної преси, художньої літератури, картографічний та ілюстративний матеріал з краєзнавчим змістом.

При краєзнавчому підході у викладанні географії широко використовуються практичні та самостійні роботи. Мета таких робіт — прищеплення школярам практичних умінь і навичок. Назвемо кілька найпоширеніших видів практичних і самостійних робіт:

організація різноманітних спостережень у природні та на виробництві (геологічних, метеорологічних, гідіролоґічних, геоботанічних та ін.) та обробка їх результатів (складання таблиць і графіків, діаграм і картодіаграм, схем і картосхем тощо);

опис на основі краєзнавчих джерел і безпосереднього спостереження явищ, процесів та об'єктів навколишнього середовища;

колекціонування, визначення, опис та систематизація зібраних у полі гірських порід, корисних копалин та гербарних рослин рідного краю;

складання за планом економіко-географічної характеристики місцевих промислових і сільськогосподарських підприємств;

робота над краєзнавчими джерелами (архівним та картографічними матеріалами, гідрологічними, метеорологічними та статистичними довідниками, літературою, періодичною пресою тощо).

Методи та прийоми здійснення краєзнавчого підходу викладанні географії особливо широко застосовують тоді, коли порівнюються географічні явища, процеси та об'єкти, що вивчаються.

Педагогічний досвід свідчить, що учні у процесі вивчення географії найкраще оволодівають знаннями, якщо перед ними на різних етапах уроку ставлять запитання і завдання пізнавального характеру на порівняння і зіставлення, які вимагають глибокого аналізу і синтезу набутих на даному уроці і раніше знань, перегрупування за змістом явищ, процесів, об'єктів і фактів. Порівняння набутого в процесі туристсько-краєзнавчої роботи місцевого матеріалу з явищами, процесами, об'єктами і фактами, що вивчаються в географії, спонукає школярів до активної розумової діяльності, привчає їх до самостійних узагальнень та висновків, сприяє встановленню географічних закономірностей і взаємозв'язків.

Туристично-краєзнавчий матеріал відіграє важливу роль в роботі з картою. Особливо велике значення він має на перших уроках, коли вивчається географічна карта, і на заняттях з топографічною картою. Для ознайомлення учнів з процесом побудови карти вчитель знімає з ними план шкільної ділянки або навколишньої місцевості. Юні краєзнавці складають карту своєї місцевості. Правильне уявлення про будову та розуміння карти досягається тоді, коли увага учнів переключається з огляду ділянки своєї місцевості та знайомих предметів на ній на умовне їх зображення топографічними знаками.

При вивченні клімату своєї місцевості особливо конкретизує знання робота з кліматичною картою, коли всі дані карти про клімат порівнюються з аналогічними показниками своєї місцевості. А відтак, кількісні показники клімату (температура, сила і напрямки вітру, кількість опадів тощо) на кліматичній карті реально сприйматимуться учнями. Застосування матеріалів місцевих спостережень, а також спостережень, одержаних у туристських походах, під час роботи з картою допомагає школярам свідоміше розбиратися в її умовних знаках, образніше, повніше і глибше розуміти географічні особливості певної території. Використання туристично-краєзнавчого матеріалу на уроках географії допомагає встановлювати зв'язки між конкретною географією свого краю та програмним матеріалом, що вивчається.

Туристично-краєзнавчу роботу необхідно проводити регулярно протягом усього року. Найчастіше це спостереження і дослідження природи в різні пори року. При цьому потрібно намагатися, щоб результати таких спостережень і досліджень якомога ширше використовувалися на уроках і в позаурочній роботі. Учням можна також давати домашні завдання з використанням туристично-краєзнавчого матеріалу, розраховані на тривалий строк виконання і на проведення значного обсягу роботи самостійного характеру. До домашніх завдань такого виду належать письмові твори з географії рідного краю, складання описів окремих компонентів природно-географічного середовища, виготовлення карт, графіків і діаграм, тематичних фотомонтажів і фотоальбомів, плакатів. Школярі складають фенологічні характеристики рідного краю та оформляють таблиці сезонного розвитку природи і строків сільськогосподарських, лісогосподарських і меліоративних робіт, викреслюють графіки температур та опадів, рози вітрів, складають діаграми та графіки розвитку галузей господарства, оформляють рекомендації щодо раціонального природокористування та охорони природи тощо.

Туристично-краєзнавчий матеріал найчастіше використовують для порівняльної характеристики тих територій, що вивчаються, із своїм краєм або з районом туристської подорожі. Такий метод має змогу досягти точнішого уявлення про особливості цих територій. Наприклад, клімат території, що вивчається, порівнюють з кліматом своєї місцевості або з районом туристської подорожі.

Тривалі спостереження дають переконливі приклади для роз'яснення на уроках географії розвитку окремих компонентів природно-географічного середовища та аналізу взаємозв'язків між ними. Посилання на такі спостереження буде зрозуміле учням, бо відомості про ці компоненти вони почерпнули з конкретних прикладів. Школярі, наприклад, краще засвоюють принципи виділення природно-територіальних комплексів, коли ведуть систематичні спостереження за природою рідного краю і в районах туристських подорожей.

У старших класах рекомендується підготовка доповідей і повідомлень, що характеризують на прикладах окремих районів і країн загальні закономірності розвитку географічних явищ порівняно з особливостями їх місцевого прояву, які чітко засвоюються учнями в процесі туристично-краєзнавчої роботи.

3 метою забезпечення наочності викладання географії на уроках демонструються різні експонати та ілюстративні посібники, виготовлені на основі зібраного туристично-краєзнавчого матеріалу: карти і картодіаграми, картини, графіки, таблиці, діаграми, фотографії, кінофільми. Складені таким чином наочні посібники допомагають формуванню в учнів правильних географічних понять та образів. Показ на уроках географії таких посібників поєднують з поясненням нового матеріалу або закріпленням пройденого.

Елементи краєзнавства у навчальних дисциплінах початкових класів

Початковими знаннями про природу, господарство і населення свого краю учні оволодівають вже у 1— 2 класах при вивченні курсу «Ознайомлення з оточуючим світом». Цей навчальний курс складається з шести краєзнавчих тем: «Твоя сім'я», «Наша школа», «Наша вулиця», «Місто (село), де ми живемо», «Природа навколо нас», «Рідна країна». З рідним краєм другокласники знайомляться на уроках класного читання, на екскурсіях в природу і на екскурсії «Наше місто» («Наш колгосп», «Наша вулиця», «Наш район»). В 3—4 класах на уроках класного читання учні продовжують знайомитися з рідним краєм.

Особливо важливе значення для вивчення рідного краю має «Природознавство» в 3—4 класах, яке є продовженням курсу ознайомлення з оточуючим світом. Краєзнавчу основу програм природознавства 3 класу становлять такі розділи, як «Природа рідного краю» та «Рослинний і тваринний світ лісів, луків, полів, садів». Краєзнавчий зміст програми 4 класу становлять такі розділи: «Спостереження за природою і працею людей своєї місцевості», «План і карта», «Різноманітність природи нашої країни», «Використання та охорона природи людиною». Включення краєзнавчого матеріалу до програми для початкових класів сприяє послідовному формуванню у школярів поняття «рідний край».

Найбільше збагачують учнів молодших класів краєзнавчими знаннями уроки природознавства, систематичні спостереження за природними об'єктами, явищами та процесами, господарською діяльністю місцевого населення, а також екскурсії у природу та предметні уроки.

Уже програма курсу природознавства для 3 класу передбачає організацію позакласної краєзнавчої роботи з метою простеження зміни природних умов за порами року (осінні, зимові та весняні екскурсії, літні завдання щодо збирання краєзнавчого матеріалу): спостереження за природними процесами і господарською діяльністю людини, елементарні фенологічні спостереження тощо.

У 4 класі значно посилюється краєзнавчий зміст природознавства. Четвертокласники знайомляться з деякими способами орієнтування на місцевості, вивчають загальні риси будови поверхні своєї місцевості, одержують відомості про погоду, внутрішні води, рослинний і тваринний світ своєї місцевості. Школярі вже мають елементарні уявлення про природу і природні багатства рідного краю, піклування Української держави про раціональне використання природних, ресурсів та охорону природи. Під час вивчення теми «Різноманітність природи нашої країни» використовуються краєзнавчі знання учнів, поглиблюється і розширюється поняття «рідний край». Четвертокласники закріплюють набуті краєзнавчі знання, збагачуються новими знаннями, вміннями та навичками краєзнавчого характеру.

Курс «Рідний край»

Програма курсу «Рідний край» має на меті розширення, поглиблення та узагальнення знань учнів проживу і неживу природу на вищому рівні, ніж у початкових класах. Передбачено також завдання вчителеві — дати учням широке коло нових знань, які можна засвоїти під час використання на уроках місцевого краєзнавчого матеріалу.

Зміст програми курсу «Рідний край» становлять такі дев'ять тем: «Пізнай свій край», «Твоя місцевість», «Погода», «Водні багатства», «Грунти», «Рослинний і тваринний світ», «Населення, освіта, наука і культура», «Господарська діяльність людини», «Охорона природи».

Вивчаючи курс «Рідний край» у 5 класі, школярі розширюють і поглиблюють уявлення щодо природних умов і ресурсів рідного краю, господарської діяльності місцевого населення. Учитель на конкретних прикладах розкриває зв'язки, що існують між окремими компонентами природи: показує дітям, як людина, що пізнала закони розвитку природи, навчилася використовувати їх у своїх інтересах, цілеспрямовано перетворюючи географічне середовище.

Програма рекомендує організацію систематичних спостережень над явищами природи і трудовою діяльністю людей своєї місцевості, проведення практичних робіт, виконання яких поєднується з краєзнавством і передбачає використання місцевого краєзнавчого матеріалу. До такого виду робіт належать:

організація спостережень за природою;

ведення календаря і щоденника погоди;

ознайомлення з роботою метеорологічних приладів;

замальовування різних видів дерев і тварин;

вивчення пам'яток культури, історії, мистецтва;

підбір літератури, ілюстрацій.

Програма передбачає проведення екскурсій з метою визначення основних форм поверхні та властивостей гірських порід своєї місцевості; збирання колекції мінералів; ознайомлення з місцевим сільськогосподарським чи промисловим підприємством; вивчення грунтів, рослинності й тваринного світу своєї місцевості. Рекомендується проведення спостережень за рослинами і тваринами у шкільному куточку живої природи, на шкільній навчально-дослідній ділянці та безпосередньо у природі. Все це дає змогу поглибити знання про природу своєї місцевості, наочно переконатись, як пізнання природи розкриває можливості людини щодо раціонального її використання, перетворення та охорони. В учнів виробляють вміння спостерігати погоду, замерзання і скресання водойм, за рослинами і тваринами, відмічати строки настання кожної пори року за фенологічними даними і самостійно пояснювати явища живої і неживої природи, набувати і закріпляти навички роботи з географічною картою та орієнтування на місцевості, фіксувати спостереження і складати описи об'єктів і явищ природи.

У процесі систематичних спостережень за живою і неживою природою, учні простежують зв'язок між органічним і неорганічним світом, зв'язки та взаємодію між компонентами природи. У дітей формуються уявлення про єдність природи, про тісний взаємозв'язок та взаємодію її елементів, про її безперервні зміни. Тим самим створюється необхідна основа для вивчення навчальних предметів природного циклу географії біології, хімії та фізики.

Краєзнавчі знання, здобуті школярами на уроках у 2—5 класах і на позакласних заняттях, є основою для здійснення краєзнавчого підходу при вивченні графії у 6 класі.

Початковий курс фізичної географії

Курс фізичної географії у 6 класі вважається фактично першим систематичним курсом географії в школі. Він має глибоку краєзнавчу основу. До програми курсу входить багато загальних географічних понять, які необхідно засвоїти шестикласникам для підготовки до вивчення краєзнавчих курсів у старших класах. Слід зазначити, що більшість цих понять сприймається дітьми 11—12 років без достатнього розуміння суті, особливо процесів розвитку, взаємодії та взаємозалежності, якщо учитель не використовує конкретного місцевого матеріалу краєзнавчого змісту. Формування географічних понять відбувається значно легше, коли учні мають відповідні конкретні уявлення про свій край та райони туристських подорожей, одержані в процесі туристично-краєзнавчої роботи. Навіть загальні знання про одиничні об'єкти рідного краю (рівнини, височини і гори, річки, озера тощо) вчитель використовує, головним чином, як основу для формування . загальних фізико-географічних понять. Так вчитель підводить школярів до діалектико-матеріалістичного розуміння взаємозв'язків, що існують у природі між фізико-географічними об'єктами, явищами та процесами, природою і суспільством.

Початковий курс фізичної географії має на меті ознайомити учнів з методами дослідження сфер Землі (літо-, гідро-, атмосфери та географічної оболонки), з основними компонентами природного комплексу та взаємних зв'язків між ними, з географічними особливостями своєї місцевості (рельєфом, кліматом, гідрографією, природним комплексом). Вже у вступній частині курсу передбачається знайомство в загальних рисах з методами наукових досліджень природно-географічного середовища. З цією метою передбачено організацію систематичних спостережень у природі: за погодою, сезонними змінами висоти Сонця над горизонтом опівдні (у двадцятих числах кожного місяця).

Програма курсу включає також проведення двох екскурсій з метою вивчення об'єктів природи рідного краю та цілого ряду практичних робіт на місцевості поблизу школи. Першу екскурсію проводять на початку навчального року з метою здобуття фактичних знань про рельєф своєї місцевості: породи, що його складають, внутрішні води. Під час осінньої екскурсії шестикласники у польових умовах своєї місцевості вивчають форми рельєфу: породи, що їх складають, та залягання шарів; збирають зразки гірських порід. Учні замальовують відслонення порід, визначають окомірно і за допомогою саморобних приладів — нівеліра та екліметра — висоту й крутість схилу. Вони ознайомлюються також з результатами природних та антропогенних процесів, що змінюють рельєф. Під час осінньої екскурсії проводяться і географічні дослідження вод своєї місцевості: визначення ширини, глибини й швидкості течії, а при відсутності її — якогось струмка. При цьому складається опис однієї з водойм (річки, озера чи болота). Учні освоюють найпростіші методи гідрологічних досліджень. Водночас вчитель повторює з учнями способи орієнтування за Сонцем та за допомогою компаса. Кожний учень заповнює польовий щоденник, вносячи в нього відомості лише про ті об'єкти, які він особисто вивчав під час екскурсії.

З метою цілеспрямованого використання матеріалів осінньої екскурсії на класних заняттях під час вивчення різних тем вчитель має звернути увагу не тільки на загальний характер рельєфу своєї місцевості, а й на особливості різноманітних його форм. При цьому, поряд з показом порід, що складають рельєф, та залягання шарів, вчитель разом з учнями повинен пояснити процеси утворення й розвитку окремих форм рельєфу. Разом з тим під час екскурсії визначаються відносні висоти найбільш виразних форм рельєфу та проводяться доступні виміри їх частин.

Цілеспрямовано ознайомлюючись на осінній екскурсії з водами своєї місцевості, учні повинні усвідомити походження підземних і поверхневих вод, зв'язок їх з різними компонентами навколишнього природного середовища, а в даному випадку насамперед з рельєфом, що вивчається. Завдяки безпосередньому ознайомленню з гідросіткою своєї місцевості учні глибше і міцніше засвоюватимуть основні поняття про води земної суші (тема «Гідросфера»). Використовуючи знання учнів про води своєї місцевості, здобуті на екскурсії, вчитель робить відповідні узагальнення.

Методичне й педагогічне значення осінньої екскурсії полягає в тому, що учні засвоюють не абстрактні поняття про рельєф і води на Землі, а конкретні які грунтуються на власних спостереженнях. Під час уроків з курсу фізичної географії у класі буде використано чимало матеріалу, добутого учнями на осінній екскурсії.

З'ясовуючи в ході екскурсії значення рельєфу та вод для розвитку природних процесів на Землі, життя і господарської діяльності людини, ознайомлюючи учнів з конкретними прикладами їх господарського використання, раціонального природокористування та охорони, вчитель тим самим заохочує їх до суспільно корисної праці, до різноманітної позакласної краєзнавчої роботи, як от: боротьба зі шкідливими природним , процесами (ерозією грунтів та ростом ярів), спостереження за режимом річки, охорона вод тощо. Ця робота має виховне значення. До таких робіт належать також відновлення занедбаних колодязів, джерел і водозаборів, виявлення нових запасів водних, ресурсів для господарського використання, розчищення від заростей, бруду та сміття водних об'єктів або певних ділянок території поблизу школи, створення протиерозійних ділянок тощо.

Під час осінньої екскурсії можна закласти деякі досліди тривалих польових спостережень, наприклад над сповзанням грунту її ростом відкладів на схилах, над ростом ярів і конусів виносу в їх гирлах, над руйнуванням берегів річки, водою тощо. Під час весняної екскурсії на закладених восени дослідах можна наочно переконатися в деяких змінах у рельєфі місцевості, що відбулися внаслідок дії природних процесів та антропогенної діяльності людини.

Доцільність проведення осінньої екскурсії на початку навчального року перед вивченням тем програми початкового курсу фізичної географії підтверджена експериментальне і тривалими спостереженнями. Набуті шестикласниками конкретні географічні уявлення та поняття, зібраний ними під час екскурсій місцевий краєзнавчий матеріал відкривають широкі можливості для ефективнішої постановки викладання початкового курсу фізичної географії, сприяють глибшому вивченню та міцнішому засвоєнню навчального матеріалу учнями.

Другу обов'язкову екскурсію проводять весною після вивчення теми «Географічна оболонка». Метою її є вивчення та опис природних комплексів, відмінність яких зумовлена рельєфом; виявлення учнями самостійно безпосередньо у природі взаємозв'язків компонентів природно-територіального комплексу. Учні поблизу школи проводять вивчення та опис природних комплексів, схилу, заплави та самої річки. Вони виявляють взаємозв'язки різних природних компонентів у знайомому природно-географічному середовищі (між рельєфом, гірськими породами, рівнем зволоження і нагрівання, грунтами і рослинністю). Цьому сприяють знання, здобуті учнями протягом навчального року. Ось чому весняну екскурсію проводять наприкінці навчального року. Це фактично завершальний етап вивчення початкового курсу фізичної географії. Для показу динаміки розвитку природних явищ і процесів її потрібно планувати так, щоб маршрут збігався із маршрутом осінньої екскурсії. В такому разі мета екскурсії буде досягнута: проведено порівняння природних комплексів (луки, лісу, заплави річки, схилу тощо) за рельєфом, ступенем нагрівання, зволоження, грунтами, рослинністю. Всі дані спостережень записують у польовий щоденник.

Під час екскурсії учитель на прикладі конкретного місцевого природно-географічного середовища формує поняття «природно-територіальний комплекс» (ПТК), розкриває наукові основи його раціонального використання, пізнання та вивчення сезонної ритміки й розвитку природи. Учитель уже з 6 класу поступово формує в учнів уявлення про ПТК як про складні природні утворення, що мають різні властивості, а тому потребують диференційованого підходу в їх господарському використанні.

На конкретному місцевому матеріалі про ПТК учитель виробляє в учнів правильне уявлення про те, що проблеми раціонального природокористування та охорони природи можна успішно розв'язати з урахуванням взаємозв'язків між окремими компонентами ПТК. Ігнорування цих взаємозв'язків призводить до порушення рівноваги в природно-географічному середовищі наслідком чого можуть бути серйозні недоліки і невиправні прорахунки. Ось чому під час весняної екскурсії вчитель наголошує на тому, що пізнання взаємозв'язків у природі, ланцюгових реакцій, які виникають внаслідок дії на природу людини в процесі її господарської діяльності, стає нині необхідним для кожної людини.

Під час вивчення теми «Зображення Землі на глобусі і карті» на місцевості проводять такий цикл практичних робіт:

визначення азимутів за компасом; визначення напрямків за заданими азимутами; вимірювання відстані (рулеткою, кроками, на око);

робота на місцевості з планом (орієнтування плану, знаходження на ньому вихідної точки свого перебування та оточуючих місцевих предметів; орієнтування за планом під час руху);

складання схематичного плану невеликої ділянки місцевості поблизу школи (шкільного спортивного майданчика, городу або іншої відкритої місцевості, на якій є орієнтири).

Взагалі вивчення теми «Зображення Землі на глобусі і карті» будують майже цілком на практичних заняттях на знайомій місцевості поблизу школи і на вправах із планами та картами рідного краю. Школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, складати схематичний план її невеликої ділянки. Працюючи з планом даної місцевості, учні засвоюють умовні топографічні знаки реальної обстановки, знаходять природні орієнтири в натурі. Використовуючи складений самим учителем, старшокласниками або спеціалістами план місцевості, учитель перевіряє, як учні 6 класу оволоділи уміннями: а) складати план; б) орієнтуватися на місцевості; в) переходити з позначених на плані місцевості точок, змінюючи своє місцеположення: г) вимірювати відстані на місцевості пара-кроками; д) визначати азимути на .місцевості: Роботу на місцевості виконують бригади учнів по 4—5 чоловік, бажано під керівництвом старшокласників.

Після закінчення вивчення теми «Географічна оболонка» бажано провести на місцевості такі практичні заняття: виявлення за матеріалами спостережень фенелогічних строків настання пір року та аналіз за планом місцевості природних комплексів, наприклад лугу, лісу на вододілі, болота в заплаві річки тощо.

Програмою початкового курсу фізичної географії передбачено проведення практичних робіт у класі на основі використання зібраного під час екскурсій і туристських подорожей матеріалу. Так, при вивченні теми «Зображення Землі на глобусі і карті» читається план своєї місцевості, а теми «Літосфера» — систематизуються зразки гірських порід за окремими групами, проводиться читання рельєфу за топографічними картами та планами, складеними за відмітками висот і горизонталями: визначаються напрями схилів, взаємне перевищення точок, форми рельєфу.

Для роботи із зразками гірських порід при вивченні теми «Літосфера» потрібно мати роздавальний матеріал. Учні систематизують гірські породи своєї місцевості і визначають їх господарське застосування.

Особливо широко використовують місцевий туристично-краєзнавчий матеріал при вивченні такої важливої теми курсу, як «Атмосфера». Починаючи з 5 класу, учні ведуть систематичні спостереження за погодою своєї місцевості для накопичення багаторічних даних про елементи атмосфери. У 6 класі з перших уроків ці спостереження щодня продовжують чергові, а під час вивчення теми «Атмосфера» — всі учні класу. Школярі виконують такі практичні роботи: вимірюють опадоміром кількість опадів, а снігомірною рейкою — товщину снігового покриву; спостерігають за погодою та обробляють матеріали спостережень (складають графіки температури, діаграми хмарності та опадів, рози вітрів); описують погоду за день, добу, тиждень, місяць, сезон, рік; обробляють матеріали спостережень за висотою Сонця опівдні (у двадцятих числах кожного місяця).

За матеріалами спостережень п'ятикласники виконують таку роботу: 1) викреслюють графік річного ходу температур повітря; 2) викреслюють графік вітрів за місяць; 3) складають діаграму хмарності; 4) складають діаграму опадів по місяцях; 5) описують погоду за добу, тиждень, декаду, місяць, сезон; 6) описують фенологічні строки настання пір року у своїй місцевості.

Якщо кожний учень навіть протягом нетривалого часу систематично і самостійно проводитиме спостереження за погодою, то абстрактні раніше поняття наберуть конкретності, оживуть в уяві учнів зрозумілими образами, цікавим стане їх подальше вивчення.

Систематичні спостереження за погодою та виконання рекомендованих програмою практичних робіт з теми «Атмосфера» є базою для формування елементарних понять про погоду і клімат.

В основу формування такого складного, але надзвичайно важливого поняття, як «клімат», слід покласти матеріали, зібрані в результаті спостережень учнів за погодою, а також матеріали екскурсій і туристських походів. Поняття про клімат і кліматоутворюючі фактори під час вивчення теми «Атмосфера» формуються на основі відомостей про погоду своєї місцевості та її сезонні зміни, одержаних в результаті систематичних спостережень. Зібраний фактичний матеріал дає можливість усвідомити закономірності процесів, що протікають в атмосфері Землі, простежити найпростіші залежності і взаємозв'язки між ними. Це, в свою чергу, допомагає визначити різні типи погоди.

Багаторічні систематичні спостереження за погодою дають можливість визначити й основні, характерні риси клімату своєї місцевості. Для пояснення особливостей клімату своєї місцевості необхідне знання кліматоутворюючих факторів, поняття про які формується насамперед з опорою на місцевий краєзнавчий матеріал, що використовується під час вивчення попередніх тем.

На прикладах своєї місцевості і районів туристських подорожей легше показати практичне значення вивчення погоди для господарської діяльності і життя людини: для сільського господарства, транспорту, промисловості, проведення будівельних робіт, забудови населених пунктів.

Таким чином, вивчення тем «Зображення Землі на глобусі і карті», «Літосфера», «Гідросфера», «Атмосфера» базується на місцевому матеріалі, зібраному в процесі безпосередніх спостережень і практичних робіт учнів на місцевості поблизу школи, а також у туристських подорожах рідним краєм, цікавих у пізнавально-географічному відношенні районах країни. Окремі уроки з перелічених тем проводять прямо в природі. Особливо сприятливі умови для цього мають сільські школи.

Уроки в природі за їх методичною побудовою бувають двох типів.

1. Уроки — практичні заняття, на яких учні виконують намічені вчителем топографічні, геологічні, геоморфологічні або гідрометричні вправи, передбачені навчальною програмою (урок визначення азимутів за компасом; визначення напрямків за заданими азимути вимірювання відстаней; складання схематично плану невеликої ділянки місцевості та ін.).

2. Уроки, на яких практичні роботи не проводяться учитель використовує природно-географічну обстановку під час бесіди за темою уроку для формування географічних понять на природних об'єктах, явищах і процесах своєї місцевості. Так, в результаті простого огляду на маршруті засвоюються поняття про форми рельєфу, породи, що їх складають, залягання шарів, про русло, заплаву, корінні береги річки, про відкритий і закритий горизонт тощо.

Знання про літосферу, гідросферу та атмосферу є основою для підведення учнів до елементарного розуміння поняття про географічну оболонку при вивченні однойменної теми. Вивчаючи з учнями тему «Географічна оболонка», учитель розкриває зв'язки між гірськими породами, рельєфом, кліматом, водами, грунтами, рослинним і тваринним світом і на цій основі формує елементарні уявлення про природний комплекс, головним чином з опорою на відомий учням краєзнавчий матеріал про компоненти природи своєї місцевості, про їх використання, раціональне природокористування та охорону (з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків) природно-географічного середовища. Для розуміння ряду складних явищ і процесів, які відбуваються в географічній оболонці, учитель наводить приклади з місцевого краєзнавчого матеріалу, за допомогою яких показує дію цих явищ і процесів. Таким чином, конкретні уявлення про взаємозв'язки компонентів природного комплексу учні одержують на основі аналізу місцевого краєзнавчого матеріалу.

Узагальнюючи дані спостережень за об'єктами, явищами і процесами природи, учні підходять до розуміння матеріальності світу як об'єктивної реальності до розгляду об'єктів, явищ і процесів природи в їх безперервному русі і розвитку.

Курс географії материків і океанів

Зв’язок курсу географії материків і океанів з тустично-краєзнавчою роботою порівняно обмежений. Проте і цей курс має певні можливості для використання конкретного туристично-краєзнавчого матеріалу. Туристично-краєзнавча робота у 7-му класі здійснюється, головним чином, через спостереження погодою та комплексну екскурсію з метою вивчення та опису природних комплексів своєї місцевості, виявлення взаємозв'язків між окремими їх компонентами, ознайомлення з використанням природних ресурсів у господарській діяльності населення, проблеми охорони природи.

При формуванні у семикласників знань про природу материків учитель спирається на краєзнавчий матеріал, який використовувався у курсах «Рідний край» та в початковому курсі фізичної географії, зокрема конкретно на такий матеріал, що характеризує: умови життя рослин (вода, повітря, світло, тепло, мінеральні солі); вплив на рослини різних умов середовища; фенологічні спостереження за рослинами; значення рослин ї рослинного покриву у природі, житті людини і народному господарстві.

Продовжуючи систематичні метеорологічні і фенологічні спостереження, учні накопичують матеріал про погоду, клімат і розвиток рослин своєї місцевості. Порівнюючи клімат рідного краю з кліматом інших районів і країн, учні виявляють риси подібності і відмінності, а завдяки цьому порівнянню чіткіше уявляють різні типи клімату. При цьому використання результатів метеорологічних спостережень щоразу має різний характер. Так, при вивченні кліматів Європи та Азії результати спостережень місцевої погоди використовують для підтвердження такої особливості, як континентальність клімату цих частин світу, а під час вивчення кліматів Африки, Америки, Австралії, Антрактиди дані метеорологічних спостережень дають змогу вичленити відмінності, які існують між кліматом Європи та Азії, де переважає континентальний клімат, і жарким кліматом Африки або дуже холодним кліматом Антарктиди. Таке порівняння сприяє кращому розумінню особливостей типів клімату тієї чи іншої частини світу. Почуттєві сприйняття та уявлення, одержані шестикласниками у процесі метеорологічних спостережень за місцевою погодою, учитель використовуй для конкретизації особливостей клімату всіх материків. А порівняння кліматів віддалених регіонів планети з місцевим кліматом допомагає глибше розкрити загальні принципи і закономірності у формуванні кліматів Землі, систематизувати і класифікувати погодинні кліматичні поняття. Завдяки застосуванню методу порівняння досягається зв'язане єдиною тематикою повторення матеріалу, засвоєного учнями у 5 та 6 класах а також під час вивчення попередніх тем у 7 класі. Відтак розширюються, поглиблюються і закріплюються знання учнів. Разом з тим метод порівняння дає змогу школярам краще засвоїти характерні ознаки різних кліматів, усвідомити та з'ясувати причинно наслідкові зв'язки, залежності та закономірності.

Використання методу порівняння, поряд з іншими методами викладання, допомагає вчителеві підвести дітей до складання оцінки різних типів клімату для врахування їх особливостей під час господарської діяльності людини.

Використання у навчальному процесі даних, одержаних семикласниками в результаті спостережень за місцевою погодою, конкретизує теоретичні положення, тому учні їх краще усвідомлюють і глибше засвоюють.

У курс географії материків згідно з програмою введено ряд нових понять, пов'язаних з поняттям «клімат»: ізотерми, пасати, кліматичні пояси, типи кліматів та ін. У процесі туристично-краєзнавчої роботи учні вдосконалюють набуті раніше і засвоюють нові поняття, уміння та навички спостереження за погодою. Одночасно з вивченням нового матеріалу учні повторюють, поглиблюють знання про клімат, засвоєні у 6 та 7 класах: про характерні особливості сезонів, погоду та клімат, про мусони, про залежність кліматів материків від географічної широти, від близькості розташування океанів і морів, океанічних течій та ін. Вивчаючи тему «Загальні географічні закономірності», вони поглиблюють знання про причини зміни пір року.

Для свідомого і глибокого засвоєння поняття про клімати різних районів планети учні повинні зібрати потрібний матеріал про клімат своєї місцевості та фактори його формування. Спостерігаючи за погодою своєї місцевості, учні дістають чіткі уявлення про характерні для неї типи погоди, вчаться розрізняти та описувати їх, описувати погоду по сезонах протягом цілого року, пояснювати причини її формування. Учні 7 класу вчаться не тільки підмічати особливості клімату своєї місцевості, а й пояснювати їх, набувають необхідних умінь та навичок робити елементарні прогнози погоди на основі метеорологічних спостережень місцевих ознак.

Метеорологічні спостереження у 7 класі доповнюються спостереженнями за прозорістю атмосфери (ясно, серпанок, туман), і видимістю (у кілометрах), і напрямом руху хмар (візуально), силою вітру (за флюгером), кількістю опадів і характером їх випадання (злива, обложний дощ, мряка та ін.).

Розширення і поглиблення метеорологічних спостережень за погодою у 7 класі не тільки полегшує учня сприймання теми про клімат материків, а й одночасно сприяє послідовності і систематичності метеорологічних спостережень, починаючи, молодших і кінчаючи старшими класами, забезпечує вивчення клімату в касах шкільної географії у нерозривній єдності, чіткій послідовності та системі. Це дуже важливо для одержання школярами глибоких і міцних знань з географії та прищеплення практичних умінь і навичок випускникам середніх шкіл.

Спостереження за погодою у 7 класі, на відміну від подібних спостережень у 6 класі, ускладнюються і спрямовуються на розкриття причинно-наслідкових зв'язків. Тому головну увагу слід приділяти спостереженням не за окремими метеорологічними явищами, за цілим комплексом явищ, які відбуваються в атмосфері за добу, тиждень, місяць, сезон, рік.

Метеорологічні спостереження дають можливість підвести семикласників до висновків про те, для яких видів господарської діяльності людини сприятливий клімат того чи іншого регіону планети, які шляхи зменшення негативних впливів клімату на господарську діяльність людини; до спроб елементарної господарської оцінки клімату своєї місцевості, з'ясування можливостей раціонального використання природи та її охорони.

Курс географії материків передбачає продовження географічних спостережень у межах рідного краю і в районах туристських подорожей з метою застосування їх для порівняння з віддаленими і недоступними учням природно-територіальними комплексами.

Туристично-краєзнавчий матеріал може бути використаний при порівнянні схожих між собою або відмінних одне від одного географічних явищ і процесів. Цей матеріал використовують для порівняння географічного положення, рельєфу, геологічної будови, клімату, річок, грунтів, рослинного і тваринного світу географічних областей материків. Так, розглядаючи географічне положення материків і визначаючи географічні координати їхніх крайніх точок, учні встановлюють, які об'єкти розташовані на однаковій широті або довготі з їх місцевістю, або чим відрізняється географічне положення території, що вивчається, від географічного положення місцевості, де живуть вони самі. Порівнюючи на уроці характер поверхні і геологічної будови, живлення річок, типи грунтів, рослинності і тваринного світу, конкретні дані про температури і кількість опадів своєї місцевості з ідентичними даними для територій, що вивчаються, можна викликати в учнів більш реальні уявлення про природні особливості цих територій.

Отже, географічні дані, які характеризують ПТК віддалених районів, будуть оцінені реально, якщо при цьому використовувались аналогічні показники свого краю. Особливо широко можна практикувати метод порівняння при вивченні загального огляду Євразії. Учні використовують туристично-краєзнавчий матеріал, вивчаючи особливості природи південно-західної частини Східної Європи, в якій вони живуть, а також природи інших регіонів Європи.

Успішно можна використовувати туристично-краєзнавчий матеріал під час викладання теми «Загальні географічні закономірності». Учні простежують на конкретних місцевих прикладах взаємодію рельєфу і клімату та їхній вплив на грунти, рослинність і тваринний світ, ознайомлюються з природною зональністю на рівнинах і в горах (висотною поясністю). Під час багатоденних туристських походів, наприклад у Карпатах, школярі мають можливість детально ознайомитися з висотною поясністю середньовисотних гір, що сприяє кращому розумінню матеріалу при вивченні інших гірських регіонів Землі. На конкретних прикладах вивчається взаємодія та взаємообумовленість компонентів географічного середовища у сукупності. На прикладі Карпат, де простежується зміна елементів клімату, грунтів, рослинності та тваринного світу з висотою, можна пояснити явище широтної зональності на Землі, оскільки вертикальна поясність і широтна зональність змінюються майже відповідно.

У курсі географії материків туристично-краєзнавчий матеріал здебільшого використовують для постановки питань на початку вивчення тієї чи іншої теми. Проте через обмеженість прямого зв'язку туристично-краєзнавчого матеріалу з матеріалом підручника з географії материків учителі досі його застосовують рідше, ніж при вивченні інших курсів. Вважаємо це невиправданим, бо педагогічний досвід засвідчує, що застосування туристично-краєзнавчого матеріалу при вивченні курсу географії материків забезпечує глибоке засвоєння учнями питань навчальної програми.

Під кінець навчального року проводять весняну екскурсію з метою складання комплексного опису природи на ділянках з різними умовами зволоження та освітлення. На місцевих прикладах вивчають взаємодію природних компонентів і підводять учнів до висновків про природні відмінності та до з'ясування поняття про зональність. Складають найпростіший план району екскурсії.

Весняна екскурсія поглиблює та закріплює знання учнів про окремі компоненти природи, взаємозв’язок між ними і про значення природи для господарської діяльності людини. Екскурсію в природу учитель може використати також для повторення матеріалу 6 класу, зокрема таких питань, як орієнтування, план місцевості, оболонки Землі тощо. Під час туристських походів по рідному краю юні краєзнавці орієнтуються за компасом і місцевими ознаками, складують план пройденого шляху, план місцевості, спостерігають роботу текучих вод (утворення ярів та зсувів) і водночас бачать, як люди борються із зсувами та ярами; учні також збирають колекції гірських порід, гербарії рослин.

Аналіз роботи школи переконує, що вчителі географії проводять екскурсії із семикласниками рідше, ніж з іншими дітьми, вважаючи, що об'єктом вивчення географії материків є віддалені регіони і недоцільно витрачати час на екскурсії. Не всі вони усвідомлюють, що глибина знань і розуміння учнями зв'язків між компонентами природи в результаті екскурсії будуть значно більшими.

Курс географії країв СНД

У процесі вивчення фізичної географії країн СНД у 8 класі зібрані учнями у молодших класах туристично-краєзнавчі відомості поповнюються за рахунок збирання і включення до навчального процесу додаткового матеріалу про природно-територіальний комплекс рідного краю. Школярам дають завдання провести певні географічні спостереження, зібрати туристично-краєзнавчий матеріал та обробити його. Характер цих завдань визначається навчальною програмою курсу. Використання краєзнавчого матеріалу необхідно тісно пов'язувати з темами програми. Як свідчить досвід роботи багатьох учителів, уроки найкраще розпочинати з вступної бесіди про свою місцевість або з яскравого опису конкретного географічного об'єкта. Після цього слід переходити до пояснення загальних природно-географічних понять і закономірностей.

Під час вивчення географічного положення і кордонів держав СНД використовують краєзнавчий матеріал про географічне положення своєї місцевості для того, щоб показати на конкретних прикладах велике значення географічного положення в розвитку будь-якої країни.

Вивчаючи геологічну будову, рельєф і корисні копалини країн СНД, учні за допомогою вчителя простежують генетичні зв'язки геологічної будови та рельєфу своєї місцевості з геологічною будовою та рельєфом тієї великої природної території, до складу якої входить рідний край. При характеристиці поверхні окремих країн використовують для порівняння опис місцевих форм рельєфу.

Під час вивчення теми «Клімат країн СНД» для пояснення різних кліматичних та погодних явищ, змін погодних умов за порами року, залежності напрямів розвитку господарства від типу клімату, зокрема вирощування сільськогосподарських культур, широко використовують дані багаторічних метеорологічних спостережень за погодою своєї місцевості. У 8 класі знання учнів про погоду та клімат значно розширюються і поглиблюються порівняно з молодшими класами. В цьому важлива роль систематичних спостережень, які сприяють формуванню уявлень про метеорологічні фронти, циклони та антициклони, поповнюють знання про повітряні маси (маси, які проникли на материк, поступово змінюють свої властивості: тиск, температуру, вологість, прозорість тощо і перетворюються на континентальне повітря помірних широт), про головні типи погоди.

Проводячи спостереження за погодою своєї місцевості, учні 8 класу не тільки закріплюють і поглиблюють свої знання, а й удосконалюють уміння і навички спостереження і передбачення погоди. Закінчується вивчення клімату його господарською оцінкою, і б конкретних даних метеорологічних спостережень місцевою погодою тут ніяк не обійтись.

Вивчаючи тему «Внутрішні води країн СНД», можна простежити вплив рельєфу на формування басейнів і течій великих річок. Дані про падіння ріки, вплив клімату на, її режим, витрати води і річний стік, бази ерозії і розвиток річкової долини, твердий стік, джерела живлення, господарське використання місцевих рік порівнюються з аналогічними даними по річках СНД. При вивченні озер, підземних вод, боліт та інших водойм теж застосовується краєзнавча підхід.

При розгляді теми «Грунти, рослинний і тваринний світ» для характеристики природної зони, в якій розташована школа, використовують конкретний місцевий матеріал, що характеризує грунти, рослинність тваринний світ і весь місцевий ПТК у цілому.

Широко впроваджують туристично-краєзнавчий матеріал у процесі вивчення природних ресурсів і питань охорони природи. Виходячи з особливостей геологічної будови території своєї місцевості, учитель розкриває закономірності утворення і розміщення корисних копалин в інших країнах СНД, показує раціональне використання природних ресурсів у різних галузях народного господарства. Питання охорони природи проходять через усі теми загального фізико-герграфічного огляду країн Співдружності.

Навчальна програма передбачає проведення восьмикласниками цілої системи практичних робіт та організацію однієї екскурсії. Практичні роботи, ще базуються на краєзнавчому матеріалі, мають на меті визначення типу гірських порід (магматичні, метаморфічні, осадочні) та складання опису їх зразків; снігомірні знімання; спостереження погоди протягом місяця і пояснення причин формування погоди.

Після завершення програми курсу «Фізична географія країн СНД» проводять екскурсію, під час якої складають фізико-географічний профіль на місцевості, роблять окомірне знімання невеликої ділянки з використанням прямої і зворотної засічок. Під час весняної екскурсії вчитель звертає увагу на виявлення і характеристику ПТК різного рангу (фацій, урочищ), на оцінку їх господарського використання.

При вивченні економічної географії країн СНД туристично-краєзнавчий матеріал також застосовують дуже широко. Роблячи галузевий огляд господарства країн СНД, програмні питання пов'язують з місцевим матеріалом, порівнюють дані. У процесі туристсько-краєзнавчої роботи учні привчаються розглядати рідний край через призму головних економічних завдань, що стоять перед нашою Україною. Отже, використання в курсі економічної географії країн СНД туристично-краєзнавчого матеріалу має велике освітнє і виховне значення.

Туристично-краєзнавча робота дев'ятикласників повинна бути спрямована на вивчення місцевого виробництва. Тоді учні чіткіше усвідомлюють закономірності розміщення і територіальної організації виробництва, принципи економічного районування та виробничих зв'язків. Вивчення місцевого виробництва в туристських походах і на екскурсіях досить ефективне. Відомості про місцеве промислове та сільськогосподарське виробництво учителі географії використовують і на уроках, що підвищує інтерес учнів до економіки свого краю, матеріалу програми.

Туристські походи та екскурсії — важливий засіб формування економічних понять. Так, при вивченні загальних економічних понять важливим джерелом знань є спостереження під час виробничих екскурсій, які розвивають в учнів уміння оцінювати з економічної точки зору галузеву і територіальну організацію виробництва.

Ознайомлюючись з місцевим промисловим і сільськогосподарським виробництвом, учні на конкретному матеріалі глибоко усвідомлюють такі поняття, як продуктивність праці, валовий продукт, собівартість продукції, виробничі витрати; спеціалізація, концентрація та кооперування підприємств; комбінування виробництва, спеціалізація і конкретизація сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; комплексність розвитку, комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів; меліорація, хімізація, енергоозброєність, технологічний процес, поточний метод, структура виробництва, виробничі фонди, оптимізація виробничих процесів, прибуток, чистий прибуток, економічна ефективність, рентабельність; виробничі зв'язки, внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки; зайнятість населення, трудові ресурси; інтенсивний та екстенсивний напрям розвитку сільського господарства структура господарства тощо.

Економічні знання, набуті учнями на виробничих екскурсіях, сприяють швидкому, глибшому і більш свідомому засвоєнню форм організації та принципів розміщення галузей господарства, територіальної організації виробництва окремих економічних районів; та ін. Крім того, учні чітко усвідомлюють значення внутрішньорайонних виробничих зв'язків та місцевих підприємств у міжрайонному територіальному поділі праці, використання у виробництві місцевих природних ресурсів.

На прикладі своєї місцевості легше підвести учнів до господарської оцінки природних умов і ресурсів, до усвідомлення необхідності раціонального використання і дбайливого ставлення до природних багатств.

Уміння аналізувати економіко-географічне положення, природні ресурси найближчого до школи сільськогосподарського підприємства допомагає учня формувати поняття «економіко-географічне положення», «природні умови», «природні ресурси» і давати господарську оцінку положення, природних умов і ресурсів для розвитку і спеціалізації будь-якої іншої території.

Факти з практики господарського і культурного будівництва в рідному краї можуть стати чудовим ілюстративним матеріалом при вивченні курсу економічні географії країн СНД. Використовується такий туристично-краєзнавчий матеріал: кількість і національний склад населення свого краю, здійснення державної національної політики; характерні типи сільських населених пунктів та їх особливості; характер будівель; розміщення населених пунктів залежно від природних, економічних і транспортних умов; основні трудові навички населення; підвищення добробуту, освітнього та професійного рівня; проблеми підготовки кадрів; міграційні процеси тощо. За допомогою місцевого матеріалу легше розкрити ряду питань, який охоплює поняття про зростання кількості населення, його густоту, національний склад, зміни у співвідношенні міського і сільського населення, про основні типи населених пунктів у країнах СНД, сферу виробництва трудові ресурси, їх раціональне використання та забезпеченість ними різних регіонів.

Практичні роботи з економіко-географічного аналізу та різноманітні розрахунки можна провадити на основі використання статистичного матеріалу, зібраного на місцевих підприємствах, в організаціях та установах. Краєзнавчі знання учнів використовуються вчителем для формування у них загальних економіко-географічних понять і набуття деяких практичних навичок (обробка статистичних матеріалів, їх географічне оформлення та картографічне моделювання тощо).

Зібраний краєзнавчий матеріал про місцеве виробництво дає змогу вчителю географії проводити уроки, спираючись на уявлення, поняття і навички, які сформувалися в учнів у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. На конкретних місцевих матеріалах можна чіткіше і яскравіше показати ті фактори, які зумовили розвиток і розміщення виробництва, особливості його територіальної організації; перейти від розрізнених висновків до виведення загальних принципів та закономірностей розміщення і територіальної організації господарства країн СНД.

Курс географії України

Глибоку краєзнавчу основу має новий курс географії України, покликаний на основі краєзнавчого матеріалу допомогти сформувати в учнів цільний географічний образ нашої країни як суверенної держави.

На практичних роботах розв'язуються задачі на визначення місцевого часу, з'ясовуються особливості рельєфу, за тектонічною і фізичною картами на прикладі своєї області встановлюються зв'язки між тектонічними структурами, формами рельєфу й корисними копалинами.

Описується стан погоди та дається її прогноз за місцевими ознаками.

Проводиться екскурсія на місцеве підприємство і складається його економіко-географічна характеристика.

Широко використовується краєзнавчий матеріал при вивченні своєї області, зокрема при характеристиці рельєфу, клімату, внутрішніх вод, грунтів, рослинного і тваринного світу. При вивченні природних ресурсів учитель користується колекцією корисних копалин рідного краю, проводить екскурсію на місця їх розробок. Місцевий краєзнавчий матеріал використовується і при вивченні населення та господарства своєї області. По закінченні вивчення курсу географії України складається економіко-географічна характеристика обласного центру.

Курс економічної і соціальної географії світу

При викладанні курсу економічної і соціальної географії світу вчитель має менше можливостей порівняно з іншими шкільними курсами для встановлення прямого зв'язку туристично-краєзнавчої роботи із змістом навчальної програми. Однак й тут доцільно, наприклад, застосовувати метод порівняння, який допоможе знаходити і використовувати зрозумілі учням конкретні факти для роз'яснення абстрактного матеріалу. Зокрема, для деталізації господарської оцінки природних умов і ресурсів певних країн можна з успіхом використовувати прийом порівняння природних умов і ресурсів цих країн і своєї місцевості.

Розглядаючи аграрні відносини, учні легше орієнтуються в цьому складному матеріалі, якщо його підкріпити місцевими прикладами. В результаті вони швидше опановують поняття «землеволодіння»; «землекористування» та ін.

Місцевий матеріал допомагає учням зрозуміти основні принципи розміщення виробництва, осягнути поняття про географічне середовище та вплив на нього суспільства в умовах науково-технічної революції.

Туристично-краєзнавчий матеріал можна використовувати при розгляді питань міжнародного географічного поділу праці, спеціалізації та кооперування господарства країн, форм економічного співробітництва і взаємодопомоги; зовнішньоекономічних зв'язків між країнами. При цьому беруться конкретні місцеві приклади ввозу і вивозу промислової та сільськогосподарської продукції.

Характеризуючи зовнішні економічні зв'язки окремих зарубіжних країн з країнами СНД, учитель з туристсько-краєзнавчого матеріалу може взяти багато відомостей про економічне і культурне співробітництво рідного краю із зарубіжними державами (експорт та імпорт сировини, промислових виробів, сільськогосподарської продукції, обмін туристськими делегаціями, гастролі художніх колективів, виступи спортсменів тощо). При цьому перед учителем відкриваються більші можливості для виявлення загальних рис розвитку цих країн, пояснення характерних особливостей територіальної організації виробництва.

При вивченні країн туристично-краєзнавчий матеріал доцільно використовувати для порівняння і зіставлення географічних даних (економіко-географічне положення, розміри території, природні та соціально-економічні умови, кількість, національний і соціальний склад населення, економічні та культурні зв'язки тощо).

Туристично-краєзнавчий матеріал дає також змогу розширювати і зміцнювати міжпредметні зв'язки в системі шкільних навчальних дисциплін. Туристські подорожі збагачують учнів знаннями не тільки з географії, а й з біології, історії, фізики, хімії, літератури та інших наук.