16.1. Розподіл дієслів за типами дієвідмінювання

1. Усі дієслова розподіляються на два типи дієвідмінювання – дієвідміни. Найбільш надійний спосіб визначити дієвідміну дієслова базований на аналізі основи інфінітива.

2. До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в основі інфінітива перед суфіксом -ти мають суфікси -и-, -і, -ї-, а також після ж, ч, ш, щ – суфікс -а-, за умови, що ці суфікси випадають у теперішньому часі (перевірити це можна, наприклад, за формою 1-ї особи одн., яка відповідає на питання я що роблю?)

Решту дієслів об’єднує І дієвідміна.

Розглянемо такий спосіб визначення дієвідміни на конкретних прикладах. Так, дієслово волочити перед суфіксом -ти має суфікс -и-, який випадає в теперішньому часі (волочу), отже, воно представляє ІІ дієвідміну. Дієслово бурмотіти має суфікс -і-, який випадає в теперішньому часі (бурмочу), отже, воно належить до ІІ дієвідміни. Дієслово кричати має після -ч- суфікс -а-, який опускається в теперішньому часі (кричу), отже, воно представляє ІІ дієвідміну.

Натомість до І дієвідміни належать дієслова радіти (є суфікс -і-, одначе він не опускається в теперішньому часі: радію), стукати (є суфікс -а-, але він стоїть не після ж, ч, ш, щ), волокти, молоти (нема жодного з потрібних для ІІ дієвідміни суфіксів) тощо.

Увага! Іноді дієслова, подібні за звучанням та однакові або близькі за значенням, залежно від суфікса в основі інфінітива можуть належати до різних дієвідмін: гуркотати – гуркочу (І дієвідміна, бо суфікс -а- стоїть не після ж, ч, ш, щ), гуркотіти – гуркочу (ІІ дієвідміна, бо суфікс -і- в теперішньому часі випадає); волокти – волочу (І дієвідміна, бо нема потрібних суфіксів), волочити – волочу (ІІ дієвідміна, бо суфікс -и- в теперішньому часі опускається) і т. ін.

3. Як винятки до І дієвідміни належать дієслова хотіти, ревіти, гудіти, іржати, хоч у їхній структурі наявні суфікси -і- та -а-, які опускаються в теперішньому часі (хочу, реву, гуду, іржу).

У дієсловах типу бити, лити, жати, почати тощо звуки и та а не є суфіксами, а входять до кореня, тому ці дієслова належать також до І дієвідміни.

4. Як винятки до ІІ дієвідміни належать дієслова спати, стояти, бігти, боятися, хоч у структурі їхніх інфінітивних основ нема потрібних суфіксів.

5. До жодної з дієвідмін не належать дієслова бути, дати, їсти, а також ті, що закінчуються на -вісти (типу відповісти, переповісти, доповісти, заповісти).