8.1.2. Правопис прислівників, утворених від іменників

1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: влітку (нема слова літко), взимку (нема слова зимка), дощенту (нема слова щент), згодом (нема слова год), пор. також: знічев’я, навпростець, нанівець, навколішках, навшпиньки, спересердя, спросоння, упереміш, ущерть, попідвіконню, безперестанку, впам’ятку та ін.

2. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, також, як правило, пишуться разом: вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, внизу, вночі, восени, впень, вперед, вплач, впоперек, впору, враз, всередині, вслід, доверху, довіку, догори, додому, докупи, дотла, зоачі, зарання, збоку, зверху, згори, ззаду, зразу, зсередини, набік, наверх, наверху, навесні, навік, надвечір, надворі, назустріч, напам’ять, напоказ, наполовину, насилу, насторожі, опівдні, поночі, позаду та ін.

Увага! Такі прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень типу “прийменник + іменник”, які пишуться окремо:

а) сполучення типу “прийменник + іменник” має при собі залежне слово в Р. в.: почали із середини приміщення, зауваження з боку подруги; прислівник такого залежного слова не має: погляд ізсередини, постояли збоку.

б) між прийменником та іменником можна вставити означення: в горі проклали тунель > в тій горі проклали тунель; між префіксом і коренем прислівника вставити інше слово не можна: голос чувся десь угорі над нами.

3. Окремо пишуться прислівникові сполуки, в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення і граматичну форму (часто між прийменником та іменником можна вставити означення): без відома (пор.: без мого відома), без жалю (пор.: без великого жалю), а також без кінця, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до пори, до пуття, до речі, до решти, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на вибір, на видноті, на віку, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу.

4. Через дефіс пишуться прислівники по-латині і на-гора ‘на поверхню землі’.