17.2. Творення і правопис дієприслівників

1. Дієприслівники минулого часу творяться від основ інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: сказати > сказавши, перемогти > перемігши.

2. Дієприслівники теперішнього часу творяться від основ теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) та -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): полоти – полють > полючи, волокти – волочуть > волочучи; сидіти – сидять > сидячи, волочити – волочать > волочачи.

Увага! При творенні дієприслівників від дієслів І дієвідміни перед суфіксами -учи, -ючи відбувається, як і у формі 3 особи мн. теперішнього часу, чергування г, з > ж; к, ц > ч; х, с > ш; д > дж; зд > ждж; т > ч; ст, ск > щ, а також б > бл, п > пл, м > мл, в > вл, ф > фл: гуркотати – гуркочуть > гуркочучи, в’язати – в’яжуть > в’яжучи, чесати – чешуть > чешучи, полоскати – полощуть > полощучи, сипати – сиплють > сиплючи.

При творенні дієприслівників від дієслів ІІ дієвідміни кінцевий приголосний основи, як і у формі 3 особи мн. теперішнього часу, зберігається, а губні б, п, в, м, ф заступаються сполуками бл, пл, мл, вл, фл: гуркотіти – гуркотять > гуркотячи, водити – водять > водячи, платити – платять > платячи, чистити – чистять > чистячи, любити – люблять > люблячи.

3. У кінці дієприслівників завжди пишеться и: кажучи, володіючи, сидячи, принісши, почувши.

Увага! Дієприслівники теперішнього часу треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у Н. в. мн. та З. в. мн., які, на відміну від дієприслівників, відповідають на питання які? й мають закінчення -і: співаю працюючи (що роблячи?), але працюючі (які?) чоловіки.